Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №43, 2013-10-27
Інтеґрація української жіночої громади, підкреслення особливої ролі жінок у наших громадах, надання жінкам можливості поспілкуватися в ширшому ґроні – це одні з важливих факторів, для яких протягом багатьох років відбуваються з’їзди жінок з ініціативи Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ.
Щороку організовують два такі форуми – один для північних, а другий для південних деканатів Вроцлавсько-Ґданської єпархії. Щоб більш активізувати місцеве жіноцтво й дати можливість показати іншим власні надбання, змінюється місце проведення з’їзду. Цього разу зустріч жінок відбулася в Мястку. Туди 12 жовтня прибуло майже 200 жінок з Кошалінського та Слупського деканатів. З року в рік збільшується кількість присутніх. Учасників мястецького з’їзду захопили Центр української культури, в якому, зокрема, зберігаються вишивки та предмети домашнього вжитку парафіян, привезені з рідних країв, а також виступ хору «Оберіг».
«Ми дуже тішимося, що було таке велике зацікавлення з’їздом, – радіє о. Стефан Прихожденко, парох греко-католицької парафії в Мястку, організатор заходу. – До нас навідалися жінки не лише з околиць, а й здалека: з Ґданська, Старґарда-Щецинського чи Колобжеґа». Отець Прихожденко переконаний, що такі зустрічі дуже важливі, насамперед тому, що присутні мають можливість зустрітися в широкому колі, бо ж приїжджає жіноцтво з усієї єпархії. «На щодень молимось і зустрічаємося в межах своєї парафії. Але ми повинні також пізнавати один одного, щоб таким чином обмінюватися досвідом і думками на тему спільних проблем», – підкреслив парох.
Як правило, з’їзди жінок стали популярними і, попри велику кількість учасників, проходять у родинній атмосфері. Так було й у Мястку. Насамперед відслужили літургію, яку очолив владика Вроцлавсько-Ґданський Володимир, а потім відбулася конференція. Цього разу обговорювалися як загальні теми (роль Греко-католицької церкви у житті народу), так і спеціалізовані (стрес, депресії та їхній вплив на наше життя, а також виховання й реляції в родині). Хоч на товариське спілкування поза програмою не було багато часу, проте це запам’яталося чи не найбільше.
Ірина Артимович-Грицько з парафії у Валчі бере участь у подібних заходах двічі на рік. «З Валча їздимо цілою групою. На щодень ми живемо в польському середовищі, отже у своєму українстві ми осамітнені. А часом хочеться поговорити на приватні теми з кимось, хто перебуває в подібній ситуації. І саме тут ми маємо можливість зустрітися з колишніми товаришками зі школи чи з тими, з ким познайомилися під час виїздів в Україну», – розказує І. Артимович-Грицько. Найбільше їй подобаються теми, які стосуються щоденних проблем жінок, наприклад, питання стресу.
Вперше, проте не востаннє, участь у з’їзді взяла Тереса Шевчик зі Слупська. «Враження від зустрічі дуже позитивне. Найбільше тішить те, що нас так багато. Завдяки таким зустрічам ми маємо можливість пізнати нових людей, поспілкуватися зі знайомими, послухати цікаві доповіді, що налаштовує позитивно, оскільки дає відчуття сили», – ділиться враженнями Т. Шевчик.
Можливість обміну думками та позитивним досвідом, а також обговорення спільних проблем – це те, що жінки найчастіше називають найкориснішим у з’їздах. А Мирослава Прихожденко з Мястка додає: «Найголовніше, що під час подібних зустрічей ми будуємо молитовну громаду, яка об’єднує і зміцнює нас». І саме до цього заохочував владика Вроцлавсько-Ґданський Володимир під час проповіді.
Жінки погоджуються, що подібні заходи дуже корисні, однак більше часу потрібно відвести для дискусії. «Особисто мені з’їзди жінок дуже подобаються. Та ми повинні мати можливість не тільки слухати доповіді, а й активно дискутувати. І все ж, як правило, на дискусію бракує часу, а саме тоді виринають важливі проблеми, які обговорюються пізніше», – зізнається Галина Комар з Тучна. Під час мястецької дискусії Г. Комар зосередилася на вживанні польської мови в розмовах, чого не повинно бути. «Я закликаю всіх жінок, щоб звертали велику увагу на мову у своїй родині, бо під час наших заходів ми розмовляємо тією мовою, якою говоримо у своїй родині», – наголосила Г. Комар. Вона також закликала брати участь у поїздках в Україну, бо саме там можна почути рідне слово й надихнутися українською культурою.
Бурґомістр Мястка Роман Рамйон переконаний, що це дуже важлива подія не лише для українців, але й для всього міста, бо ж у Мястку пліч-о-пліч живуть українці, кашуби, німці та поляки, отже це своєрідний культурний «котел». «Тому організування в нашому невеличкому містечку єпархіального з’їзду жінок – це велика честь. Я дуже тішуся, коли представники національних меншин організовують культурні заходи, оскільки це показує, що ми вміємо говорити та співпрацювати один з одним, – каже бурґомістр. – Попри культурну та релігійну різноманітність, ми вміємо бути разом. У цьому і полягає особливість мястецької атмосфери». ■
