В останній збірці оповідань «Лексикон інтимних міст» Юрій Андрухович описав міста світу, в яких вдалося йому вже побувати. Про столицю Латвії Ригу, в якій письменник був 1981 р., він пише: «Про Ригу, подібно як й про інші столиці Радянської Прибалтики, всюди у СРСР розповідали, що краще там навіть не пробувати говорити російською – вони будуть вдавати, що не чують. Ми їх дуже за це шанували і боялися відізватися. …Входячи до кафе чи магазину, ми починали голосно між собою розмовляти українською. Це був знак для мешканців Риги, що ми не є жодними московськими окупантами».
Вільнюс
Звичайно, ця книжка не є якоюсь енциклопедією. Вона – лишень особиста авторська подорож у минуле або, як хтось колись сказав, «роман із географією», проте показує реалії минулої епохи. Нині про столицю Латвії можна сказати одне: змінилася! Звичайно, споруди, які колись там бачив та описав у своїй книжці письменник, і далі стоять. Одначе вже не так важливо, якою мовою говорить вулиця. Сьогодні нема різниці, якою мовою ти у столиці Латвії розмовляєш, бо люди і так будуть вдавати, що тебе не розуміють або не чують, а вкінці у відповідь почуємо російську мову. Ой так, помінялося, Пане Юрію.
Рига
За даними Національного перепису населення за 2011 р., у Латвії проживає 26,9% росіян. Латвійців у державі 62%, проте на вулиці, зокрема Риги, можна відчути, нібито латвійці тут меншиною. Чому так? Латвія, як і Україна та інші країни Прибалтики, стала незалежною державою близько 23 років тому. Нині у Латвії є окремі латвійські та російські школи, а також кожен етнос ходить у власні театри та користується власними ЗМІ. Ці медіа показують власну реальність, також і щодо Криму й теперішніх подій в Україні. І так, наприклад, масмедіа, які фінансує Москва, у березні підтримували вторгнення російських військ у Крим, а в той самий час латвійські журналісти розповідали про протести проти російського президента Владиміра Путіна в Ризі. Коли тепер спитати місцевих росіян, що вони думають про Крим, то вони і надалі обожнюють Путіна та Росію, а вже латвійці краще воліють на такі теми не розмовляти.
Талинн
Подібно і в Естонії, у якій четвертина її жителів – це росіяни. У червні в естонських супермаркетах почали виділяти товари, виготовлені в Україні, синьо-жовтими цінниками, і таким чином торговельні мережі висловлювали свою підтримку Україні. Вже зараз, наприклад, на вулицях столиці Естонії Таліна можна побачити машини, прикрашені «георгіївськими стрічками», які є символом проросійських сепаратистів в Україні.
А як це виглядає у Литві, у якій з усіх трьох держав Прибалтики відсоток росіян, порівнюючи з загальною кількістю населення, тільки 5,8%?
президент Литви Даля Ґрибаускайте, за посередництвом інтернету в мережі Youtubе, 20 серпня привітала українців з Днем Незалежності України.
«Україна цілому світу показала, що свою державу українці творять самі», – сказала Д. Ґрибаускайте українською мовою. Президент Литви згадала, що її країна виборола незалежність чверть століття раніше і в цьому литовцям допомогло єднання людей і небажання, щоб на їхній землі панували чужі.
«Ви, українці, також обрали європейський шлях і щодня боретеся за право жити в незалежній і демократичній країні. Бажаю вам єдності, сили та рішучості йти обраним шляхом. Нехай в Україну якнайшвидше повернеться мир. Дорогі українці, вітаю вас із Днем Незалежності. Слава Україні!», – завершила свої побажання Д. Ґрибаускайте. Це – президент. А що думає звичайна людина?
«Я все добре знаю. Я – за Крим у межах України і підтримував київський Майдан. Знаю теж, що відбувається на сході України, я – за єдність української держави. Я – за те, щоб українці перемогли! Але вголос цього не скажу», – зізнається мені Давідас, житель Вільнюса, з яким я мав нагоду розмовляти в серпні. Потім додає: «Ми теж помагали Україні. Але побачите, що ви (Польща – ред.) відчуєте найболісніше, що тепер її так підтримуєте».
Варто відзначити, що під час Євромайдану країни Балтії, так само як і Польща, постійно надавали підтримку протестуючим українцям: збирали гроші і речі, безкоштовно приймали на лікування поранених, записували кліпи і відеозвернення зі словами солідарності. Але, видно, настрої міняються. Звичайно, на цей страх жителів держав Прибалтики працюють у Москві. Крім того, що легко отруювати і так складні стосунки етнічних росіян та етнічних латвійців, естонців чи литовців, вони бояться потрапити в поле зору Росії улід за Україною, а точніше, Кримом. Тепер дійшли й санкції. Дехто вже в цих державах вважає, що санкції Заходу проти Росії можуть серйозно позначитися на їхній економіці, тісно пов’язаній зі своїм «великим сусідом».
