■ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В ПОЛЬЩІ ■ 2016-02-01
Це ж земля рідна
Життя пливе надій потоком,
Хоч небо над ним не своє.
Відважні чує років кроки.
Тихо міркує, хто іде.
У мріях пам’ять поспішає
До церкви рідної над Сян,
Де вітер молиться, співає…
Де квітом стелиться бур’ян…
Життя говорить змістом сили,
Яку розмив і час в роках.
Душа, в якої вільні крила,
Злітає птахом у піснях.
І там над Сяном, рідним Сяном
Її є місце. Там спішить.
Там в кожний вечір, в кожний ранок
Присяде тихо і мовчить.
Померлих душі там зустріне.
Полине з ними в бувшій вік.
Помолиться і гріх відкине,
Хоч буде чути злиднів крик.
Вона, як мудра, зрозуміє
Недолі, болі, жертви, кров…
Все ж ворожнечі не засіє,
Бо висловами є ЛЮБОВ.
Лице у Сяні душа вмила.
На Боже виправдання жде.
Скріпляє Віра силу в крилах.
Надія в майбуття веде.
У вільний час вона вертає
Під своє небо, тінь Карпат…
Де мощі предків спочивають,
Де спить історій аромат.
2016
________
Кланяюсь тобі
Кланяюсь тобі, рідна земле,
В сонячні дні і коли темно,
Також тоді, як дощі грають,
Кланяюсь тобі і кохаю!
Кланяюсь тобі, рідний Сяне,
Коли несеш води весняні,
Шумом своїм вербам співаєш
І несеш вісті з мого краю.
Кланяюсь вам ліси і гори
Молитвою Того що творить!
З тою молитвою злітаю,
До земель предків, рідного краю.
Кланяюсь вам, любі Карпати
Поклоном діда, мами, тата!
І хоч між нами їх не має,
Та голову за них вклоняю.
Тобі улюблене Надсяння!
Ось особливе шлю співання
Із попелищ й садів здичілих
Й дітей твоїх осиротілих.
Кланяюсь тобі, рідне село,
Де предки жили так весело…
Аж прийшов сорок шостий рік,
Який поробив з нас калік.
Кланяюсь тобі, Україно!
Я завжди буду твоїм сином,
Хоч в чужині прийшлося жити
Не перестав тебе любити.
Всім вам кланяюсь, сестри, браття,
Із земель нашого Підкарпаття,
Де так з любов’ю я влітаю,
Бо там думки по життю маю!
2016
________
Молитва
Ми
Землі рідної сини
Ми
Її діти
Хочемо жити
Хочемо снити
Хочемо
Здійснювати сни
Ми
Громадяни землі
Громадяни світу
Не хочемо війни
Хай кров пролита
Промовить до сатани
Хай скаже його сателітам
ЗУПИНІТЕСЬ
Боже
Ти можеш
Молимо ТЕБЕ
ДОПОМОЖИ
Усім
Тобі співати гімн
І мирно жити.
27.01.2015
________
У Бога МИ одна сімя
У вічність всім нам після праці.
Усмішки у нас на лиці.
Усім сказати, я син нації!
Упасти нині, не мені.
Уроки доповнити треба.
У нас є внуки і сини.
У нас є Богом дане небо.
Уволюймо від сатани.
Уперто добуваймо миру.
Увічнюймо волю й любов.
У своїй хаті сіймо віру.
У нашій вірі Тіло й Кров.
Узи християнські будуть знов
Успішно приймати довіру.
28.01.2015
________
За Україну!
Ідеш з Богом,
То дороги
Нестрашні.
Нехай ВІРА
Буде щира,
Як в ПИСЬМІ.
Тільки з Богом,
Перемога
Біля нас.
За Вкраїну!
За ЄДИНУ!
За Донбас!
31.01.2015
________
Захисникам УКРАЇНИ
За УКРАЇНУ стоїте.
Для неї Ваше серце б’є.
Дозвольте, що скажу Вам друзі – ВІЧНА СЛАВА!
За Ваше Я на тій війні
Моляться люди в чужині:
– Торонто, Нью Йорк, Париж, Лондон і Варшава…
Ви нам герої. Ви святі.
