Петро Андрусечко ■ ПОДІЇ ■ №52, 2013-12-29
Події на майдані Незалежності не були головними у черговому тижні політичної кризи в Україні, як це було попередньо. Центр тяжіння 17 грудня перемістився до Москви, де президент Віктор Янукович зі своїм російським колеґою Владіміром Путіним підписали низку угод з економічних питань. У відповідь на такі повідомлення на Євромайдані залунали звинувачення у зраді та продажі північному сусідові усієї держави разом з її населенням.
Останнім часом Віктор Янукович зустрічався з російським президентом уже декілька разів. Однак жодні подробиці цих розмов, на відміну від перемовин з представниками ЄС, не були відомі. Нещодавно Янукович, повертаючись із поїздки до Китаю, завітав до Сочі і там ще раз зустрівся з Путіним. Про зміст їхніх розмов знову ніхто нічого не довідався. Єдина оприлюднена річ – це те, що на 17 грудня було заплановане підписання документів щодо економічної співпраці між Україною та Росією. Представники опозиції та деякі публіцисти почали лякати Митним союзом. Влада одразу спростувала ці чутки.
Про що ж таки домовилися ці два президенти у Москві 17 грудня? Насамперед, про збільшення залежності України від Росії. По-перше, Україна отримає дешевший газ: його ціна становитиме 268,5 долара за тисячу кубометрів (тепер коштує 400 доларів). Однак вартість цього палива може змінюватися: її повинні уточнювати кожного кварталу, завдяки чому Росія не втратить інструменту впливу на Київ. По-друге, Росія зобов’язалася вкласти 15 млрд. доларів в українські єврообліґації (під 5%, при цьому 3 мільярди Росія, має інвестувати до кінця цього року). По-третє, Росія здається, зацікавилася покупкою літаків, які виробляє завод Антонова (йдеться про АН-70 та про знамениті транспортні гіганти AН-128 Руслан). Не є таємницею, що північному сусідові залежить насамперед на українських технологіях. Отже радість прем’єра Азарова з приводу того, скільки користі може принести продаж українських літаків до Росії, здається передчасною.
Президенти розмовляли також про модернізацію російського Чорноморського флоту, що дуже важливе для Москви, адже в цьому питанні вона ще залежить від згоди Києва. Адже введення до Севастополя сучасних кораблів «Містраль» французького виробництва може викликати зміну в розстановці сил у басейнах Чорного та Середземного морів.
Українська сторона, схоже, мала теж скасувати обмеження щодо імпорту російського вугілля, а такий крок, на думку експертів, вдарить по вуглевидобувній промисловості самої України. Дешевше російське вугілля може стати загрозою для Донбасу, який є головною вотчиною Януковича та Партії реґіонів.
На які ще поступки пішов Янукович, офіційно невідомо. Можна припустити, що розмова стосувалася питання, яке стало традиційним – української газотранспортної системи. Можливо, що вони говорили також про стратегічні українські підприємства – Турбоатом чи Південмаш.
Те, що цим разом не було розмов про вступ України до Митного союзу, принаймні офіційно, не означає, що ця тема не випливе 2014 р. Президент Янукович показав, як сильно потрібні йому гроші, а це напевно матиме вплив на збільшення натисків з боку Росії. Залишається ще одне питання: хто буде кремлівським «наглядачем» за Януковичем, тобто, хто контролюватиме українського президента? Медведчук?
Віктор Янукович наважився на підписання згаданих угод, оскільки його головною метою є перемога у президентських виборах 2015 р. Дешевший газ і гроші в обліґаціях потрібні для стабілізації економічної ситуації наступного року. Щоб Східна та Південна Україна також не вийшли на Майдан. В цьому плані Янукович та Путін виграли битву. Проте війна ще не завершилася. Тепер опозиція повинна продумати концепцію подальших дій та протестів. Питання – що далі з Євромайданом, щоб не змарнувати його енергії? Залунали окремі голоси, що Майдан варто розпустити в Києві та перенести його в реґіони. Інші, як Олександр Данилюк зі «Спільної справи», вказують, що слід відновити барикади перед будинками державної адміністрації. Чи це не спровокує, однак, владу до силових дій? Одне стало зрозумілим напевно: президент Янукович не усвідомлює, що російські гроші перемоги не ґарантують. ■
