ІСТОРІЯ ■ №50, 2018-12-16
Поліський національний парк (Poleski Park Narodowy) – це національний заповідник у Люблінському воєводстві, в історичному регіоні Володавщини на сході Польщі. Він розташований на межі Південного Підляшшя й Холмщини, де споконвіку жили й живуть українці – нині як українська православна меншина.
Ця прекрасна територія відома тим, що тут збереглися непрохідні болота, невеликі річки та чудові ліси. Є чимало рідкісної рослинності, яка притаманна підмоклим теренам. Своїм ландшафтом землі нагадують українське Полісся та Волинь. Цей заповідний природничий регіон відділяє від України річка Буг.
Поліський національний парк межує натомість із Волинським українським парком, розташованим навколо озера Світязь, біля державного кордону Польщі та України. Щоправда, на українському боці парк набагато більший, проте обидві заповідні території Рамсарською конвенцією було визначено важливим водно-болотним угіддям.
Поліський національний парк площею 48,13 км2 створено в 1990 році. До Поліського національного парку також примикають володавські та парчівські ліси. Територія переважно рівнинна, з численними озерами, які утворилися внаслідок льодовикового періоду, і торфовищами. Топографія парку має збережені давні українські назви. Скажімо, в південно-західний частині розташована туристична стежка під назвою «Переход», а неподалік від неї – «Дурне багно». На Бубнові натомість знаходиться стежка «Чагари» довжиною 5 км.
Володавське Полісся – це плоска рівнина з незначними височинами. В районі місцевостей Уршулин–Андріїв–Витично знаходяться височини, які утворюють пагорби з бічних морен, за якими розташовуються підмоклі луги. Пагорби і вали заввишки 10–20 метрів чергуються з річковими долинами та підмоклими лугами, наприклад, долина річок Володавки чи Митюлки. Клімат тут помірно-континентальний, із теплим вологим літом і м’якою хмарною зимою. Річки Поліського національного парку невеликі й належать до притоки Володавки, як, скажімо, Митюлка з широкими долинами по обидва боки й заболоченими заплавами.
Невід’ємною частиною ландшафту заповідника є дуже мальовничі невеликі озера. Налічується близько 100 видів лікарських рослин, 90 видів вітамінних рослин, більше 90 видів рослин, що використовуються як барвники. Значна кількість медоносних рослин (близько 200) сприяла розвитку бджолярства. Пасічники тут застосовували вулики на деревах типу колоди.
Туристів не дивує, що на шляхах можна зустріти лосів, сарн, бобрів та куниць.
Природні умови та ресурси Володавського Полісся історично мали велике значення для розселення й життєдіяльності місцевого населення. Тому неподалік від парку можна подивитися історичне городище князя Данила в Андрієві, старовинну церкву 1702 року в Голі.
Варто згадати, що неподалік від Поліського заповідника знаходиться музей-скансен в Голі. Для українців регіону, цей цікавий музей, під відкритим небом, має важливе значення. Адже тут зберігаються пам’ятки матеріальної культури українців Володавщини. Сама Голя, як давнє історичне українське село, хоча і заселена зараз невеликою кількістю українців, має численну діаспору на західних та північних землях Польщі та в Україні. Це наслідок переселенської акції з 1944 року та акції «Вісла» з 1947 року. В центрі села, неподалік скансену, збереглася старовинна церква св. Антонія Печерського і Великомучениці Параскеви з 1702 року.
Тут щороку в останню неділю липня відбувається відомий етнографічно-релігійний захід «Голянський ярмарок». На мапі українських фестивальних заходів у Польщі, ця культурна імпреза, хоча і є меншинним заходом, зустрічається з великим зацікавленням з боку всіх хто відвідує «Голянський ярмарок». В музеї-скансені зберігається хата, вітряк, кузня, дровітня та інші пам’ятки минулого.
Отже, в даному контексті варто згадати також фільм Луки Карабовича про Поліський національний парк, він вписується в ширший контекст природи та історії Володавського краю. Тому зміст фільму – не лише про природничі ресурси цієї надзвичайно цікавої надбужанської території. Ось що написала про фільм відома українська поетеса з Києва Юлія Григорчук, яка займається також фотографуванням природи: «Дуже дякую за цікаву відеомандрівку однією з перлин міжнародного (польсько-у країнсько-бі лоруського) біосферного заповідника „Західне Полісся” – Поліським національним природним парком! Справді, це одне із зелених сердець Польщі (чудова метафора автора!)».