На захист рідної землі
Ідете в бій проти загарбника на сході…
Бронежилети є, будь ні…
Ви там і спраглі й голодні…
Шана для Вас завжди жива буде в народі.
На рідній землі стоїте.
Світ вам кланяється за те.
Вам ні куска московської землі не треба.
Лиш за свою землю святу
Готові гинути в бою.
За ВОЛЮ й ПРАВДУ ви готові йти до неба.
04.02.2015
________
За ЛЮБОВ до РІДНОГО
Я перед ВАМИ гну коліна,
За те, що любите СВОЄ.
НЕ ВМЕРЛА, НЕ ВМРЕ УКРАЇНА!
Ми БУЛИ й БУДЕМО! МИ Є!
Світ незабаром чорта скине,
Який УКРАЇНСЬКУ кров п’є.
Осудить всі його провини,
З якими досі ще живе.
Зі сну пробудиться калина.
В Донбасі й Криму процвіте,
Свої повернуть на СВОЄ.
Знов будемо, де були, й є.
І «Ще не вмерла Україна…»
Над всім простором пролине.
08.02.2015
________
Шануймо рідне
Шануймо своїх тата, маму…
Шануймо тризуб золотий.
Рушник, сорочку вишивану
І прапор жовто-голубий.
Шануймо православну віру
Володимиром прийняту.
Шануймо шлях до правди й миру.
Любімо всі землю свою.
Шануймо мову солов’їну.
Хай вона буде нам свята.
Шануймо Героїв Майдану,
Й Героїв славної УПА.
І тим шляхом іти нам нині,
Бо УКРАЇНА в нас ОДНА!
За неї діти наші гинуть.
Їх жертва не буде німа.
08.09.2014
________
Ми в чужині (тавтограма)
Ми не втратили батьківського я
Минали роки довгі й круті
Молитва й мова вели у життя
Мрії боролись щоб нам бути
Молодість наша вертає у снах
Мама і тато вся родина
Мовчазні спогади породжують страх
Мислями гіркі сльози линуть
Мова батьків живою у сім’ях
Малим з чужою легше жити
Маємо церкви і в селах і в містах
Можемо гордо в них молитись
Мусимо дітям накреслити шлях
Ми українці не космополіти.
15.09.2014
________
До зрадників
Люди добрі, де ви є?
Москаль в нашу землю йде!
Його НАТО, ні Європа не зупинить?
Вбиває наших дітей.
Де подівся НАШ Мойсей,
Який ВОЛЮ обіцяв для УКРАЇНИ?
Люди добрі. Я до вас.
Вчора Крим, нині Донбас
Віддаєте мимо пролитої крові.
Скажіть: – Чиї ви сини,
України, чи Москви?
Люди добрі, чи у вас є якась совість?
Ні, у вас її нема.
Вами керує Москва.
Ви за гроші продаєте свою матір.
Лиш настане такий час,
Син і внук осудять вас
І для них на віки будете прокляті!
17.09.2014
________
Приснився Улюч
Приснився Улюч. Сян… Дубник…
Іскорки вогнику ще тліють…
Будиться ранок. Пташні крик…
Чую його і розумію.
Іду селом. Ще спить воно.
Біля каплички тихо стану.
Помолюся, мов у вікно
На нашу Матір Божу гляну.
Рука повторить знак хреста.
Душа скаже тихеньке АМІНЬ…
Хай станеться. Хай станеться!
Пора сказати, ДОСИТЬ, драмі.
Церква – бабуся тихо сплять.
В липах вітер присів. Співає…
В могилах дід, прадід лежать
Вічної Пам’яті чекають.
Сон проминає. В чужині
За предків молюся гаряче.
В уяві підсилю вогні
Нехай іскорки правди скачуть.
________
Він – України син
За Україну дав життя
Подвигом героїчним.
Знай, в УКРАЇНІ Його Я,
І пам’ять, будуть вічні…
У Нього діти, дружина…
Вони непересічні.
ЄДИНА в них БАТЬКІВЩИНА
В своїх межах велична.
Своє життя за рідний край…
За волю краю СВОГО…
Не зупинив Його нагай,
Бо Він весь час був з Богом.
Він вірив в перемогу.
Він бачив в Україні рай.
