о. Ігор Ковальчук ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-01-27
{mosimage}
Так неодноразово повторює священик, якому минулого літа виповнилося 100 років. “Що означає старість? – питає він. – це коли я не зможу тримати голки й полотна чи писати свої праці, займатись улюбленими справами”.
Довге життя о. д-ра Дмитра Блажейовського сповнене невтомної різнопланової праці. Однак сьогодні люди передусім цінують його звершення у двох сферах: у науковій роботі і створенні вишиваних ікон. Здавалося б, ці два цілком різні види занять нелегко поєднати між собою: але насправді вони в особі отця Блажейовського – взаємодоповнюючі та взаємозалежні.
Протягом останніх двадцяти років уся Україна з подивом відкривала феномен вишиваної ікони у виконанні о. Д. Блажейовського. Справжнім подвижництвом стала праця відомого історика української Церкви на мистецькому полі повсякденного церковного життя. Він зрозумів сам і прагне утвердити в нас переконання, що кожний народ має свою ідентичність у будь-якій сфері свого побуту, а тим більш – у царині духовності. Сьогодні одним із засобів протидії розмиванню самоідентифікації можуть бути не лише уроки історії, але й повернення до власних культурно-мистецьких традицій, хоч і переосмислених з позиції нового історичного досвіду.
{mosimage} Народився Д. Блажейовський 21 серпня 1910 р. у Висліку-Горішньому Сяніцького повіту на Лемківщині. “У родині було духовне виховання, – пише він у своїй книжці “Мій життєпис”. – Ми вклякали перед святою іконою на стіні і всі разом відмовляли щоденні молитви”. А сім’я була багатодітна. Найбільше, що запам’яталося йому з дитинства – це невтомна праця батьків і спільні молитви всієї родини. Можливо, приклад батьків і став енергетичним кодом у виборі професії. Він є його життєвою настановою й сьогодні, бо отець Дмитро, незважаючи на плин часу, залюбки невтомно працює. Середню освіту він здобув у гімназії в Перемишлі (1922-1930 рр.). Філософію, теологію та історію вивчав упродовж 1933-1946 рр. у католицьких університетах Риму, завершивши навчання з двома докторськими званнями (з теології та історії). Свячення прийняв 2 квітня 1939 р. в Апостольській столиці. Згодом доля закинула його на 26 років до Сполучених Штатів Америки – там о. Дмитро розгорнув активну діяльність серед представників української діаспори.
У США отець неодноразово долучався до побудови церков для української діаспори, а при церквах організовував українські недільні школи. Саме в Америці о. Блажейовський почав вишивати – як тепер каже, “не заради задоволення, а через потребу”: адже в церквах не було українських ікон чи хоругов. Із першого разу йому вдалася хоругва з зображенням Ісуса Христа та Богородиці. Так у чужому краї вже в зрілому віці (60 років) він відкрив у собі талант до рукоділля.
Спершу отець розробляє малюнок на міліметровому папері, тоді починає вишивати. Створюючи ікону, молиться та дотримується посту.
У травні 1999 р. здійснилася мрія священика: у центральній частині Львова, біля Оперного театру (на проспекті Чорновола, 2А) відкрито Музей вишиваних ікон о. Д. Блажейовського. Це – унікальний заклад, в якому представлені як перші, так і теперішні роботи автора, загалом доробок сорока років творчості. А в ньому – майже 350 ікон та хоругв, які виконують свою сакральну функцію в українських кафедральних соборах у Львові, Києві, Мюнхені, Лурді, Римі, Мельбурні, у каплицях
архієрейських осередків та чернечих згромаджень, на мантіях блаженнійшого Мирослава-Івана Любачівського та преосвященного владики Софрона Мудрого, на фелонах в українських храмах у різних частинах світу…
У 90-ті рр., після здобуття Україною незалежності, о. Дмитро став часто приїжджати на історичну батьківщину. Його перша виставка вишиваних ікон відбулася 1992-го у Львові, потім – у Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку, Києві, Каневі, Миколаєві. На сьогодні такі виставки організовано вже в 150 містах України. По кілька разів – у Софії Київській чи Михайлівському Золотоверхому соборі, в Українському домі.
На запрошення Міністерства культури та мистецтв і за підтримки МЗС України ікони о. Д. Блажейовського були представлені на міжнародному симпозіумі “Українська ікона. Іконотворчий досвід діаспори” (2003 р.). Виставка побувала на різних континентах, представляючи унікальні праці й надбання українського народу в Канаді, США, Бельгії, Німеччині, Італії, Південно-Африканській Республіці, Бразилії, Португалії, Австралії тощо.
