Тадей Конадор ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №27, 2014-07-06

Widymo, Chmielne, Sanocki Dom Kultury, Sanok 2013

cd001_635x768 Вже майже 15 років існує сяніцьке «Відимо». Сьогодні воно репрезентує професійний рівень і є прикрасою багатьох великих фестивалів, а 2013 р. ансамбль провів дуже вдалі ґастролі в Німеччині. В чому саме полягає успіх колективу, можна переконатися, слухаючи їх черговий альбом „[Widymo] [chmielne]” («Відимо/ хмільне»), виданий минулого року. В інтернетному голосуванні на найкращий альбом рокового фольку «Wirtualne Gęśle 2013» («Віртуальні гуслі 2013») він опинився на восьмому місці з-понад ста альбомів. Чому користувачі Інтернету так високо оцінили українську продукцію, маючи великий вибір серед чудових польських альбомів, надзвичайно популярних кельтських і не менш популярних, які мають своїх фанів, ірландських? Відомо, що українська народна музика дуже мелодійна, має просту, але цікаву гармонію і є дуже емоційною. Саме таким є альбом цього колективу. Однак не можна сказати, що це ще один етнографічний запис чи реєстрація музичного доробку якогось реґіону України. Практично, це все вже знаємо, але опрацювання і виконання пісень роблять таке враження, що слухаємо їх, як щось нове, що інтриґує. Альбом, що рідко буває, дуже жіночий. Він – про великі пристрасті, про кохання, про викликання весни (спеціальність дівчат), про проблеми щоденного життя.
Пісні – перша і п’ятнадцята – це бойківські «Коломийки з вівканням», вони ніби живцем взяті з гуцульських, це гукання дівчат на полонині. Прості мелодії, небагато звуків, але так можна розмовляти між собою навіть на великій відстані. «Іду домів» i «Зоз містечка до млина» – це лемківські співанки, подані у простому опрацюванні, як і більшість з них, передані практично без жодних змін.

Тут відчутна гра динамікою, помітна рука дириґента. Одних це може вразити, адже це народна музика і повинна бути виконана спонтанно, але інших дуже потішила нова інтерпретація. Що краще? Ще давні римляни говорили: „De gustibus non est disputandum” («Про смаки не сперечаються» – ред.). Можна тут знайти також чудове аранжування в таких піснях, як у «Динь» чи «Ой, на Яна», яке не псує, а підкреслює красу творів. Не забракло й експериментів, наприклад, у титульному „Chmielu”, найстаршій знаній польській народній пісні, що спирається ще на архаїчній пентатонічній скалі гами, де середня частина – це дев’ятнадцятивічний запис слів пісні з околиць Сянока одним з найвизначніших етнографів – Оскаром Кольбергом; мелодію до неї написала керівник ансамблю і його душа Маріанна Яра. Цікавою несподіванкою для слухача буде кінцівка альбому. Це електронні ремікси кількох пісень, з яких «Ой, на Яна» – це справжня перлина. Не берусь описувати, це просто треба послухати.
Переваги альбому ховаються не лише в музиці і її опрацюванні, а й у прекрасних білих народних голосах вокалістів, які знають, як ними користуватися. Власне, голоси жінок – це поступ колективу, який сьогодні може сміливо конкурувати з професіоналістами. Відчувається рука майстрині – матушки Маріанни, яка має вже досвід праці з багатьма хорами. Цілість доповнює чудово запроектована обкладинка, з книжечкою, у якій є описи пісень польською, українською та англійською мовами. ■

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*