ВИТАМЕ делеґатів на VII З”їзд Обєднаня лемків!

Матеріал зібрал Павло Лоза ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА2010-01-28

Редакція попросила лемківских діячів про слово рефлексиї на тему каденциї заряду ОЛ та сподівань після з’їзду. На 10-х відповіло 3 особи.

Штефан Гладик, голова ГУ ОЛ{mosimage}
Перед нами 30 січня 2010 року – VII З’їзд ОЛ. Передз’їздовий час скланят до підсумуваня минулой каденциї. Треба пам’ятати, што в тім часі били вибори до Сойму і Сенату РП. Змінилася коаліция, уряд, ставліня і політика до національних меншин. В деяких випадках є ліпше, а деінде іде на гірше.
Часом на перешкоді є закон, а часто лем люде, яки сут на урядах. В тім часі відзначилизме 60 років вигнаня. Громаду лемківску спіткала велика чест: на Ватрі 2007 р. вітализме президента України В. Ющенка.

Лем шкода, же з польского боку не било рівноваги в представництві. Втовди тіж на Ватрі побудувализме дзвіницю з дзвоном миру, який штороку своїм голосом і битьом серця пригадує трагічний 1947 рік, перестерігат, але і сповіщат мир.
VI З’їзд ОЛ єдном з постанов зобов’язав Головну управу до піднятя старань для впроваджиня двомовних назв місцевости. Тото діло розпочали зме 15.03.2007 р. в Конечні, а першим успіхом закінчили 14.07.2008 р. в Білянці. Дальше будут впроваджани назви в сусідніх ґмінах.
І З’їзд ОЛ підняв справу Руской бурси і хтовди по нашим з’їзді пробатурилися інши лемки. По великих болях і борбах зо своїма щасливо доведено справу до кінця. Гнеска ОЛ має свій Центр культури, а в Рускій бурсі ґаздуют лем лемки. Фурт бесідуєся о дітях і молодежи, як їх притягнути до свого. В нас не лем бесідуєся, але і робит. Од двох років організуєме на Ватрі наймолодшим Ватрочку. Тішит тіж, же протягом остатніх 20 років на Ватрі в Ждини виросло молоде ватряне поколіня, якє дає юж велику поміч при організації того свята культури. В Гладишові зас юж кілька років діє з успіхом “Лемківский перстеник”, який провадит д -р В. Гойсак.
Польскій демокрації минуло тіж 20 років, а незалежній Україні 18 років. Демокрація ся іщи укріплят, пильнішше наступуют зміни економічни, як зміни в свідомости польского середовища і його ставліню до національних меншин. Остатни не встигают за змінами економічнима.
Перед нами видно дуже проблемів, з якима прийде нам ся бороти. Виходиме кус напроти нездоровій атмосфері, жеби доінформувати наших сусідів о нашій культурі і єй видатних представниках. Б.І. Антонича згадали зме в нашій громаді і запрезентували з успіхом в 5 середніх школах в Горлицях. А під час тогорічной Лемківской ватри перший раз заініціювализме програм “Поетично- літературна сієста”, йому присвячений.
На VII каденцію затігатся нам справа засуджиня Соймом горезвісной акції “Вісла”. Домагатися нам треба зміни закону про вибори до Сойму і Сенату РП. Штоправда, національни меншини мают обнижений виборчий поріг з 5% до 3 %, але з нього користают лем німці і білоруси. Ми, українці, пляново сказани на асиміляцію по 1947 році, жиєме в розпорошиню і не можеме своїма голосами вибрати своїх депутатів.
Наши проблеми – то не лем фольклор. Треба представляти їх тіж в Соймі. Є, штоправда, наш посел, але хотіло би ся повісти дашто наше, лем дисципліна партийна не допущат. Осібна справа – то перепис населеня, який нас чекат. Тото, кілко нас буде хоцкі на папері, залежит в великій мірі од нас самих. Надміню тіж, же треба би нам вшитким національним меншинам в Польщи вернути назад з приналежностьом до Міністерства культури і національной спадщини. Ту в горах, в Ізбах, польски народовці хочут на Шибеничім верху поставити пам’ятник для свого “героя” К. Пулаского, а то прецінь наш кат. Проблемів нашло би ся і веце, але, на мою думку, тоти вимінени сут на тепер стратегічні найважнійши для лемків -українців і не повинни нас ділити. Бо ци то дахто в добрій вірі войде до Руской бурси, ци до Центру культури ім. Б.-І. Антонича – не перестане бити лемком, але буде кололо в очи функціонуваня тих будинків не єдного, што думат інакше і пише на мурах в Горлицях “precz z Łemkami”, “Łemki do gazu”. А по 20-х роках польской демокрації треба нам вшитким вийти з підпіля там в Хоцянові, Зиндранові, Сквєжині, Крампні та і в Горлицях. Часи ся зміняют і люде з нима, а кажде поколіня має своє п’ят хвилин. І тото найстарше, бо юж одходит, і може переказати особливо гнешньому інтернетному поколіню свій досвід і житьову мудріст.
На мурах од Перемишля по Криницю пишут протів нам вшитким, і тим гіршим, і ліпшим, а ми не потрафиме ся разом зийти і тому спротивити. Най би в Новим 2010 році і наступних зачализме діяти в інчій добрій атмосфері, “лемкосфері”. Перед нами лем єден ден VII з’їзду, задумаймеся над тим вшитким, схвальме мудри постанови для праці на VII каденцію ОЛ.