04.08.2014
________
Герої
За Україну
За свою
Герої гинуть
У бою
Як ті з УПА
В Галичині
І на Волині
Ставали проти
Москалів
Це патріоти
Своїх днів
Їхнє життя
Їхні пісні
Святі нам нині
Почуй їх сину
Не забудь
За Україну
В бій ідуть
Стоять вони
У день і ніч
Там на Донбасі
Вони герої
На всі дні
А їхня зброя
– НІ БРЕХНІ!
В них молитви.
Це ВОЛІ клич
На землях наших…
08.08.2014
________
НАРОД НЕ ХОЧЕ САТАНИ
Вітаю друзів в чужині
І тих, що в Україні,
За те, що вони не німі
І люблять жовто-синій.
Вітаю батьків і матусь
Синів, дочок і внуків.
Усіма ними я горджусь.
Вони – народу букет.
За захист нації, за любов,
Їм всім кланяюсь нині.
Дай Боже, щоб не лилась кров
На східній Україні…
Досить вже крові. Зупини
Московську орду Боже.
Народ не хоче сатани,
Ні його діл ворожих.
09.08.2014
________
ЯКЕ В НАС ЛІТО
Глянеш на світ, кругом ще літо.
Вже плодами дарить земля.
Про школу мріють наші діти.
Вони бо збагнені знання.
Слива, малина, яблунь, квіти…
Усе радіє від тепла.
Народ осінніх жде профітів,
Яких Бог дасть і небеса…
Здається, тепер тільки жити.
Та колиб не Московщина…
Москва, мимо світових критик
Правду і волю хоче вбити.
Там володіє сатана!
А наш народ мусить терпіти.
17.08.2014 р.
________
Я син рідної землі
Питаєте мене – хто я,
Син рідної землі над Сяном.
Я, пересічна людина,
Яка жде на надійний ранок,
Щоб бути знов серед своїх
На землях наших прадідів,
З яких прогнав нас не наш гріх,
Ще й сіяв ворожнечі спів.
Питаєте мене – чому
Рядки мої про наше рідне?
Якби ви знали чужину,
Де топчуть нашу правду й гідність,
Ви зрозуміли би мене
– Сина Надсяння, Карпат сина,
Який рідне відстоює
Й думками завжди в рідне лине.
Коли б ви жили в чужині,
В якій історію пише ворог…
Правда його – сестра брехні,
А та росте тут дуже скоро.
Одурює сестер, братів
Так як колись, так воно й нині.
А я серед тих ворогів
28.07.2013
________
А ти летиш
На крилах пам’яті влітаю
В церковцю, що там на горі
Стоїть і на СВОЇХ чекає.
Як сад здичілий в буряні
Здається родить якісь плоди
Яких з’їдає звірина
А ти, улюблений народе
Розкинений по чужинах…
Щоб з’їсти сливу або грушу
З дерев, яких посадив дід
В здичілий сад думками мусиш
Влітати, щоб віднайти слід
І ти летиш на віри крилах
Мов в літаку майбутніх днів
Знаєш що в вірі правда й сила
Тому до Бога несеш спів.
01.08.2013
________
Це також НАШІ Карпати
В Лемківщину поїдь брате.
Це також наші Карпати.
Там церкви осиротілі тебе ждуть…
Там щиро помолиш Бога.
– Знай, в молитві перемога.
Там душа твоя і тіло шлях знайдуть…
Забери з собою сина.
Ждати буде Лемківщина
Українців, що її не відреклись.
Бути там, теж бути в себе…
Наша земля. Наше небо…
Ми там жили і любили це колись…
Нині лишень одиниці
Приїжджають з за границі.
Хтось помолиться, світлину зробить хтось
Придорожньої каплиці.
Сльоза сяде на зіниці
В того, який вивчить правду як було…
05.08.2013
________
Де вужоватий Сян пливе
В пам’ять записуймо синам
історію СВОГО краю.
Де пливе вужоватий Сян,
де птах СВОЄ співає
в гору злетівши над бур’ян
з молитвою до неба…
Брати сестри там бути нам
хоча раз в році треба…
Бур’ян нам рвати і будяк
з історичної ниви,
з якої то колись поляк
народ наш вирвав з гнівом
і кинув по всіх чужинах,
щоб ми там потопились.
А ми знаходимо свій шлях.
