Вкрите свідоцтво по вигнаню в селі Слуп на Лігниччині

Адам ВєвюркаЛЕМКІВСКА СТОРІНКА№37, 2017-09-10

В тим році барз дуже повідаме о Акції «Вісла», бо то є 70 роковини. Вказуєме наше терпіня як і відвагу вигнаних, котрих Акція «Вісла» не гломіла. Што веце, вони гнеска для нас сталі символами сили нашой традиції і віри.

Фото Михайла Бухти
Фото Михайла Бухти

Акція «Вісла» будила в наших родинах з одной страни страх, але і почутя віри, што жодна сила нас не знищит, бо з нами є Бог і краса традиції предків. Што правда, барз дуже одишло з нашой громади, одшмарило дар биті лемком чи ширше русином-українцьом, зродженим з традиції християнства Кирила і Мефодія, Київской Руси, а потім князівства Галицко-Волиньского. Вони не встояли і гнеска напевно там, де жиют, не один сусід ім повідат, ким сут, бо не можна втечи од правди, ким ся є. Хай самі собі відповідят, чи і як довго хцут жити в тим кламстві, котре ім заберат почутя вартости і пошани, колі на них спозерают інши люде. Може, тоти 70 роковини Акції «Вісла» кус збудят іх спогади і памят, чого ся відрекли. Маю надію, што так буде хоц кус.

Як вчитель часто беру удів у т.зв. райдах з різнима школами, організованих през ПТТК (Польське товариство туристично-краєзнавче). Молодь з лігницких та підлігницких шків мандрує в суботи по Лігниччині, пізнає там цікави місця історії і природи. Ідучи так в райді, ми зашлі до села Слуп, недалеко міста Явора. Село то відоме з того, што од тамаль з озера–тами Лігниця бере воду до питя, тому не можна там купатися. Ми зашлі там до понімецкого барз гардого костела з XV віку, за яким є ціж цмінтерна каплиця з XVI в., в який є переховивани кості померших від віків. Медже костелом а каплицьом є великий деревяний трираменний хрест. Він кус зморшалий, свідчит, што поставлений давно. Думам, што на могилі зараз по виселіню.
Він свідчит там до гнеска о відвазі свідків Акції «Вісла» зараз по 47 році. Його простота і грубіст свідчит ціж, што люде відважно ставляли го, а може ціж самі викресали. Хрест тот – то знак нашой 70 історії на західних землях. Колі часто в неділю, чи інши вільни дни, маме кус часу, заїдме там з дітми, штоб запалити свічку. Вказати наступним поколіням, што не треба нам ся бояти свого в часах, колі маме свої церкви, школу чи інши місця, де можеме отверто биті лемком чи ширше русином – українцьом. Свідки Акції «Вісла» не малі таких можливості, а осталі при своїм і тот трираменний хрест в селі Слуп є того красним прикладом. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*