Роман Підлипчак, член лемківської громади в Зеленій Горі, секретар зеленогірського гуртка ОУП
{mosimage} Головна проблема ОУП та ОЛ полягає в тому, що немає штатних працівників. Відповідно, нема кому пристрасно зайнятися нашими громадськими справами. Проблемою є також брак охочих людей, що з наполегливістю й рішучістю зайнялися б справами, якими живе наша діаспорна громада. Іншою дуже болючою проблемою є суспільна незацікавленість та пасивне ставлення молоді (у тому числі – місцевих студентів Зеленогірського університету) до проблем громади. Справжнім добром для нас є такі працьовиті, принципові й зацікавлені в суспільній діяльності люди, як голова і секретар ГУ ОЛ (Стефан Гладик і Еміль Гойсак) та голови Любуського відділу і зеленогірського гуртка ОУП (Стефанія та Наталя Яворницькі).
Наша ланка ОЛ на звітно виборчих зборах у грудні 2009 р. обрала стару нову управу гуртка в складі: голова – Мирослав Кулик, секретар – Михайло Шафран, скарбник – Дорота Колодійчик, ревізійну комісію очолив – Ярослав Адам (який є водночас заступником голови гуртка ОУП). Добре, що в Зеленій Горі живе поки що неформальний заступник голови Головної управи ОЛ – проф. Андрій Ксенич. Завдяки цьому є надія, що місцевий гурток буде енергійно діяти. Делеґатами на січневий з’їзд ОЛ обрано: М. Кулика, М. Шафрана, Василя Гливу та Анну Васулю.
Перед зеленогірським гуртком ОЛ стоїть виклик допомоги місцевому гуртку та Любуському відділові ОУП (а конкретно – згаданим головам С. і Н. Яворницьким) в організуванні вже сьомих щорічних днів лемківської культури, а також загалом у діяльності для добра нашої громади.
Гурток ОЛ в Зеленій Горі сподівається, що з’їзд вирішить проблеми нестачі грошей на діяльність, допоможе в організуванні нових гуртків (особливо на західних землях) та в здобутті нових штатних працівників, спричинить “прорив у майбутнє” лемківського інтернету та допоможе раціонально використати “ватряне” поле і вільні квадратні метри будинків у Горлицях.

Петро Шафран, головний редактор “Ватри”
{mosimage} Від VІІ З’їзду ОЛ не можна сподіватися якихось надзвичайних рішень. У цей кризисний час як у політичній, так і в матеріальній сфері, я не думаю, що з’явиться якийсь спалах надії на краще ставлення державної адміністрації до національних меншин. Тому на з’їзді цю тему треба обговорювати та знайти відповідне рішення, щоб з цієї скрутної ситуації вийти якнайкраще. Друга справа, про яку вже треба відверто говорити, це політичне русинство – загроза українству. Цю ідею явно підтримують чиновники Польщі, декотрі наукові працівники, духовні особи (кс. Ісакович -Залеський), а також націоналістичні “кресові організації”, які з ненавистю ставляться до українців (у тому числі – і до лемків). Прикладом може бути постанова від 28 грудня 2009 р. ряшівського сеймику Підкарпатського воєвідства, яка односторонньо засуджує злочини Української повстанської армії на т.зв. Східних кресах, Коли хтось поширює твердження, що лемки – не українці, таким чином він намагається ніби їх виправдати, приписуючи все зло українцям, і так розділити громаду. Зло породжує зло, яким заражується молоде покоління, а це веде до ненависті та спричиняє злочинність. Можна сказати, що за такою заохотою з’явилися написи на мурах мосту в Горлицях “Łemki do gazu! Łemki raus!” (перший – коли розпочали справу двомовних інформаційних вивісок з назвами населених пунктів у лемківських селах, другий – після неґативних публікацій кс. Ісаковича-Залеського в польській пресі про ватру в Ждині).
Новообрану ГУ ОЛ чекає дуже багато праці. Треба буде розпочати від генерального ремонту будинку Центру культури ім. Б.-І. Антонича, знайшовши для нього опікуна. Треба також упорядкувати інтернет сторінку, налагодити постійну співпрацю з нижчими ланками організації, поширити видавничу діяльність і знайти для неї відповідне місце на веб -сторінці, знайти фахівця з опрацювання й обчислення ґрантів. Найважливіше – це посприяти напливу нових молодих кадрів до постійної суспільної праці для розвитку нашої лемківської громади. Зараз ця молодь активно працює лише кілька днів протягом року під час Лемківської ватри в Ждині. Можливо, також ще пару разів, але меншою мірою – при відзначен ні якихось річниць або під час церковних святкувань. Щоб ГУ змогла справитися з наміченими з’їздом завданнями, вона повинна розділити обов’язки між усіма членами управи, а кандидати до ГУ ОЛ повинні ознайомитися не тільки з правами, а, передусім, із обов’язками.
Делеґатам VІІ З’їзду ОЛ бажаю успішно його провести, ухвалити мудрі постанови й вибрати найкращих членів головних органів організації, а новообраному керівництву ОЛ – розумних починань і заходів та якнайкращих успіхів у праці для добра всіх нас.

“Наше слово” №5, 31 січня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*