Знайдемо й справедливість…
10.08.2013
________
З Україною МИ
З України повернулись я в чужину,
В яку ВОРОГ в сорок сьомому нас кинув,
Щоб затратили ми свою ІСТИНУ,
Щоб в водах брехні забули УКРАЇНУ…
З Україною душею ми завжди.
Перед очі стає червона калина…
Віру й правду стережуть наші сини.
Мимо болю, не вмирає УКРАЇНА…
Як колись, Дніпро наш Києвом пливе.
Як колись, мова батьків знов має шану.
В чужині ми зберігаємо СВОЄ.
Думки наші йдуть Хрещатиком, Майданом…
І завдяки тому були ми і є
Ми, як діти своїх предків – ХРИСТІЯНИ.
21.08.2013
________
Молімось, щоб ЄДНІСТЬ була
Так, я побачив рідний Київ
У перше в своєму житті.
Здійснились мрії і надії.
Все це, я збережу в душі.
Я там, біля святого храму
Промив очі свої в Дніпрі.
Там поклонився й віддав шану
Нашій прабатьківській землі.
Подумав, яка ж ти чудова
Моя українська земля.
Як мелодійна рідна мова
В друге цвіте біля Дніпра.
Дасть Бог, що квіт увійде в плоди,
А плоди, яких дарить Спас
Стануть поживою народу.
А ця, майбутністю для нас.
Поки що, нам усім єднатись.
Одна в нас мова і земля.
Колись поверне до нас святість
Ця, з часів Володимира.
Питаю вас, себе питаю,
Чому розкол в наших церквах?
– На нашій вірі ворог грає
Й між нас вбиває гріха цвях.
Пора ворогам – НІ сказати!
Викинути з церков їхній спів.
Бо УКРАЇНА всім нам МАТИ
Яка любить дочок й синів.
Щоб предків віра нас єднала,
Нам всім ставати на коліна,
Щоб більш не вмерла, не пропала
На землях своїх Україна.
22.08.2013
________
Ворог жне
Ні, ночі
Не хочуть
Відпочити.
А люди
Не судять
Хто є хто…
З півночі
Пророчі
Лють профіти
На груди.
Ті бруди
То ярмо.
В родині
Знов нині
Пахне лихом.
Смерядчі
Колачі
Брате їш.
В калині
Вже свині
Пють келихом.
Ти бачиш
І плачеш
І терпиш.
Сестриці
Знов лиця
Відвертають
А Київ
Всім мрії
Продає.
Столиця
Цариця
Мого краю
Радіє
І сіє.
Ворог жне.
u8/279
________
За вікном ВЕСНА
За вікном весна розсілась
Куди глянеш там вона
Гарна тепла зрозуміла
Другої в світі нема
З чужини вернув пташина
Втішає співом своїм
Наче кохана дівчИна
В садку починає гімн
Птах мови не забуває
Яку прийняв від батьків
Де б не був нею співає
Мови він не поміняє
На мову сестер, братів
Від яких вже натерпівсь.
u8/280
________
Травень
Травень спогадами грає.
Спить бандура і трембіта…
Ми хоч є, та нас немає.
Час розкинув нас по світах.
Ми завжди, як діти Бога.
Несе нас молитов пісня
По минулого дорогах,
Про злочинну акцію «Вісла».
Христос Воскрес! Наші люди
Вітають один одного.
Те що було – Бог осудить,
Бо суд чесний лишень в Бога.
А нам простити гріх брата.
Те, що було, вже не верне.
Не забути. Пам’ятати
На Ісусі вінець з терня !
Голова Ісуса в крові.
Голки тернини колючі,
Лиш це стежка до любові
І вічного життя ключі.
19.05.2013
________
Дай Боже
Дай Боже, щоб це ЗБУЛОСЯ,
Щоб МИ СОБОЮ стали.
Щоб слово ПРАВДИ й НАШЕ Я
Ми гідно величали.
Щоб вітрів фальшу і брехні
Роздули БОЖІ СИЛИ
І в Україні, й в чужині
Щоб ми заговорили.
Щоб зрозуміли всі сестри
Церковної родини
Що гордо несем молитви
За єдність України.
30.03.2013
________
Дякую
О, дякую Тобі, Єдиний Боже,
За те, що Ти в житті для мене дав!
За те, що я живу, а не ворожу,
І славлю Віру у якій зростав.
