Павло ЛозаЛЕМКИ№6, 2018-02-11

Минуло чверть століття від видання в Польщі першого числа лемківського журналу «Ватра». У січні 2018 р. вийшов його ювілейний, саме 100-й номер. Сьогодні «Ватра» – це один із двох лемківських друкованих часописів у Польщі. Про газету ми розмовляли з головною редакторкою Вікторією Гойсак.

Фото з архіву Вікторії Гойсак
Фото з архіву Вікторії Гойсак

Павло Лоза: Від деякого часу зменшується кількість людей, які читають і виписують паперові видання. Ви помічаєте таку проблему?
Вікторія Гойсак: Спостерігаю, що паперова преса щораз більший акцент кладе на інтернет-видання. Я це розумію, бо сама люблю багато чого читати в Інтернеті. Але нам не треба і не можна відмовлятися від друкованого варіанту. Просто є категорія наших читачів, які не користуються Інтернетом, які читають газету від початку її існування. Тому в нашому випадку питання «залишати чи зрезигнувати» з друкованого видання в нас не існує.

Коли появився перший номер?
Він був підготовлений на «Лемківську ватру» у Ждині 1992 р. Впродовж перших двох років «Ватра» виходила раз на рік, як видання, яке було присвячене саме цьому заходові у Ждині. Пізніше кількість номерів на рік зростала. Тепер як щоквартальний журнал виходить тиражем 1300 примірників. Розсилаємо його до наших розповсюджувачів, які в основному розповсюджують його при парафіях. Шлемо й безпосередньо до читачів, яких маємо теж в Україні, а навіть в Америці. Як раніше, так і сьогодні газета не має штатних працівників. Редакція – це кілька осіб, які готують і редаґують тексти, підготовляють дизайн чергових чисел. Є теж дописувачі…

…а серед них є молоді люди?
Звичайно. Коли «Ватра» тільки що починала виходити, в ній було багато матеріалів на історичні теми і статей, можна сказати, політичного характеру. Пригадаймо, що тоді в Польщі відбулися політичні зміни і поставали нові організації меншин, серед яких було й Об’єднання лемків (ОЛ). Зараз намагаємося висвітлювати більш актуальні явища, події, бо це цікавіше читачам. Ми свідомі, що це приваблює, зокрема молоде покоління, доказом чого є присутність на шпальтах текстів молодих авторів. Їх кількість зростає. Вони пишуть про більш актуальні явища. Хотілося б більш аналітичних текстів, але спостерігаю, що завдяки матеріалам про актуальні події з життя лемків, цей часопис стає ближчий людям. Вже кілька місяців «Ватра» є у Фейсбуку. Цим займається молода лемкиня з Кракова, Кася Ковальська. Я багато не користуюся Фейсбуком, та якщо молоді в ньому функціонують і добачають у тому сенс, то це тільки на користь для «Ватри». У Фейсбуці є доступні не лише наші статті з паперового видання, але й колажі фото, фільми тощо. Здається, що молоді люди не конче будуть нас читати у паперовому варіанті. Скоріш за все прочитають в Інтернеті кілька речень та переглянуть фото.

Коли розмовляємо про молодь, виникає питання про знання і вживання серед молоді української мови. Одне з українськомовних видань у Польщі навіть завело такий експеримент, що поруч статті, написаної кирилицею, поміщає цей самий текст польською мовою. Що думаєте про такий спосіб виходу до молодих людей, які майже не розмовляють своєю мовою, а тим більше не пишуть кирилицею?
Ми такого не плануємо. Проте останнім часом прийшов до редакції матеріал, який ми публікували на Фейсубці як пост. Авторка цей самий текст розмістила на своєму акаунті польською мовою. Розумію, що зробила так тому, бо навіть її знайомі з лемківського середовища можуть мати проблеми, щоб читати тексти кирилицею. Ми хочемо, щоб нам автори писали українською мовою або лемківською говіркою. Інколи може це для них більше зусилля, але таким чином закарбовують мову. Буває, що автори вживають латинські букви, зокрема коли пишуть текст у мобільному телефоні. А ми вже їх редаґуємо на лемківську в редакції.

Як підбираєте теми у номер? Питаю тому, бо зараз основна проблема медіа – це відбір найцікавішого з великої маси інформації, що до нас допливає.
Ми є квартальним виданням, тому щоденні новини для нас зовсім не найважливіші. Ми зосередилися виключно на темах, які стосуються лемківського середовища. У номерах поміщаємо спогади, презентуємо важливі для лемківського середовища постаті, намагаємося друкувати аналітичні статті. Маємо теж спеціальні сторінки для дітей і про дітей та зробили сторінку для молоді. Важливою є сторінка з порадами, в основному лікарськими. Матеріали, які стосуються, наприклад, домашньої аптечки, дуже читачам подобаються, бо їх легко читати. Для мене важливе, щоб різні за віком читачі для себе щось цікавого в газеті знайшли. Ми не пишемо тільки про Лемківщину. На шпальтах «Ватри» можна прочитати і про життя лемків на «західних землях» Польщі, а також є вістки зі Словаччини, України чи Сербії. Реґулярно з’являються теж історичні матеріали про український ліцей у Лігниці, який тепер є комплексом шкіл ім. Б.-І. Антонича. Ця школа відігравала важливу роль у формуванні свідомості української меншини, і в ній навчалося багато лемків. ОЛ тісно співпрацює з цією школою. Щороку шкільна молодь приїжджає на Лемківщину і бере участь у порядкуванні цвинтарів.

Чи знаєте, хто є читачем «Ватри»? Маєте з ними зв’язок?
Отримати якісь відгуки від читачів, або щоб написали щось від себе, – це трапляється дуже рідко. Особливо важко добитися якоїсь вістки, коли збираємо інформації до історичного чи етнографічного матеріалу А хто наш читач? Думаю, що частина з них – це старше покоління лемків. Вони читають газету повністю, від першої до останньої сторінки. Є молодь, яка читає газету вибірково. Їх цікавлять статті, у яких написано про них, про їх знайомих або про захід, на якому вони були. Думаю, що для молоді, а також покоління середнього віку, важливий дизайн газети. Я б хотіла, щоб усі сторінки «Ватри» були кольорові. Але це хіба нереально зробити. Нам торік зменшили дотацію. Минулого року і на 2018 р. ми отримали державну підтримку на рівні 145 тис. зл. Єдиним повністю кольоровим лемківським часописом, який виходить у Польщі, є двомісячник «Бесіда».

Це конкуренція для «Ватри»?
Ми маємо свою авдиторію, а видаваний Стоваришіням лемків двомісячник має своїх читачів. Є теж лемківське радіо, яке люди дійсно слухають. Чи воно для нас конкуренція? Минулого року Радіо Лем.Фм з Горлиць виготовляло тижневик, який можна було читати в електронній версії в Інтернеті. Але, щиро кажучи, не знаю чи цей проект зараз продовжується.
Я б сказала, що проблема не в конкуренції, а в тому, що загалом люди менше читають що-небудь. Вважаю, що той, хто виписує друковану пресу, буде купувати і нашу газету. Якщо хтось не читає, то для нього не буде суттєве, скільки і які лемківські видання існують на ринку. Думаю, що всі редакції меншин турбує нині одне і це саме питання: як набрати нових читачів. Ми намагаємось за нового читача боротися змістом і простішою формою, тобто фотоматеріалами. Майбутній читач – це сьогоднішнє молоде покоління. Пишучи для них, треба писати про них. Можливо, треба теж нам подбати про е-передплату, якої поки що не маємо. ■

Категорії : Лемки

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*