пл, яп ■ ПОДІЇ ■ 2011-09-29
{mosimage}
–Ярослав ЛЕВКІВ
Балотується до Сейму РП від Громадянської платформи (пол. PO), Нижньосилезьке воєвідство, дільниця № 1, позиція № 9.
Дехто може пам’ятати цього кандидата в депутати як дириґента хору “Журавлі”. Сьогодні він викладає у Вроцлавській політехніці, діє в неурядових організаціях.
Як депутат, який має науковий ступінь доктора музичної освіти, хотів би далі займатися справами музики: адже одним з пунктів його програми є “удосконалення закону щодо розвитку музичної культури в громадському житті”.
Крім цього, вважає, що необхідно звернути увагу на інвестиції в майбутні покоління. Як депутат, Я. Левків хоче робити наголос на потребу розвитку навчання, освіти.
Помітною частиною передвиборчої програми кандидата є справи, що стосуються українців та України. Як депутат, свою роль він бачить у діяльності задля розвитку прав національних та етнічних меншин і будування ширшої співпраці між Польщею та Україною. (пл)
{mosimage}
–Марцин КЕРВІНСЬКИЙ, віце-маршалок Мазовецького воєвідства
балотується від Громадянської платформи (пол. PO) у Варшаві, список № 7, 5 місце
Я.П.: Розкажіть трохи про свій досвід праці у самоврядуванні.
M.K.: В Управління Мазовецького воєвідства я прийшов минулого року, ще за попереднього скликання цього органу влади. Під час останніх виборів у листопаді 2010 р. мене обрали депутатом сеймику. Раніше, від 2006 р., я був депутатом варшавського муніципалітету.
Отож, Ви вже маєте певний досвід роботи в місцевому самоврядуванні. Нині Варшава нагадує малий Лондон – через її багатонаціональний і мультикультурний склад. Чи Ви це відчуваєте?
Мультикультурність Варшави зростає. Польська столиця є досить відкритим містом, яке приваблює представників національних меншин і міґрантів, людей різних віросповідань. На Мазовії діє багато організацій меншин: як от ромів чи євреїв, що є досить активними і з якими влада воєвідства намагається співпрацювати.
Спостерігається й великий наплив трудових міґрантів…
Це пов’язане з кращою інфраструктурою: чим вона ліпша, тим ближчими стають кордони. Багато людей приїжджає до нас працювати, але чимало виїжджає до інших країн.
Що можна зробити для обох цих груп? У Вашій передвиборчій програмі й діяльності віце-спікера Ви робите наголос на соціальні зв’язки.
Розвиток соціальних зв’язків, тобто будівництво громадянського суспільства – це не мода, а необхідність. Суспільство має бути відкритим для нових людей, в тому числі представників інших національностей і культур. Ми вчимося в такій мультикультурності, ми повинні її поважати. Як місцеві органи влади, ми маємо забезпечити полякам доступ до мультикультурного середовища і навпаки: меншинам показати польську культуру.
На території Мазовецького воєвідства ведеться низка проектів, організовуються спільні культурні заходи. Як Управління воєвідства, у рамках реґіональної оперативної програми з фондів ЄС, призначених з резервного списку воєвідства, ведемо два проекти нацменшин: це Шлях мазовецьких ромів і проект єврейської спільноти.
Чи хотілося б Вам бачити у Варшаві таке місце, де могли б зустрічатися представники нацменшин та міґранти, запрошувати на ці зустрічі охочих поляків? Адже культуру різних народів у Варшаві можна побачити тільки на фестивалях та оглядах.
Але все змінюється. Існує багато невеликих, районних центрів культури, де демонструються надбання нацменшин. В одному приватному навчальному закладі збираються в’єтнамська та польська громади. Але бракує місця, де був би центр мультикультуралізму, де представники національних меншин і міґрантів могли б зібратися разом та представляти власні досягнення і свої країни. У співпраці з місцевими органами влади Варшави та Мазовецького воєвідства я докладатиму зусиль, щоб такий центр постав.
Хоч Ви займаєтеся стратегією реґіонального розвитку й культурою, а не освітою, дозвольте запитати про долю столичного пункту навчання української мови, де дітей поділили за громадянством.
На жаль, це результат законодавчих актів, що стосуються національних меншин і міґрантів. Представники меншин мають право вивчати свою рідну мову, історію та культуру свого народу, що фінансується з державного бюджету. Міґранти – іноземці – повинні отримувати фінансування цих предметів з інших джерел. До сьогодні при початковій школі на вулиці Цясній працює міжшкільний пункт, де відбувається викладання рідної мови для представників української нацменшини й міґрантів разом. На жаль, починаючи з цього навчального року – це зміниться. Діти навчатимуться окремо. Я постараюся знайти рішення, яке дозволить хоча б частково фінансувати навчання дітей іноземців з інших державних джерел. (яп)
{mosimage}
–Адам ЛЕІК, заступник мера міста Битова, балотується до Сейму РП
від Громадянської платформи, дільниця № 26
Як Ви, будучи заступником бурґомістра Битова, оцінюєте спів працю з місцевим гуртком ОУП?