Я, дякую Тобі за день і ранок
Вже пережитий тут, на чужині,
За думи, що пливуть над рідним Сяном
і сни, що сняться кожен день мені.
Я дякую, що рідне слово лине,
Яке народ так вірно стереже,
І для моєї неньки України
Благі надії й мрії всім несе.
23.05.2013
________
Лиш правди мовчазні
Літають відважно.
Куди їм ? Не знаю. Так тихо, аж страх…
Різдвяні вітання.
Вже й колядування.
Анголи і зорі заходять під дах.
Обрус. Стіл накритий.
Всі любов’ю вмиті .
В свічці вогник грає. Вже пахне пиріг.
Є кутя й борщ білий.
Просфоркою ділить
Найстаршій з родини. А за вікном сніг…
Ікони на стінах.
Весела родина
Стає біля столу. Молитва звучить…
Рушник вишиваний,
Він НАШ. Йому шана..
На ньому тарілка. В тарілці часник…
„Христос ся рождає”!
Так у нас співають.
Всі стоять щасливі. Без болю й тривог …
Ялинка б’є сяйвом.
Ісуса вітаймо!
Іде, щоб спасти нас. Повірмо, Він Бог!
________
З Богом життя не страшне
Якщо приймемо БОЖУ ВОЛЮ,
життя не буде нам страшне.
Любов обмежить силу болю,
що наше тіло долу гне.
Якщо я свОго Бога мОлю –
прийму усе, що Він дає.
Мій дух не є билина в полі –
мій дух цілющу ВОДУ п’є…
Повірмо, що ми БОЖІ ДІТИ.
Бог добрий батько на всі дні.
Ми несемо Йому молитви
в години радісні й сумні.
Так БОЖІ ПРАВДИ будуть жити,
як все зелене навесні.
03.12.2012
________
Чужина – не Україна
В чужину ідуть вже СВЯТА.
Чужина радіти буде.
Вам, присниться рідна хата,
там дідусь, там мама й тато…
І кругом приязні люди…
Стіл і смакощів багато
на обрусі. Під ним сіно…
Колядує вже родина…
Та це сон. Немає сіна…
Тато дідуха у хату
не принесе. Думки линуть…
Час тікає. Сльози плинуть.
Десь лютує вітер клятий…
ЧУЖИНА – не УКРАЇНА .
06.12.2012
________
Побачити небо своє.
Повірити, що воно НАШЕ.
Подумати, чому це так є?
Прецінь мало в нас бути краще.
Підносити руки вгору?
Піддатися, так без причини?
Пам’ять зарити у землю
Під кущем нашої калини?
Питати, а де є вогні
Прометеїв своїх на ґанку?
Пестити світло ми самі
Повинні звечора до ранку.
16.11.2012
________
Нема людей
Не наш Мойсей
На стежках і дорогах
Не ті шляхи
Наші гріхи
Не єднають нас з Богом
Нам ні сюди
Нам ні туди
Нам плакати терпіти
Наше спання
На рідним я
Не простять наші діти
Німі пісні
На дні сумні
Нема кому співати
Не кличе дзвін
Народ з колін
Не хочуть піднімати.
15.11.2012
________
Що є нині
В Україні ?
Світ бачить і знає.
Про історію
В брехні морю
Хай дзвін ПРАВДИ грає.
Діти в школі
З ПРАВД в нас голі.
Там правда з півночі.
Україну,
Як калину
Знов стоптати хочуть…
Комуністи
І фашисти
Голодом вбивали…
Україна,
На колінах.
Все таки тривала!
Вільна нині,
Вийде з тіні.
Досвідом багата
Буде жити,
Діток вчити
Про садиста – брата.
Геноциди
В краєвидах
Нашого народу
Жити будуть.
Наші люди
Не міняють моди.
Нині вільні.
Стають сильні.
Помилки відкинуть…
Парастаси
За всіх наших
Співай Україно.
В чужині я
Про ці дії
Вивчав і вивчаю.
Серце в болю.
Бога молю
За всі жертви краю.
Будьмо разом !
Про заразу
Треба говорити.
Комуністам
І фашистам
Треба рот закрити.
