Степан МігусГРОМАДА№26, 2018-07-01

Українці Моронґа і Генсік

Українців міста Моронґа та навколишніх сіл, що в Острудському повіті, а також села Генсіки, що в ґміні Барцяни Кентшинського повіту, об’єднує особлива увага до всього рідного і відповідальність за плекання традицій, звичаїв і прабатьківської віри. Тому й не дивно, що і в Моронзі (27 травня), і Генсіках (9 червня) на звітно-виборчі збори прийшов чималий гурт членів Об’єднання українців у Польщі. З 50 членів моронзької ланки присутніх було 35 осіб, а з 20 членів ланки в Генсіках у зустрічі взяло участь 13 членів організації.

 Новообрана управа гуртка ОУП у м. Моронґ. Фото автора статті
Новообрана управа гуртка ОУП у м. Моронґ. Фото автора статті

До колишнього Моронзького повіту 71 рік назад було привезено майже 4 тисячі українців (в основному з Лемківщини). Протягом кількох місяців українці, які споконвіку жили на своїх землях, стали вигнанцями. Переслідувані і денаціоналізовані вони все ж вистояли. 16 листопада 1992 р. тодішній греко­-католицький ординарій, архиєпископ Іван Мартиняк заснував греко-католицьку парафію Св. Юрія в Моронзі, навколо якого продовжилося релігійно-культурно-освітнє життя. Щоправда, 20 років раніше у місті вдалося відновити діяльність і заснувати гурток Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ), довгі роки очолюваний невтомним Василем Надяком, який проводив просвітницьку роботу. Тоді теж почала зароджуватися ідея «Сімейних співань», які мали заохочувати громаду до активності. Захід з часом переродився у щорічний Фестиваль української популярної пісні «Як я си заспівам».

 Новообрана управа гуртка ОУП у c. Генсікі. Фото автора статті
Новообрана управа гуртка ОУП у c. Генсікі. Фото автора статті

Генсіки – це невелике мазурське село, що лежить 23 км від Кентшина. У ньому в 1947 р. поселено українців з Нового Люблинця та Улазова (акція «Вісла»). Наймолодшим серед них був 9-місячний тоді Євген Лойко. Пізніше сюди потрапили такі люди як присутня на зборах сьогодні 90-річна Анна Зельонка, яка пройшла через страшні випробування в таборі у Явожні, у тюрмах Ряшева, Кракова, Фордона та інших комуністичних катівень, про що пам’ятає до подробиць ще й нині. Попри нагляд з боку органів безпеки і міліції, утиски й заборону плекати свою традицію і культуру, всі вони зберегли національний дух. У квітні 1976 р. заснували в Генсіках гурток УСКТ, який нараховував 42 члени. Головою гуртка обрали Стефана Сидора, який був ним до смерті (помер 2 роки тому). На його місце члени ланки вибрали Ліду Лойко. Її обрано й цьогорічними зборами на подальше головування.

Ці дві ланки – міська моронзька і сільська в Генсіках – шукають нових шляхів просвітницько-­організаційної роботи. Моронжани з ініціативи свого пароха о. Романа Стороняка стараються допомагати українським заробітчанам, яких у самому Моронгу кілька десятків. Деякі з них вже включилися в роботу ланки Oб’єднання і, як каже колишня голова Ганна Гентош, шкода, що Статут організації не дозволяє громадянам України на чинну участь у житті ОУП. Вони можуть бути членами і допомагати в діяльності, але не можуть обиратися до його влади. Оскільки заробітчани приїхали до Польщі працювати, щоб покращити життя своїх родин, вони нечасто відвідують храм та українські заходи (іноді через незнання). Парох о. Р. Стороняк виступив з ініціативою звернутися до керівництв підприємств, у яких працюють громадяни України, інформувати своїх працівників про існування в місті української громади, церкви, пункту навчання української мови, а також про українські культурні заходи.

Генсіки в останні роки разом з іншими ланками з усієї Польщі значно активізували свої поїздки в Україну, зокрема, на оздоровлення в популярних санаторіях, серед яких і Трускавець. Беруть також участь у прощах до Зарваниці і Литви.

Мешканці воєводства дуже люблять українські культурні заходи, серед яких – Загальнопольські дні українського театру в Ольштині, прощі до Хшанова, шевченківські святкування, ярмарки «З мальованої скрині». Місцева ланка активно включилась і в організацію Фестивалю культур у Барцянах. Українські мешканці Генсік та навколишніх місцевостей постійно фінансово підтримують лікування українських воїнів і їх сім’ї. За дорученням ланки француз Жан Девайллі, чоловік українки з Генсік, веде електронну версію хроніки культурних і релігійних подій у ґміні та поза її межами. Ланка ОУП у Генсіках і асунська парафія УГКЦ можуть похвалитися хронікою подій, яка нараховує вже вісім томів.

Обидві вищеназвані ланки вміють плідно співпрацювати зі своїм самоврядуванням. Новообрані управи хочуть продовжувати цей курс. ■

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*