Від комунізму та національної демократії

Богдан ГукГРОМАДА№21, 2017-05-21

«Суспільне сприймання акції „Вісла”» – так називалася перша з серії панельних дискусій у рамках перемишльського відзначення 70-ї річниці акції «Вісла». У ній взяли участь уповноважений з прав людини Адам Боднар, публіцистка Боґуміла Бердиховська, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима й римо-католицький священик, домініканець Томаш Достатні.

Фото Христини Заник
Фото Христини Заник

Ведуча, варшавська суспільна діячка й публіцистка Іза Хруслінська, запропонувала учасникам говорити не про історію депортації, а про різні суспільні реакції на неї у Польщі в різні політичні періоди. Вона відзначила брак знань про акцію «Вісла» у польському суспільстві та нинішнє повернення мови про українців родом з Польської Народної Республіки, вкінці просила з особливою увагою проаналізувати те, куди після 25 років демократії, якщо взяти до уваги останні події, може попрямувати доля українців у цій країні.

Акційне дитинство та дозрілі клопоти омбудсмена
Адам Боднар, уродженець Тшеб’ятова (1977 р.), насамперед згадав свого батька, 1947 р. 4-літню дитину з Ракової Сяніцького повіту. Батько не розповідав йому про вигнання, проте був щасливий, коли син 2007 р. привіз фотографії з Ракової, куди поїхав подивитися як на місце свого родоводу (навіть знайшов жінку на прізвище Боднар). Ще більшою темою табу було його греко-католицьке віросповідання.

«У сфері законодавства на долю українців, громадян Республіки Польщі, впливає брак закону про реприватизацію, – заявив омбудсмен. – В останні місяці в державі поширюється мова ненависті серед публіцистів, інтернавтів і політиків. Цьому сприяє т.зв. «інтернетна демократизація» – явище використання інтернету, де кожен вільно заявляє про свою позицію (тут він поділився одним із прикладів цієї демократії: показав на мобільному телефоні «прихильний» пост від кс. Тадеуша Ісаковича-Залеського про власну особу). У сфері історичної політики йде потужне репродукування міфів про Волинь, а в суперечках щодо музею ІІ світової війни не йдеться про його бути чи не бути, а про те, щоб він якнайбільше показав мучеництво поляків та їх долю під час цієї війни. Не сприяє діалогові римо-католицька церква в Польщі, але може щось зміниться після звернення владик греко-католицької церкви з нагоди 70-річчя депортації».
Отець Томаш зазначив, що римо-католицька церква в Польщі відійшла від постанов ІІ Ватиканського собору та діалогу, вона не об’єднує, а ділить суспільство і вдається до мови ендеції.

У дусі неоендеції
Боґуміла Бердиховська відзначила насамперед те, з чим поляки вийшли з ІІ війни: Волинню, взаємними депортаціями 1944–1946 рр. та акцією «Вісла». Ці події аж до 1981 р. заморозила влада, але з виникненням профспілки «Солідарність», зокрема після воєнного стану, тема акції «Вісла» появилася на сторінках пресових видань «Тиґоднік повшехни» і «Тиґоднік Солідарність». Провідне слово належало тоді Яцекові Куроню, Богданові Скарадзінському, Володимирові Мокрому та молодим католикам з Любліна. «Це був унікальний час емпатії», – констатувала панелістка.
Щодо позиції польської Церкви про минулі 25 років, вона не вважала її поганою, існував-бо діалог. Цікава була еволюція позиції кресов’ян. Вони 1989 р. не були зорганізовані, але нині маємо іншу ситуацію. Уже 2013 р. вони були дуже сильні та прямо заявляли про свої наміри, а під час останніх виборів відбулося об’єднання всіх ворогів співпраці між Польщею та Україною. Бердиховська сказала, що в такому розвитку цієї справи свою роль відіграло друге крило політичної сцени, яке не пропрацювало кресове питання. Результат такий, що кресов’яни сьогодні морально шантажують своїх опонентів. Отож, на її думку, треба навчитися з ними полемізувати, тому що нині вони займаються чистою політикою, а не грою в ресентименти, як колись. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*