18.11.2012
________
Будьмо у Явожні
Земель нащадки – наші, рідні,
Земель, з яких вигнано нас,
Щоб не пропала наша гідність,
Пора збиратися, вже ЧАС.
Якщо ми справжні українці,
В Явожна ліс збиратись нам.
Серця наповнені по вінця
Образою, що брат завдав.
Нам треба бути у Явожні
І помолитись за своїх,
Забути злочину не можна –
Хто забуває чинить гріх.
Нам бути там, де без могили
Цвіт Закерзоння мовчки спить,
Нехай промовить наша сила,
Хай світ побачить – нас БОЛИТЬ.
Надсяння, Лемківщини діти –
Це діти НАШИХ двох Церков,
Щоб нам минулим відболіти,
Потрібно більше молитов.
Молімось за провину брата
(Якби і він молився теж),
Але прокльонів нам не слати,
Хай гнів у серці знає меж.
12.08.2012
________
Вам ще байдужі рідні звуки
Не йдете до них з теплом душі
Своє приймаєте мов крука
Ближче чуже хоч з за межі
Предків своїх плачу не чули
Бо вони плакали ночами
Їхні надії ви забули
Ідете своїми стежками
Може колись батьківське слово
Звучати буде в нашім краю
Кам’яну прийме правд основу
Чого собі і вам бажаю
Ви були горді в брехні співах
Пізнати правди не спішились
Гляньте на ній росте кропива
А в вас весь час немає сили
Бур’яном заростає нива
Якої батько син не поле
А правду щоб та не віджила
Не просять і свої до школи
Говорять що їм їй не треба
Вікон дверей не має хата
Зірок колишніх просять небо
Щоб знов в обійми іти брата.
________
світ наших прадідів
спить в пам’яті
спить як дитина
сита
суха і чиста
серце будить
спогади
сідає на стежках пережитого
сідає на душі спраглій
сниться
сад у весняних квітах
соловій на старій груші
співаючий
сумні пісні
серенади під копулою неба
своє воно було
сьогодні того немає
сум ходить землями предків
село хащами заростає
слів немає
сказати про правду і біль
страждати прийшлося дітям
стікаючі болем рани
скільки їх лиш Бог знає
сіль ятрить їх
сіє гріх
стукає чорний птах у вікно
старовинне нашої хати
сплюндровано все
ставай якщо ти свій
страх пише тестамент
словами сестер
спішімо його читати
спати не годиться брате.
________
Тепло сердець минулого Майдану
Понині гріє помаранчем літ,
Тож віддамо тим людям гідну шану,
Щоб увійти Вкраїні в інший світ.
Згадаймо чай, який несли бабусі,
І хліб святий із українських піль…
Народе мій, ти зрозуміти мусиш,
Що наш Майдан – за правду вічний біль.
У вірі люди наче мали крила,
Та день і ніч стояли, мов ковил,
І перемога радістю накрила.
Але незгода впала, наче пил,
В очільників не вистачило сил –
Розкол зламав до майбуття вітрила.
21.06.2012
________
Давайте, всі підемо там,
Де добре жити буде нам,
Де правда в хаті, на вулиці, в селі, в
місті…
Добро дарують тобі всі,
Долонь потиснуть і пісні
До Бога несуть також бувші комуністи.
Думаю, сюди треба нам,
Де в церквах Бог. Там ти не сам…
Давнім сяйвом одягнені стежки надійні.
Думки, поки що в нас сумні
Дні довгі, ночі холодні.
Діточки наші на дорозі безнадійній…
Дніпро, Карпати, Волинь, Крим.
Довго чекали на наш гімн.
Давайте станемо. щоб разом заспівати.
Добились волі. Нам тепер
Дивитись як є у сестер –
День, ніч працюють, щоб СВОЄ захищати.
28.06.2012
________
(тавтограма)
Минають хвилі вітром гнані
Місячні ночі в сяйві зір
Минає рік в рік весна – пані
Мрії линуть в обійми гір
Мабуть присядуть на поляні
Можливе страхав буде звір
Мрії промиють очі в Сяні
Міркуючи хто вкрав їм мир.
Майбутність писана роками
Малі слова поміж рядками
Містять задумане чи ні
Можливо там спить душа мами
Молитва тиха в чужині
Може звучати годинами.
02.06.2012
________
(тавтограма)
Здається, грає хтось в сусіда.
