Врятувати польські інвестиції: допоможуть громадяни України, а не уряд Польщі

Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.plПОГЛЯДИ№37, 2017-09-10

Сталося: громадянин України відсудив у поморського воєводи 5 тисяч злотих. Причина – затягування розгляду справи про його перебування в Польщі. Українець подав заяву в липні 2015 р., а рішення отримав щойно через півтора року, таким чином «картою перебування» він користувався кілька місяців і вже мусив робити нову. Воєвода опротестовуватиме рішення в суді, Тим часом польський бізнес волає: йому потрібні міґранти. Над Віслою вже серйозно блокуються інвестиції через нестачу робітників.

Останнє – це дані найновішого рапорту компанії «Work Service», яка багато років поспіль займається пошуком працівників у Польщі. Щораз частіше фірма рекрутує на різні посади іноземців, головним чином – громадян України.
Так ось, згідно з даними «Work Service», тепер майже третина польських фірм відмовляється від нових контрактів, оскільки не може знайти робітників. А понад 12% підприємців з цієї ж причини вирішують обмежити або повністю закрити свої інвестиції. Таким чином, як підсумовано в рапорті, «саме людський капітал сьогодні на польському ринку є головним викликом». Наявність відповідного людського капіталу – це проблема, яка в Польщі стрімко посилюється.
«Уже 50,8% польських роботодавців заявляє, що в них останнім часом виникли проблеми з пошуком кваліфікованих робітників. Це на 15% більше, ніж торік, і це рекорд за всю історію дослідження. Серед роботодавців, які страждають від нестачі кадрів, 68,1% заявляють, що ця ситуація безпосередньо впливає на їхній бізнес», – читаємо в дослідженні.
Отже, ці цифри свідчать про те, що через відсутність працівників польський бізнес не може розвиватися, попри бажання це робити. До повноти картини докину ще цифри з останніх тижнів: 7,1% – такий був рівень безробіття в Польщі у липні, про що повідомляє Головне статистичне управління країни. Ця служба подає дані щодо безробіття щомісяця, і щомісяця вони знижуються. Що цікаво: цього року в Польщі не було сезонного падіння рівня безробіття, як це було в попередні роки, однак цього року відсоток безробітних зменшується поступово, а не на 1,5%, як це було в літні місяці минулих років.
Усі ці дані «людською мовою» означають наступне: у Польщі робота є, усі, хто хоче, можуть її знайти (при цьому завжди є частка людей, які не хочуть і не будуть працювати), ба, більше – працедавцям все одно не вистачає робочих рук. І тут на допомогу приходять громадяни України, які після 2015 р. почали значно численніше, ніж дотепер, приїжджати на заробітки до Польщі. Польський бізнес цінує громадян України – адже там, на відміну від Польщі, ще не вбито системи професійно-технічного навчання (будівельники, електрики, сантехніки, перукарі тощо), а саме цих спеціалістів катастрофічно бракує в Польщі.

Днями мені довелося говорити з одним підприємцем, котрий працює в будівельній галузі. У нього – невелика фірма, яка має безліч замовлень з Німеччини. Щоб обслужити всі замовлення, він готовий з дня на день працевлаштувати півсотні професійних будівельників. Не знайшовши їх на польському ринку праці, він їх шукає безпосередньо в Україні: він готовий заплатити українському посередникові близько 50 євро за кожного знайденого фахівця, зробити йому візу, забезпечити проїзд у Польщу і помешкання тут. Тільки приїдьте, ми все зробимо.
А тепер історія з іншого боку кордону: в контрольованій Україною частині Донецької і Луганської областей – понад 20-відсоткове безробіття. До війни це був промисловий реґіон, більшість населення або працювала у фабриках, або обслуговувала тих, хто працював у фабриках. Після 2014 р. тут знищено більшість великих інвестицій (їх найчастіше попереносили до сусідніх, «безпечніших» Запоріжжя, Дніпра чи Кривого Рогу), чимало кваліфікованих працівників втратило роботу. Моя знайома, громадська діячка з Бахмута Донецької області, говорить, що люди платять шалені для них 50 євро посередникам, щоби вони знайшли їм хоч яке-небудь місце праці в Польщі. Додатково безробіття високе і по той бік лінії розмежування – поблизу Бахмута є так званий «контрольний пункт в’їзду/виїзду» на територію сепаратистських «республік», тож до Бахмута приїжджає чимало людей з поблизьких Донецька, Горлівки, Макіївки чи Єнакієва. Ці люди не тільки роблять покупки чи оформлюють українські документи – вони так само, з безвиході, дуже часто шукають роботу в Польщі.
Отже, цей процес взаємовигідний: громадяни України готові працювати в Польщі, щоб утримати родину, проте й польські працедавці готові платити, щоб знайти працівників-українців. Без них польська економіка була б в іншому, значно гіршому місці.
…Тим часом представники поморського воєводи, котрі затягнули заявку громадянина України на півтора року, вісім разів переносили видачу рішення.
У період розгляду міґраційної справи, додам, іноземець опиняється в підвішеному стані, не може нікуди виїхати, а працедавець нерідко тримає цю людину в себе на гірших умовах («сміттєвий» контракт, нижча ставка). На думку українця, справа була надто забюрократизована, до того ж, чиновники не поспішали охоче. Суд визнав, що воєвода повинен був уреґулювати справу не пізніше, ніж за два місяці. Якщо розповісте про цей вирок суду і про термін «у два місяці» якомусь знайомому громадянинові України, котрий саме робить собі «карту перебування», – він посміється вам в обличчя. Дуже рідко якесь управління з питань міґрації за цей період висилає перший лист, між рядками якого можна прочитати: «ми нарешті побачили папку з вашими документами, за кілька місяців пориємося, чого вам іще бракує». ■

Опубліковано в Останній номер, Погляди.

Коментарі закриті.