У нашому містечку проживає декілька національностей. Вони співіснують у гармонії, однак співпраця з українською громадою дійсно вирізняється. Безперечно, великим успіхом є організування “Битівської ватри”, навчання української мови чи спільні публікації з популяризації. Віднедавна функціонує українська світлиця в Битівському центрі культури, при якому працевлаштований інструктор, що займається українським танцювальним ансамблем.
Чимало задоволення нам приносить співпраця з містом-партнером в Україні – Заліщиками. Культурний, самоврядний обмін, співробітництво в рамках пожежної служби – це, безсумнівно, відчутний результат підписання партнерського договору. Далі ми плануємо у співпраці з гуртком ОУП розпочати обмін молоддю.
Наскільки помітною частиною суспільно-культурного краєвиду цього реґіону є місцеві українці?
Вони були моїми вчителями, співпрацівниками, а головне – завжди є приятелями. Декілька членів моєї сім’ї має український родовід. Думаю, українців у нас може сьогодні бути біля тисячі. Безсумнівно, силою всіх українців є віра. Саме при церкві з’являються нові ініціативи, а можливість спільних зустрічей – і не лише релігійних – консолідує українців, завдяки чому їхня громада функціонує.
Велику роль при цьому відіграє парох битівської греко католицької парафії о. Роман Малиновський. Він зробив величезний внесок як у розвиток битівської землі, так і для збереження самосвідомості та побудови взаємної пошани.
Українська активність напевно потребує підтримки ззовні.
Ми значно збільшили фінансування “Битівської ватри” – і будемо це далі робити, щоб піднести її престиж. Ми підтримали навчання української мови, забезпечуючи відповідне оснащення залів, а через рік у Битові відбудеться загальнопольський диктант з української мови – як видно, ініціативи напевно не бракує.
В минулому добрі відносини між поляками, українцями та німцями на нашій землі народжувалися в болях. Але сьогодні ми спільно творимо локальне середовище, ми привабливі один для одного. Не кажу виключно про Битів – але й про Члухів, М’ястко чи Лемборк. Тут насправді спільно складається майбутнє наших міст і реґіону. (пл)
{mosimage}
–Роман ЗАБОРОВСЬКИЙ, поморський воєвода,
балотується до Сенату Польщі від Громадянської платформи, дільниця № 63
(повіти: Битівський, Хойницький, Члухівський, Картузький, Косцежинський)
Перший контакт з українською громадою я мав ще за шкільних часів. Я виріс у середовищі, де було чимало українців. Пам’ятаю з молодих років багато добрих знайомих, проведений з ними спільно час. Чи хтось був українцем, чи кашубом – це не становило для нас жодної проблеми. Можливо, старші люди й мали якісь упередження, але для нас, – молодшого покоління, це не мало значення.
Коли я розпочав професійну діяльність, першим моїм керівником був Петро Загорода – активіст української організації в Битові. Згадую його тепле ставлення до мене: від самого початку і без жодних упереджень він мені допомагав, ставився до мене доброзичливо.
Зв’язки з багатокультурним суспільством мали велике значення для моєї праці як самоврядника. Коли 1994 р. я став заступником бурґомістра Битова, одним з моїх пріоритетів було створення відповідних умов для інтеґрації жителів міста і ґміни – щоб створити справжню самоврядну спільноту. Водночас, це мала бути популяризація культурної ідентичності меншин як надзвичайно важливого чинника не лише для реклами ґміни або повіту, але й для кожної національної чи етнічної групи.
У відносинах з представниками ОУП обговорювалося багато різних справ, загалом тих, які стосуються кожної громади. Проте найбільш тісно ми співпрацювали при організуванні “Битівської ватри”. Початки цього заходу сягають 90-х рр., а тепер він уже відомий у всій Польщі. Це одна з найбільших культурних подій Помор’я, у якій беруть участь представники різних національностей. Щороку я намагаюся особисто відвідати “Ватру”, як воєвода приймаю на себе роль “ватряного посла” в контактах з багатьма іншими громадами реґіону.
Інтенсивна співпраця з ОУП дозволила самоврядним структурам міста Битова і Битівської ґміни встановити контакти з українським містом Заліщиками в Тернопільській області. Партнерський договір ми підписали 1997 р., потім роками на його основі відбувався культурний обмін та літній відпочинок дітей. Тепер влада Битова намагається дати цій співпраці новий поштовх і готується запропонувати українській стороні нові ідеї, щоб поглибити та продовжувати співробітництво. (пл)
“Наше слово” №40, 2 жовтня 2011 року {moscomment}