Звучить бандура і трембіта
Звучним, старим Многая літа
Замученому там, в Бескидах.
Зорі розсілись і міркують:
З права, чи з ліва прийде літо?
З їхніх думок читає вітер
Задуманий, над тим, що чує.
Запитання летять по світах.
Записані на правди квітах
Зимної осені дощами.
Зілля заглушене хащами…
Земля не шле більше запитань.
Знає, зміни прийдуть з роками.
05.06.2012
________
А в Україні дощ іде.
Хмари від Луцька по Одесу
Несприятливий вітер несе
І нашим людям роздає.
Замість хреста молот і серп.
І знов червоний молитовник
Дарує державний чиновник,
Якого народ ще не стер.
Знов мова рідна не своя.
Чужою наш народ годують.
Діти все бачать й добре чують.
Знають, робота це чия .
Зупинишся. Бачиш, як є.
Байдужість грає в людській крові.
До рідного нема любові.
А час вороже роздає.
07.06.2012
________
Стало темно і немило.
Громи грають, як гармати.
Блискавки на орлів крилах
Світлом б’ють у кожну хату.
Люди бачать це все й чують.
Неспроможні зрозуміти
Те все, що їм брат дарує
І починають молитись.
Щиро моляться в кімнатах.
Зір сідає на іконах.
Батьки вчили, що в них святість.
Вони усіх охоронять.
Буря тихне. Прийшов вітер.
Розігнав шалені хмари.
І знов ясне сонце світить.
Це є дійсність, не примари.
І знов світ такий як вчора.
Затихли молитви щирі.
Людей знову дійсність морить,
Якої кольори сирі.
14.06.2012
________
Кланяйтесь, прошу, Україні.
Скажіть її – ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Хай під прапором жовто синім
Вимолює добро в небес.
Кланяйтеся дніпровим кручам
Кланяйтесь людям знад Дніпра
Не згадуйте їм про болюче
Нехай Воскреслим тішаться.
Зайдіть у Великодній ранок
У церкву й слухайте з небес
Як херувими з прапорами
Сповіщають ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Пане Степане рідний Київ
Ісуса славить від століть
Серце Вкраїни хай нас гріє
О це там Господа моліть.
08.04.2012
________
Другого вірша я присвячую жертвам акції «Вісла». Я все спогадами вертаю у ті дні, коли нас в жорстокий спосіб насильно було викинуто з рідних земель. У вірші я згадую слова мого тата, який спогадами через ціле життя тут на чужині влітав в ЗЕМЛЮ РІДНУ, яка над Сяном. У наш РІДНИЙ Улюч, якого у 1946 оці спалили поляки, а через рік викинули нас на західні – понімецькі землі Польщі. У цьому році минає 65 років НАШОЇ трагедії.
Христос Воскрес!
З молитвою і думками
При столах разом з батьками.
Спогади наші хай линуть
В землю предків, в Україну.
Щойно там правдиві свята.
Знаю це від свого тата,
Які в Великодній ранок
Говорили – там над Сяном
Смакувало все іначе.
Бачив я як тато плаче
Згадуючи село рідне…
Там приснула наша гідність.
Нині тата вже немає .
Я думками там влітаю.
Рідний Улюч, що над Сяном.
Спалив поляк… Нас прогнано…
Сорок сьомий… Акція «Вісла»
Жива нині в моїх мислях.
Вже шістдесят п’ять минає
Як у СЕБЕ нас немає.
14.04.2012
________
візьму те що маю
і нести буду
до рідного краю
на землю свою
де поля пшеничні
де стільки краси
де спить наша вічність
всі божі роки
зайду заспіваю
поклонюся всім
може привітають
а може як дим
роздують на полі
і скажуть вертай
у нас інші болі
і гіркий відчай
всім кого зустріну
поклонюсь й верну
лиш про Україну
про батьківщину
у рядки запишу
мовою батьків
про почуту тишу
підозру і гнів
08.02.2012
________
Акція «Вісла»… І страшно й тривожно…
Знаймо про Сагринь…І про Павлокому…
Не забуваймо концтабір Явожно,
Пам’ять щоб наша була незникома.
Внуки хай знають історію рідну,
Пам’ять щоб їхня була не порожня,
Знають хай твердо що гідне й негідне,
Що недолуге, а що – переможне.