Д. Блажейовський, як історик Церкви, є автором 25 наукових праць, шематизмів парафій України та діаспори – це довідники, у яких подані списки парафій від 1768 до 1991 рр. Він також є автором 15 збірок схем “Українських релігійних вишивок”, книги особистих спостережень про долю України “Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів”. До праць, у яких автор висвітлює особисті думки про українську долю, належать: “Поважні недомагання в українському вихованні” (2006 р.); “Будова, вдержання і оборона Української держави” (2008 р.); “Поважні осяги та великі втрати” (2008 р.); “Де українська еліта? Еліту треба виховати!” (2008 р.); “Спільність, ініціатива і співпраця та махнівство” (2009 р.); “Мій життєпис. Про виховання та українські проблеми” (2009 р.); “Мої рефлексії щодо минулого, теперішнього і майбутнього українського народу” (2010 р.).
Окрема сторінка в науковій біографії Д. Блажейовського – видавнича діяльність. Його стараннями вийшланизка книжок: Кирила Королівського “Рим і обрядово-літургічні дискусії” (2002 р.); Дарії Кузик “В обороні Церкви і народу” (2006 р.); Богдана Казанівського “Шляхом легенди. Спомини” (2006 р.).
Звичайно, у короткому повідомленні неможливо перелічити всі науки, дисципліни і мистецьку працю, у які вагомий внесок зробив о. Блажейовський. Незважаючи на свій вік, автор активно проводить засідання круглих столів на тему національно-патріотичного виховання молоді, бере участь у наукових конференціях Конґресу діаспори, міжнародних конференціях, що проходять за підтримки Міністерства освіти України і товариства “Україна – Світ”, передає свій досвід молодим майстрам голки й нитки, організовує виставки юних талантів у своєму музеї, де відкриті двері для особистостей, котрі власну творчість присвячують добру й любові. Мати таких послідовників – це дароване Богом велике щастя для майстра.
Сьогодні ім’я Д. Блажейовського добре відоме в Україні та поза її межами. Минулого року він відзначав 100-ліття від дня народження. У залі Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької м. Львова відбулися врочистості з нагоди ювілею майстра. Зал, що налічує понад 1000 місць, не зміг помістити всіх охочих взяти участь у святкуваннях, які приїхали з різних частин світу. Ювіляра вітали представники місцевого самоврядування, Світова федерація українських лемківських об’єднань, львівська інтеліґенція, священство з Італії, Канади, США. На адресу отця надійшло чимало вітальних телеграм, серед яких – від президента України Віктора Януковича. Найкращі пісні цього святкового вечора лунали на адресу шанованого всіма Д. Блажейовського, кредо якого завжди полягало в популяризації української культури. Були виступи народних хорів “Галичина”, “Лемковина”, “Орфей”, співала оперна співачка зі США Леся Грабова, заслужений артист України, бандурист Остап Стахів та інші. Завершальним акордом став виступ ювіляра: гучними оплесками публіка не відпускала його зі сцени, хотілося слухати і вчитись у цього українського патріота, який, хоч з приводу обставин опинився на чужині, завжди живе Україною.
Урочисте вшанування ювілею о. Блажейовського відбулося також поза межами України – у Римі, де о. Дмитро постійно живе й працює. 6 жовтня 2010 р. в резиденції посла США при Святому престолі Міґеля Н. Діаза і стараннями Посольства України при Святому престолі громада відзначала цінний доробок о. Блажейовського для розвитку Вселенської Церкви, побажала отцеві довгих років життя, подарувавши букет зі 100 троянд. Д. Блажейовський подякував за гостинний прийом дипломатам двох посольств, владиці Діонісієві Ляховичу і численним представникам українських Папських колеґій Риму.
Подвижницька праця о. Дмитра на ниві збереження й популяризації духовної спадщини українського народу була відзначена почесною грамотою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО 2007 р., орденом “За заслуги” ІІІ ступеня (2006 р.), “Орденом Лева” за визначні заслуги перед територіальною громадою м. Львова в галузі культури та духовності. Д. Блажейовський є почесним членом Спілки майстрів народного мистецтва України, нагороджений багатьма грамотами та дипломами.
Може здаватися, що такий великий обсяг роботи не під силу одній людині. Але творча зрілість, висока вимогливість до себе, невичерпна енергія, глибока продуманість наукових пошуків дають можливість поширити дослідження на мистецькій і науковій ниві й підкоряти нові висоти, будувати плани та реалізовувати їх.
“Наше слово” №5, 30 cічня 2011 року {moscomment}
