ЯК НАМ дбати про освіту молодого поколіня Лемківщини?

Василь Шлянта,голова Управи фундаціїЛЕМКІВСКА СТОРІНКА2010-03-16

Значиня освіти все било важне, хоц не все легко можна єй било здобити. За австро-угорских часив по закінчиню основной школи зо села дальше вчилися лем одиниці. В меджевоєнним часі в містах од Нового Санча по Сянік наша громада купувала будинки або ділянки і будувала бурси. В них мешкали школяре, яки ходили до середніх шкіл. В декотрих містах організувано тіж вчительски семінарії, в котрих вчилася лем наша молодь. Творено читальні. Такій підхід помагав вирастати наший інтеліґенції.

З малой Лемківщини вишло барз дуже знаних, важних і освічених люди. Припомну хоц би остатніх знаних вшитким новосанчівских, горлицких, сяницких бурсаків: кир Йосиф Сембратович (1821-1900) – митрополит; кир Сильвестер Сембратович (1836-1898) – митрополит; о. Володимир Хиляк (1843-1893) – письменник; кир Юліян Пелеш (1843-1896) – митрополит; Матвій Астряб (1843-1925) – професор Київского університету; Модест Менцинский (1875-1935) – оперний співак; о. митрат Василь Масцюх (1873-1936) – адміністратор Апостольской Адміністрації Лемківщини; кир Йосафат Коциловский (1876-1947) – єпарх; о. Іван Полянский (1888 – 1978) – канцлєр ААЛ; Дмитро Вислоцкий (1888-1968) – головний редактор “Лемка”; православний св. Максим Сандович (1889-1914); Іван Русенко (1890-1960) – маляр, поета, вчитель; о. Теофіль Качмарчик (1843-1922); Теофіль Курило (1891-1945) – юрист; Михайло Нестерак (1894-1916); Федір Федак (1895-1970); Дмитро Бедзик (1898-1982) – письменник; Володимир Кубийович (1900-1985) – професор ЯУ в Кракові, голова УДК в часі війни; Марко Ґижа (1902-1964) – лікар, засновник “Просвіти” в Висові; Юліян Тарнович (1903-1977) – автор “Історії Лемківщини” – головний редактор “Нашого лемка”; Андрій Гумецкий (1906-1991) – директор зв’язку шкіл рільничих в Квідзиню; Богдан Ігор Антонич (1909-1937) – світовой слави поета; Петро Смереканич (1909-1997) – головний редактор “Нашого лемка”, Григорій Буранич (1912-2001); о. митрат Степан Дзюбина (1913-2004) – препозит Перемиской греко- католицкой єпархії; Орест Ґижа (1913-1990) – автор “Лемківских співанок”, Йосиф Обшарский (1919-1995) – вчитель; Петро Пиртей (1919-1999) – вчитель, автор “Лемківского словника”, Роман Соболєвский (1920-1978) – композитор, перший дириґент львівской “Лемковини”, Мелянія Собин (1920-1978) – поетеса; Ольга Петик (1922-2001) – поетеса; Ярослав Полянский (1930-1994) – музик, дириґент і засновник хорів; Семан Мадзелян (1922); Олександр Кобаса (1923-2008); Михайло Ковальский (1924-1999); Стефан Курило (1924-2007) – автор книжки “Об’явлення ПДМ на горі Явір”, Іван Желем (1925-1988) – поета, письменник; Теодор Кузяк (1926); Іван Головчак (1928-2006) – поета; Іван Криницький (1929) – засновник Лемківской освітной Фундації; Теодозій Старак (1931-1999) – перший посол України в Польщи й дуже інши.
З часом ривень шкільной освіти, єй доступ і прагніня здобутя професійних знань змінялися. Гнеска часто, за прикладом свого оточиня, молоди хотіли-би скоро, дуже і легко заробити, без професийного знаня і тяжкої праці. То звичайно є мрії, лем винятки потверджают дійснист.
Але серед молодих сут тіж таки, што не потрибуют 6 років в основні школі жеби стукати при читаню, писаню і рахуваню. Скоро вчатся того в перших роках а потім поступово познают науки, а на свідоцтвах мают оцінки лем “барз добри”. Таки школяре кінчат основну школу, гімназію і по них повинни іти до середніх шкіл, а потим на студія. Вказуєся, не лем тепер і не лем серед нас, же коли дома є тяжше житя, то переконаня молодих до потреби свойой науки є векше. По гімназії перешкодом бивают тяжки материяльни умови родичив, коли іх не стати післати сина чи доньку до дальшой школи. Так є особливо втовди, коли в родині є веце діти або єдно з родичив не жиє.
