Великодні писанки на Холмщині з історичної перспективи

Тадей КарабовичГРОМАДА№14, 2018-04-08

Великодні свята (Пасха) на Холмщині, як і в усій Україні, мають дві сутності: церковну і народну. У церковній сутності Великодніх свят відображалася візантійська (грецька) християнська пасхальна традиція та обрядовість. Вона є незмінною, хоча збагачувалася протягом існування церковних структур на українських землях, у тому числі й на Холмщині. У народній формі сутність Великодніх свят відображала етнічну українську традицію. У ній побутували найдавніші українські міфи з центральною міфологемою про походження життя з писанки, тобто символу сонця як життя, сонця як безсмертя, а далі – людської любові, краси природи, весняного відродження, добра, щастя та пасхальної радості.

▲ Рисунки писанок Оскара Кольберга з Тарнова на Холмщині.
Рисунки писанок Оскара Кольберга з Тарнова на Холмщині

До багатьох міфів як давніх вірувань накладалися шаром інші історії, творячи на території України, у тому числі також на Холмщині, свою оповідь. Тому писанка ставала творчим початком світу, символом сонячного культу, вісником весняного воскресіння, емблемою сонця, життя і народження. Адже міф був основою найдавніших релігійних систем та фольклорних традицій українського народу. Він же зберігся найкраще в етнічному просторі народних українських вірувань. Але міф у перших записах етнологів ХІХ ст. існував уже у фраґментарності і складав певну логічну систему. Його створювали давні міфологеми, які лягли в основу характерної для них емблеми сонця, дерева життя тощо.
У ХІХ ст. на явище писанки як центральної емблеми Пасхи на Холмщині звернув увагу у своїх етнографічних записах Оскар Кольберг. Він це зробив у двотомній фольклорній праці «Chełmskie / Холмське» (1890). Вчений вибрав Холмщину для наукових досліджень і перебував тут 1859 i в 1867–1870 рр. Зупинявся в маєтку батьків Марії Хемпель у Тарнові під Савином. М. Хемпель походила зі шляхти, займалася природою, проте дослідники творчості О. Кольберга вважають, що другий том його праці «Chełmskie / Холмське» – частково її авторства. Вона як молода дівчина записала від українців Тарнова більшість оповідань, леґенд і матеріалів, поміщених у другому томі праці вченого. Імовірно, живучи у маєтку в Тарнові, вона зібрала для Кольберга і холмські великодні писанки.
Перебуваючи в Тарнові, О. Кольберг звернув увагу на існування в селах Холмщини традиції писання писанок. Тоді він зафіксував від українців Тарнова й околиць велику різноманітність архаїчних узорів на писанках і їх варіативність. Крім писанок, О. Кольберг виявив, що тут виступали так само крашанки (інша назва «бички»). Крашанки – це пофарбовані в один колір курячі яйця. Вони були круто зварені в лушпинні цибулі і, як правило, декорували великодній стіл, ними христосалися, змагались у «вибитки», їх дарували. Лушпиння цибулі надавало яйцям жовто-коричневого кольору різної інтенсивності. Крашанки фарбували також у червоний колір – символ Воскресіння. У Тарнові була парафія і кладовище, отже, вчений міг наочно переконатися, що в Провідну неділю (тиждень після Пасхи) українські селяни несли писанки на цвинтар і клали їх на могилах своїх предків.

Картина «Поливаний понеділок» (2018) художника польсько-українського пограниччя Станіслава Когуцюка з Плаванич під Холмом

