Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №44, 2017-10-29
З початком шкільного року в нашій лігницкій школі заз почав жити проєкт стрічи з Лемківщином, поширений в тим році в 3 класі гімназії о Бойківщину і Надсання. Бо чи маме право лем вказувати наше лемківство, колі то вшитки наши реґйони потерпіли в часі Акції «Вісла».
Вшитки тоти реґйони по часті втратили своє багацтво, але і вшитки втримали, хоц на вигнаню окалічену, красу і любов до свого. З чого гнеска можеме ся радувати від Ольштина, Ґданьска, Щеціна, Ґожова, Зеленой Гори, Лігниці, Вроцлава – по Криницю, Горлиці, Сянік та Перемишль. На перших лекціях того проєкту молодь 2 і 3 класу гімназії відвідала лігницку ґалєрію «РІНГ», де била вказувана вистава «XVII Лемківский Єрусалим – Порожня хижа». Тота сама назва «Порожня хижа» лучит виставу з сумнима 70-ми роковинами Акції «Вісла», але і переносит тоту трагедію вшитких етнічних украінців в Польщи в світ модерной штуки. Так, якби тота акція була інспіраційом для артистів до творіня і сповніня для іх талантів. Артистичне око на лемківску долю лем вказує, як вельку силу має наш світ на люди, які навіт не сут лемками, але хцут його барз зрозуміти і відчути, штоб творити власні артистичні діла.
Організатором вистави є, як і все, головна управа Обєднаня лемків. Кураторами – Гжегож Штвєртня, Йоанна Земанек, а координатором – Наталя Гладик. На виставі вказувана є творчіст Марка Хлянди, Анджея Беднарчика, Богдана Ахімесцу, Гжегожа Штвєртні, Йоанни Земанек, Наталі Гладик, Михайла Барабаша, Остапа Мануляка, Альгідяса і Ремігюса Гатававецкасів, Павліни Фіхти-Чєрной та Гектора Солярі.
Тота пуста хижа пробудила в артистах різни думки і символіки. Вона вишла в іх творах за границю лемківского світа, бо штука не любит ани межи, ани границі. По обізриню той вистави можна подумати, што в історії кожного народу бив час, колі била якиса пуста хижа. На жаль, і гнеска є на світі таки пусти хижи – тоти матеряльні, знищені війнами, і тоти духовні, знищені браком любовії.
Для молодих людей така вистава з одной страни била частином штоденного дня науки в школі, а з другого – пробом зрозуміня, што автори представлених праць на виставі хтілі вказати. Не знам тих думок учнів, можу лем повісти, што назва «Лемківский Єрусалим» през саме слово лемківский била для деяких сиґналом, што то наше. А колі виділі фотографії з «ватри» людей і пізнавалі наших лігничан на одній з праць, наприклад, паню Анну Буковску, то взміцняло іх почутя звязку та цікавіст з том виставом. Думам, што колі наша молодь била в тот час в ґалєрії, то вистава тота не била пустом хижом. І то є сила той вистави. Можеме оглядати, аналізувати, чом билі пусти хижи, але і мати свідоміст, што пуста хижа, однак, нищит чловека, родину, а на кінці нарід. А ми на прикладі Акції «Вісла» барз добрі о тим знаме і памятаме до гнеска. За тоту памят дякуйме собі на кожним кроці і дбайме, штоб наступни поколіня правду о нашій історії не забилі, а ніколі в нас не буде пуста ані порожня хижа. ■
