Павло Лоза ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №28, 2017-07-09
Wojna, która nas zmieniła, Paweł Pieniążek, Warszawa, 2017, Wyd. Krytyki Politycznej, s. 328.
Здавалося б, писати про війну вже нема сенсу, адже на цю тему опубліковано багато книжок, репортажів і статей. Проте сьогодні все-таки треба писати про війну, тим більше, що вона відбувається недалеко від нас. У Польщі недавно вийшла книжка польського журналіста Павла Пєньонжека про війну на Донбасі «Війна, яка нас змінила». Автор займається питаннями Східної Європи, активно висвітлював у польських ЗМІ події на Майдані, а також був одним із перших журналістів, які приїхали на місце падіння «Боїнга-777».
Свою нову книжку П. Пєньонжек презентував нещодавно у Варшаві в Українському домі. Це його друга розповідь про трагічні події в Україні останніх років. (Перша – «Вітання з Новоросії». Це своєрідна хроніка початку війни Росії проти України на Донбасі.) Цього разу журналіст зосередився на історіях людей, які опинилися по різні боки фронту, але вони однаково втомлені війною, що затягнулася на роки. Нова книжка П. Пєньонжека – це ще й аналіз причин і наслідків війни на прикладі історій конкретних героїв.
У «Війні, яка нас змінила» нема романтики. Герої розповідають про свої втрати, біль і розчарування. Вони не приховують того, що розраду знаходять у чарці і наркотиках, не цураються також займатись контрабандною торгівлею на лінії розмежування. Як взагалі виглядає сьогоднішнє життя у прифронтовій зоні? Воно триває кілька годин: від моменту, коли припиняється обстріл, і до початку наступного. Тоді герої П. Пєньонжека виходять з підвалів і намагаються жити майже нормально. Одні починають своє щоденне прибирання подвір’я після чергового обстрілу, інші йдуть відпочивати над водою, хоч недалеко від них постійно чути вибухи.
Люди хочуть жити нормально. Люди відпихають від себе думку, що поруч йде війна, мовляв, вона їх не стосується. З нашої точки зору, певно, нема сенсу щоденно ремонтувати будинки, прибирати подвір’я, знаючи, що вночі будуть чергові обстріли і зранку знову все треба буде починати спочатку. Але саме через наведення порядку і впровадження якоїсь нормальності в теперішнє нелегке життя люди шукають психічного комфорту, – говорив на зустрічі у Варшаві П. Пєньонжек.
Журналіст розповідав, що обстріли відбуваються щоденно по обох боках фронту. Ця ситуація, мабуть, не скоро зміниться, навіть попри постійну присутність на Донбасі спостерігачів ОБСЄ (OBWE), основне завдання яких – неупереджено й об’єктивно звітувати про ситуацію в Україні, а також сприяти діалогові між усіма сторонами конфлікту. Але, як пише автор, спостерігачі працюють, ніби «ходять до офісу. Їх о 17.00 – 18.00 год. вже нема на фронті, немов тоді війна відпочиває. Насправді ж, сторони конфлікту пристосувалися до ситуації і терпеливо чекають вечора, бо знають, що тоді представники ОБСЄ не зареєструють їхніх дій».
Польські критики пишуть, що книжку Пєньонжека обов’язково мусять прочитати і хлопці, котрим війна видається чимось романтичним, і дорослі чоловіки, які люблять посилати на війну інших. Найважливіше в цій публікації – нагадувати нам усім, чим війна є насправді. Війна – це жах, який вривається в долю багатьох людей і, як пише П. Пєньонжек, змінює всіх: населення Донбасу, бійців на фронті, волонтерів, що допомагають їм та мирному населенню. Можна сказати, що книжка «Війна, яка нас змінила» і про самого автора, а в ширшому сенсі – про журналістів, які надовго застрягли на війні, про їхнє розчарування, коли починають розуміти, що стали частиною пропаґандистської машини.
– Вона породила у всіх почуття недовіри, – вважає автор, який підкреслює, що найбільша кривда, яку війна принесла державі – це втрата активних людей.
– Вони після Майдану могли включитися у відбудову України та контролювати політичні еліти, виїхали на фронт боротися або як волонтери допомагати тим, хто воює. Тому зараз менший нагляд над діями політиків і змінами у країні, ніж той, що міг би бути, – говорить журналіст.
Багато хто задумується над питанням, як цей конфлікт закінчиться. Коли глянемо на реґіони і всі невизнані республіки, що виникли завдяки сприянню Росії, бачимо, що ці історії не мають щасливого кінця. Чи Донбас чекатиме доля Придністров’я, Осетії, Абхазії, які й досі не повернулись під контроль своїх держав, проти яких збунтувалися. У книжці «Війна, яка нас змінила» П. Пєньонжек ділиться власними роздумами і на цю тему. ■