Відносно писанок, О. Кольберг зафіксував, що на них видніли солярні символи: сонце, бокова рожа, символи дерева життя, сорока восьми клинків, різні зооморфічні та аграрні зображення: птахи, грабельки, вітрячки тощо. Писанка, як він тоді розумів, це було куряче яйце, декороване традиційними символами, написаними за допомогою «писачка», воску і барвників (цибульне лушпиння). Писанки були своєрідними оберегами, їх дарували священикові під час освячення паски у Велику суботу, у поливаний понеділок, як «хлопці очищали дівчат», тобто обливали їх криничною водою та отримували за це писанку. Отже, функції писанки були містичними.
Кожна частина Холмщини у смузі над Бугом – від Грубешева, Гонятина, Стрільців, Дубенки по Володаву і далі на північ – мала певну особливість у розписуванні великодніх яєць. Проте їх об’єднувала антропологічна схожість, бо реґіон був релігійно одноманітний, це була територія Холмської єпархії. О. Кольберг подав у рисунках, які виконав В. Ельяш, 29 зразків писанок з таких сіл, як Тарнів, Гутча, Серняви, Святниця та Орхівок під Володавою. Це, безумовно, документальний надзвичайно історичний і цікавий корпус, що засвідчує різноманітність узорів на писанках. Вони існували на невеликій церковно-українській території, але в їх солярному розумінні говорили про етнографічну «руську» тотожність, як писав учений.
У Лубнах 1899 р. вийшов (надрукований у Москві) монументальний альбом «Описання колекції народних писанок» зі збірки Катерини Скаржинської (репрінтне видання: Харків, 2011). Його автор Сергій Кульжинський виявив схожу до холмської варіативність для всієї території України (писанки, крашанки). Вчений зафіксував тоді багатющу солярно-аграрну сутність українських писанок, так само: сонце, бокова рожа, дерево життя, сорок вісім клинків тощо. Він звернув увагу на різноманітність кольорів українських писанок, їх складний декор, схожий на той, що його на Холмщині зберігала українська фольклорна традиція. С. Кульжинський подав до альбому з холмської території (Грубешівщина) п’ять писанок. Вони надзвичайно декоративні і передають у своєму змісті давню солярну таємницю міфу про емблему сонця як чогось центрального в житті людини.
Завдяки цим двом етнографічним працям О. Кольберга та С. Кульжинського, Одарка Онищук з Канади, узагальнюючи минуле, друкує у своєму альбомі «Символіка української писанки» (Торонто, 1985 р.) зразки писанок з Холмщини і Підляшшя. Альбом спирається на писанках з Центральної України, Галичини та Гуцульщини, які частково походять з альбому С. Кульжинського. Проте писанки з Холмщини вчена подає не за О. Кольбергом чи за С. Кульжинським, а з її особистих досліджень. Можливо, це писанки від вихідців із Холмщини та Підляшшя, які мешкали як еміґранти в Канаді. Це вона робить у зовсім іншому політичному освітленні цієї території, жорстокого переселення українців Холмщини в Радянську Україну й Акції «Вісла» 1947 р. Фактично тоді перестав існувати тут український етнос та фольклор, отже завмерла первісна антропологічна функція і традиція писанок. На цьому фоні політичних завірюх ХХ ст. перевидану у «репринті» 1964 р. у Вроцлаві двотомну книжку «Chełmskie / Холмське» О. Кольберга з 1890 р. слід трактувати як історичну.
Коли взяти до уваги етнографічні спостереження цих трьох дослідників, виявляється, що писанки Холмщини, Підляшшя і Волині споріднені по своїй солярно-аграрній лінії. Річка Буг, яка омиває дані території, будучи завжди натуральною перешкодою для комунікації людей, насправді такою перешкодою в єдності писанкового фонду українського етносу не була. Натомість на території Люблінщини, де проживали етнічні поляки, фольклор, а також декор писанок, був уже інший і, мабуть, підлягав впливу сусідньої Холмщини. Можна стверджувати, що західну польсько-українську границю визначило хрещення 988 р. та існуюча тут Холмська єпархія з осідком у Холмі, заснована в Уровську 1230 р. (князь Данило 1240 р. переніс її до Холма). Як церковна еклезіальна реальність та адміністративна одиниця вона проіснувала аж до кінця ІІ Світової війни. Була ліквідована разом з переселенням українців з цієї території і виїздом її ієрарха митрополита Іларіона (Огієнка) в еміґрацію напередодні вступу Червоної армії на Холмщину 1944 р. ■

Поділитися:

Схожі статті

Братовбивча мегаломанія. Як на Холмщині творять перемогу в польсько-українській війні 1918 року

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №47, 2020-11-22 Чотириметровий пам’ятник битві часів польсько-української війни 1918 року має з’явитися в наступному році в Довгобичеві на Грубешівщині....

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*