Роксолана ■ ПОДІЇ ■ №18, 2016-05-01
Воскресіння Господнє – це головне і найсвітліше з усіх християнських свят. Це торжество, яке відображає всю глибинну суть християнства. Ця суть віддзеркалена в іконі, яка по-іншому називається Зішестя в ад, що має фундаментальне значення.
У Польщі відомими прикладами ікони Воскресіння Господнього є праці Юрія Новосільського. У парафії Воздвиження Чесного Хреста в Ґурові-Ілавецькому віряни можуть пишатися іконостасом і розписами цього видатного митця світової слави. Зішестя в ад у місцевій церкві розміщене в ярусі свят (складається з 6 ікон) після ікони В’їзд в Єрусалим та перед Вознесіння Господнім (Вшестя).
Ю. Новосільський, якого запросив до співпраці при оновленні ґуровського храму отець Юліан Ґбур, писав ікони у своїй краківській майстерні. Празнинки, серед яких саме ікона Воскресіння Господнього, з’явилися 1983 р., зате для Ґурова іконописець їх призначив 1984 р.
Зішестя в ад представляє Ісуса Христа на фоні високих гір, який засягає (схоплює – ред.) з гробу перших людей – прабатьків Адама і Єву. Спускаючись у глибини пекла, Спаситель здійснює виправлення первородного гріха. Хрест, піднятий над Ісусом, вказує на те, що зійшов Він у пекло під час розп’яття. Це одна з інтерпретацій. Краківський науковець проф. Александер Наумов вказує на три концепції моменту Зішестя в ад: у хвилину смерті на Хресті, під час покладення тіла до гробу або після Вознесіння в небо.
На ґуровській іконі пекло зображене у вигляді чорного простору, на якому розмальовані розтрощені двері та порозкидані залізні замки, що відноситься до Псалму 106: «І Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани строщив. Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським, бо Він поламав мідні двері і засуви залізні зрубав!» (переклад Івана Огієнка – ред.).
В іконі Воскресіння Господнього дуже важлива зустріч двох рук – старого і нового Адама – Ісуса Христа, що символізує життя і смерть, журбу і сповнення. У цьому жесті, зображеному також на іконі Новосільського, вбачаємо таємницю любові Господа Бога, який змилується над грішниками.
Про Зішестя в ад євангелісти прямо не говорять, однак віднаходимо пророчі слова, між іншим, у Першому посланні апостола Петра або у Посланні до ефесян апостола Павла.
Загалом тема Воскресіння в іконографії з’являється в VII ст., а особливого значення набуває після періоду іконоборства. У Східній Церкві цю ікону вважають найповнішим виразом таємниці Воскресіння. Зішестя в ад – це символічна ікона. Великдень не має своєї канонічної ікони, тому що ніхто не бачив самого моменту Воскресіння і воно не може бути написане. Однак Зішестя в ад сприймається як перше і фундаментальне Воскресіння. Ця таємниця, яку проповідував Ісус Христос, є виразом Його місії спасіння людського роду.
Воскресіння єднає в собі єврейську Пасху, яку святкують на згадку виходу ізраїльтян з єгипетської неволі. Ісус Христос – як новий Мойсей – виводить людство з неволі гріха.
Ісус Христос, сходячи в пекло, спасає від всесвітньої катастрофи, тобто першого гріха, однак проф. Новосільський підкреслював, що виправлення цієї першої катастрофи без катастрофи хреста – неможливе, і тому, за його словами: «Зішестя в ад є іконою символічною, отже іконою смерті Христа на хресті та зішестя в ад».
Ікона Воскресіння Господнього cаме у формі Зішестя в ад, як у ґурово-ілавецькому прикладі, досконало поєднує в собі аспекти катастрофи хреста з величним днем Воскресіння Спасителя. ■
