Ремек Мазур-Ганай ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №52, 2015-12-27
Від Сяну до Дону, Крайка в гостях (Крайка – Перемишль, Ладовиці – Хмельницький, Капела Сергія Охрімчука – Київ), Koka Records, 64 хв. 54 сек.
Важко байдуже проминути цей альбом. І причина для цього далеко не одна.
По-перше: уже взявши його до рук видно, що цей альбом не просто записано, а й продумано. Про це говорить навіть сама назва, приблизно окреслюючи панораму українських культурних традицій, географія яких визначена назвами річок, та графічний проект обкладинки: між червоні і чорні нитки історії та минувшини у пасок вплетено смужку зелену – колір, що в новорічних колядках символізує нове життя і надію.
По-друге: коли розпакувати і відкрити диск, на обкладинці й у вкладиші побачимо професійний опис, де зазначені джерела і місця запису пісень. А ще – історію проекту, результатом якого став цей альбом. У списку відтворення – двадцять три композиції з Південного Поділля, Київського Полісся, Полтавщини, Слобожанщини, Лівобережної Наддніпрянщини, Бойківщини і Лемківщини. Ми також усвідомлюємо масштабність справи: два молодіжні гурти з Хмельницького і Перемишля (!), з гостями і капелою під керуванням одного з найцікавіших українських скрипалів Сергія Охрімчука з Києва. У загальному підсумку це кільканадцять осіб.
По-трете: виявляється, що хоч гурти і молодіжні, але, я так скажу, не випали сороці з-під хвоста. Вокалу їх навчали Ірина Телюх, Тетяна Сопілка і Євген Єфремов з Києва, він реґулярно приїздить до Польщі ось уже 25 років і – до слова – «відповідає» за популярність українських пісень серед поляків, а також, опосередковано, навіть за відродження польського фольклору в Польщі. Це харизматична особистість, справжній маестро. Серед його учнів я не знаю нікого, хто співав би гірше, ніж чудово. Так, безсумнівно, буде і з виконавцями цього альбому. Передвіщає він талант і не один, але про це далі, бо зараз…
…по-четверте. Вмикаємо альбом і першою чуємо стару лемківську пісню «Штирнастий рочок смутний настав» – про хлопця, який прощається з родиною, бо вирушає на війну. Він гине від кулі. Цю пісню виконує дитячим голосом молодесенька Олександра Стець з Перемишля. Виконує зворушливо. Вона справді співає. Завдяки їй і музикантам ми раптом чуємо актуальну пісню. І це не востаннє, коли цей альбом нас зворушує. Його слухаєш серцем.
По-п’яте: хоч виконавці, зваживши на їхній вік, чудово дають раду зі стилістичним розмаїттям українського музичного фольклору, зокрема зі східною поліфонією, в альбомі особливо виділяються вокально-інструментальні твори, лемківські пісні. Може тому, що для сучасної молоді пісні є більш природним і відповідним експресивним засобом. Також важливо, що це молодь з Перемишля, для якої галицький фольклор ближчий. Це дуже радує, адже північній Галичині, поділеній сьогодні кордоном і соціально розмежованій унаслідок воєнних і післявоєнних подій, досі не надто щастило з успішними і цікавими мистецькими досягненнями у сфері збереження музичного фольклору, вона нагадує забуті землі, затоплену Атлантиду, яка чекає на своїх відкривачів. Сподіваймося, що серед них буде гурт «Крайка» та інші, а може й виконавці з-за східного кордону? Співпраця ансамблів з Перемишля та Хмельницького – це вартий наслідування прецедент.
По-шосте: українська громада в Польщі довго жила з «київським» або східноукраїнським комплексом, якщо говорити про реконструкцію і продовження традиційної музики. Ми звикли, що найкращі голоси приїжджають до нас з України. Тимчасом учасники перемиської «Крайки» – Марина Леськів, Дарія Пульковська, згадувана вже Оля Стець, Ярема Леськів, Петро Комар, Михайло Сокач і варшав’янка Таня Гарасим, мають чудові голоси з цікавими, ориґінальними, індивідуальними тембрами. Вони музичні, вони здатні співати зріло, інтерпретувати, співати особисто, «від себе», що, певно, є заслугою як домашнього виховання, так і чутливих, і досвідчених учителів. Шановні пані і панове – це скарб!
По-сьоме: створений завдяки своїм «хресним батькам» Тетяні і Володимирові Наконечним альбом демонструє значення й актуальність традицій. Тішить факт, що з цим диском повертається видавництво Кока, яке має надзвичайні заслуги у сфері популяризації і активації української музики. Мудре серце слухає цей альбом і задає собі питання: тобто традиція – це не застарілі пісні, вицвілі фотографії і розвалені меблі, які виносять на смітник, коли ті зносилися чи вийшли з моди? Ні, якщо воно бере за душу. Насліддя, матеріальне і нематеріальне, формує нашу ідентичність, сьогоднішніх нас. А чому? Тому що традиція мудра, вона бачила багато поколінь. Вона може бути корисною, допоміжною, може стати притулком у важкі часи. А такі завжди настають рано чи пізно для родини і суспільства.
Шановні читачі! Виконавці цього альбому – це такі сучасні колядники. Може ви з ними не знайомі, і вони прийшли здалека, з різних місць. Вони перевдягнуті, як велить традиція, тож це так само могли би бути ваші діти й онуки. Вони стукають у двері і вікна вашого дому. Відчиніть їм. Вони заграють і заспівають вам вашими словами і вашими мелодіями ваші пісні. Може, ви заспіваєте разом? Бо музика має силу і єднає людей. Така музика.
Ремек Мазур-Ганай, етнограф, музикант, культурний діяч і видавець, редактор MuzykaTradycyjna.pl, MuzykaRoztocza.pl, видавництво «In Crudo»