По вигнаню, коли держава, крім приватной, забрала і громадску власніст, в тим тіж давни бурси і семінарії, а з вигнаня повернула лем горстка люди, умови здобиваня освіти зас били тяжки і дотепер сут нелегки. О тим, же тепер зас громаді треба би дашто зробити повідав не єден. Били менше чи барже практични думки, але роки миняли і скінчилобися на ничим, якби не єдна особа, яка взяла і зробила што треба. Так, то Іван Криницький в вересни 2004 року зробив добрий початок і нотаріально заложив Лемківську освітню фундацію, жеби матеріально допомагати в здобиваню освіти здібній а бідній і працьовитій нашій молоді, якой родичів на тото не стати. Фундація отримала статус організації громадської користі. Має статут, статутні органи: управу і раду, і визначени норми признаваня помочи. Має тіж надани, згідно з вимогами державних преписив, фінансовий, статистичний ідентифікаційний номер і банковий рахунок, а інформацію о ній можна найти на веб- сторінці: www.lemkoeducationfound.republika.pl l
Од початку 2005/2006 навчального року Фундація признає стипендії: учням середніх шкіл по 100 зл. і студентам – 200 зл. місячно. Дотепер єдноразову поміч чи стипендії отримало або отримує 13 учнів: (Мирослав Дзюбина, Мирослав Коперский, Йоанна Хомяк, Юлія Хомяк, Анна Ґамбаль, Андрій Шкурат, Варвара Дошна, Григорій Ротко, Марта Дошна, Лідія Бруцяк, Юстина Дошна, Оксана Баюс, Михайло Баюс) і пятеро студентів (Григорій Ротко, Варвара Дошна, Володимир Гойсак, Павлина Цюрик, Анна Баняс).
Фундація виплачат стипендії з відсотків фонду, з отримуваних даровизн і вплат 1% податку. ВЕЛЬКА ПОДЯКА вшитким тим, хто дбає, жеби дати підтримку надійним, і дарує гроши або подає урядови, же частину, плаченого так чи так, податку перезначат на статутову діяльніст Лемківской осьвітньой фундації. Якоси так ся складат, же зас поодиноки особи робят веце як вельки, важни, а і допомогови організації, так з краю, як і зо світу.
Треба нам мати свідоміст, же гнесьня спільна ініціатива, то важний і цінний уділ в підтриманю і розвитку нашого молодого поколіня. Хвала тим што дотля, през пят років помагали в діяльности Фундації. Звертаємося з закликом до цілой нашой громади, всяди на світі де она є, жеби влучилася в підтримку той ідеї та допомагала національно свідомій лемківскій молоді здобути освіту. Можна зробити тото на два способи. В Польщи в податковим розрахунку за минулий рік перезначити 1% податку на статутову діяльніст Фундації (Łemkowska Fundacja Oświatowa im. Jana Krynickiego, nr KRS 0000225293). Так ту, як і за границьом можна тіж вплачати даровизни на рахунок Фундації (Bank PEKAO S.A. Gorlice, ul. Jagiełły 6, nr rachunku 86 1240 5110 1111 0000 5210 2844)
Розметани-зме по світі і не до вшитких доходят свої писани слова або виголошани в церквах. Може по перечитаню той інформаціі понукнете тіж знайомих, сусідив або таких, што менше тримаются свого але і так 1% податку, або даку суму, годни призначити на спільну благодійну ціль. Може є дахто, кого стати і хотів би зробити іщи штоси цінного для спільной справи, то най знає, же є така можливіст. Разом спільно можеме барз дуже зробити дла наших молодих, котри повинни нами розпочату роботу продовжувати.
Най Ваше щире серце поможе отворити вікно в світ знань іщи єдній молодій людині!

“Наше слово” №12, 21 березня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*