Юлія ВакулаПОДІЇ№52, 2012-12-23/30

Фестивалем «VIVA UKRAINA» відзначили 55-ту річницю своєї діяльності українці у Вроцлаві. Співорганізатором заходу стало Почесне консульство України. На святі не забракло українського слова й пісні, кінопоказів, зустрічей, забав. Були й роздуми про те, що чекає вроцлавських українців у наступні півстоліття.

Завершення конкурсу «Любімо рідну мову». Фото Євгена Шевчука

Цей рік святковий для української громади з кількох причин: виповнюється 55 років діяльності українців у Вроцлаві і 50 років українській світлиці на Руській, 46а. Тому фестиваль відкрила історична сесія «Українці в Польщі». Професор Тереза Куляк розповіла про те, як з’явилась і розвивалася Руська – одна з найстаріших вулиць у місті, що була закладена ще за часів розквіту торговельних зв’язків Вроцлава з Руссю. Головною темою доповіді проф. Богдана Гальчака були проблеми і виклики, з якими зіткнулися у ХХ столітті лемки. Гості ознайомилися теж з історією і сьогоденням лігницької школи ім. Богдана-Ігоря Антонича.
Своєрідним продовженням історичної сесії було оголошення переможців конкурсу «Вроцлав, Силезія – моя мала Україна». На конкурс надіслали праці про долю своєї родини 5 учасників. Третє місце розділили Уляна Козюк і Анна Кендзьора, друге посіла Корнелія Хербут. Першого місця журі не призначило нікому. Студентка Вроцлавської політехніки К. Хербут презентувала свою роботу, підготовлену на основі розповідей дідуся та родинних фотографій. Дівчина не тільки знає та пишається історією родини, яка 1947 р. була переселена з місцевості Богуша до Олесниці, але й продовжує традиції української (лемківської)пісні в гурті «7 kropka».
Ще один конкурс – декламаторський, під назвою «Любімо рідну мову» – відбувся другого фестивального дня в садибі вроцлавського гуртка українців. У конкурсі, який організовується ось уже 23-й рік поспіль, взяли участь майже півсотні діток з Вроцлава, Лігниці, Тихів, Катовиць. У виконанні маленьких декламаторів зі сцени звучала поезія Тараса Шевченка, Василя Стуса, Марійки Підгірянки, Наталі Забіли, Миколи Луківа та інших. Журі визначило переможців у трьох вікових категоріях, без подарунка з конкурсу не пішов жоден учасник.
Не забракло у фестивальні дні й українських пісень і танців. В одному з вроцлавських клубів відбувся концерт гуртів «Горпина» та «Черемшина».
Перлинами ґала-концерту, який пройшов у Леопольдинській залі Вроцлавського університету, стали виступи відомих чоловічих хорів – львівського муніципального хору «Гомін» та репрезентативного хору Об’єднання українців у Польщі «Журавлі». Глядачів зачарували виступи дитячих колективів – «Будьмо!», «World Dance», танцювального та вокального гуртів школи з Лігниці. з нагоди ювілеїв зі сцени звучало чимало вітальних слів від гостей – почесного консула України у Вроцлаві Ґжеґожа Дзіка і генерального консула України у Кракові Віталія Максименка, нижньосилезького воєводи Александра-Марека Скорупи, проректора Вроцлавського університету проф. Адама Єзерського, секретаря Львівської міської ради Василя Павлюка.
Особливою частиною фестивалю «VIVA UKRAINA» стала виставка автентичних українських ляльок, створених Тетяною та Наталкою Катриченко з Києва. Майстрині привезли до Вроцлава дві унікальні колекції своїх ляльок-мотанок. Одна складається з 16 ляльок, кожна з яких уособлює країну-учасницю Євро 2012 в Україні та в Польщі. У другій колекції зібрані мотанки, що представляють різні реґіони України. Кожна передає характерну колористику й традиційну реґіональну вишивку, зокрема з Гуцульщини, Поділля, Полісся, Чернігівщини, Буковини, Полтавщини. На прохання вроцлавського Етнографічного музею, у якому відбувалася виставка, майстрині погодилися залишити одну з колекцій в музеї до 14 грудня, де її могли оглянути всі охочі.
Ляльки-мотанки є прадавніми оберегами української родини. Їхня назва походить від слова «мотати, намотувати», тобто способу виготовлення ляльок. Замість обличчя в берегині – хрест, що символізує сонце. Сестри Катриченко не просто відтворюють старовинну традицію, але передусім творять неповторні авторські роботи. Тетяна поєднує кольори й створює лялечкам обличчя, Наталя – вигадує дивовижні візерунки та вишиває їх різноманітними швами. Для своїх мотанок дівчата добирають найкращі тканини. Більшість із них – домоткані, зроблені людськими руками й оздоблені ручною вишивкою. Праця над кожною лялечкою копітка, вимагає певної вправи, а ще – добрих рук і серця. В цьому могли переконатися ті, хто прийшов на майстер-клас до Тетяни і Наталки. Майже 30 його учасниць (і навіть учасників!) створили власну ляльку-мотанку. Найменші одразу запитували в дорослих, чи можна і вдома зробити такі ж ляльки.
Святом, яке вдалося організувати для дорослих і малих українців, а також для всіх мешканців Вроцлава, тішиться голова місцевого гуртка ОУП Ігор Саламон:
– Вважаю, що нам є чим пишатися. Зі стодоли, яка була тут, на Руській, кільканадцять років тому, ми зробили приміщення, куди не соромно запросити гостей. Пишаємося, що зробили це власним коштом і силами, з допомогою наших друзів-поляків. Адже від ОУП з Варшави отримуємо тільки більш-менш 1% нашого річного бюджету. Ще кілька років тому на заняття з української мови у Вроцлаві ходило двоє-троє дітей, тепер же маємо 36. Це такий результат, про який ми навіть і не мріяли, – каже він.
Однак самі вроцлавські українці, на думку І. Саламона, не дуже пишаються і цінують те, що мають. Мовляв, одним байдуже до всього, іншим не подобається. Це сумно і, мабуть, гірко чути багатьом «старим» українцям. Сьогодні ж найбільша надія голови вроцлавського гуртка ОУП – представники нової хвилі еміґрації, яких він називає «новими українцями».
Уляна Козюк, яка кілька років тому приїхала на навчання зі Львова, саме з таких «нових». Дівчина взялася до праці з молоддю у світлиці на Руській. На запитання, яким вона бачить майбутнє вроцлавських українців через п’ятдесят років, Уляна не задумуючись відповідає: «Ми робимо все для того, щоб якось згуртуватися. Зустрічаємося зі студентами з України, заохочуємо їх приходити до нас. Цього року підготували для молоді чимало цікавого – заняття зі співу, танців, театральний гурток. Останній має найбільшу популярність. Записатися в гуртки можна щосереди о 19 годині».
Однією з ініціатив Уляни та місцевої молоді є також перегляд класики української кінематографії в рамках фестивалю «VIVA UKRAINA». Протягом усього листопада можна було подивитися фільми «Украдене щастя», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Енеїда», а також українські мультфільми. «Зали не були повними, але прихильників кіно не бракувало. Були поляки, українці, навіть німці приходили!» – радіє дівчина.
Що буде з українцями у Вроцлаві за півстоліття, Ігор Саламон передбачати не береться. Однак напевно знає, чого хотілося б:
Хочеться, щоб мої діти й онуки робили те, що і я. Щоб тут далі був центр української культури. Щоб, незважаючи на наявність громадянства Польщі, українство було для них чимось таким же нормальним, як бути жінкою чи чоловіком. ■

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*