Правду потрібно і знати й вивчати,
Пам’ять тримаймо і це безперечно,
Завжди до неї потрібно вертати,
Та нагадаймо – а що небезпечно,
Варто про що нам відверто сказати –
Геть відкидаймо і гнів й ворожнечу!
13.02.2012
Акція «Вісла» – це проголошена післявоєнною владою Польщі у квітні 1947 року постановипро викинення в жорстокий спосіб і насильно українців з Холмщини, Надсяння, Бойківщини і Лемківщини на понімецькі землі заходу і півночі Польщі.
Сагринь – українське село на Холмщині,в якому поляки з Армії Крайової (Armia Krajowa) і Батальйонів Хлопських (Bataliony Chlopskie) у березні 1944 року убили біля 800 країнців, жителів того села, лиш за те, що були УКРАЇНЦЯМИ.
Павлокома – у Надсянні, в якому поляки – жителі села і вояки Армії Крайової (Armia Krajowa) убили 360 українців – жителів того села, лишень за те, що вони були УКРАЇНЦЯМИ.
Явожно – польський концентраційний табір праці, на місці бувшого фашистського – німецького, у якому післявоєнна ОЛЬСЬКА ВЛАДА посадовила «зловлених» в часі і зараз опісля акції «Вісла» біля 2800 УКРАЇНЦІВ, СВІДОМИХ українців. еред них було більше 800 жінок і 27 священиків Православних і Греко-Католицьких.Через терор і знущання над ув’язненими там загинуло 162 країнців.
________
(таврограма)
Сніги-сніги… Душею задум ходить…
Сказати хочеш? Все ж таки мовчиш…
Сьогодні серцем зв’язаний з народом
Стаєш напроти тих зимових тиш .
Сумні сніги. Нема кого спитати.
Сніги покрили доленьки шляхи.
Сьогодні бачиш тільки те, що бачиш.
Снуються сном майбутнього штрихи.
Сказати треба. Змовчане роками
Сягає в душу, серце холодить.
Сини хай знають свого роду драму,
Сліди страшні – історії сліди…
15.02.2012
________
Ніч сіла на землю, неначе ворона.
В хатах вогні грають, мов у вовка очі.
Рушник вишиваний, а над ним ікона…
І тиха молитва на сторінках ночі.
Родина далеко, бо кожний вже в себе.
Роки поспішають. Є сини і внуки.
Всі вони йдуть вперед, бо нині так треба,
Бо нині світ Божий на інші жде звуки.
Нас двоє в кімнаті. Свій дім на чужині.
Вогонь часу гріє нас двох, як перина.
Вечір. Думки наші при кожній дитині.
Молитва у небо за кожного лине.
17.02.2012
________
Вірш присвячений Високопреосвященному Владиці, з яким я молитвою і думками з’єднаний. Я впевнений, що цей вірш додасть ЇМ сили.
Все чесні Владико Адаме
Повірте, прошу, я є з Вами.
Єднання – нашим ЗАПОВІТОМ,
Бо ЦЕРКВИ Східної ми діти.
Нині, лиш день після Йордану.
Думками я над руслом Сяну
Стою і п’ю цілющу воду
За мир, любов, єдність народу…
Улюч, Сянік – батьків країна.
Вона як Єрусалим – Сина.
Вона свята. Вам і мені.
Ми діти РІДНОЇ ЗЕМЛІ.
Перед очима стає нині
Моє буття в Вас, на гостині
У рік дві тисячі десятий.
Мій рідний Улюч. Церква. Свято…
Думками й нині я влітаю,
Вами сказаних слів шукаю.
Згадую, як Благословили…
Слів Ваших й нині чую силу.
Тому Владико, я є з Вами,
Хоч ми й поділені роками.
Вірою нас єднає Київ.
Я впевнений, – він нас зігріє.
Дасть Бог, що у весняний ранок
Ми знов зустрінемось над Сяном.
Там будемо собі бажати
Того, що Бог нам може дати.
Бог добре знає, що нам треба.
Яких благ, щоб увійти в НЕБО.
Тому. хай буде ЙОГО Воля
Всім тим, що щиро ЙОГО молять.
20.01.2012
________
Споглянь синку
На ялинку
Яким гарним світлом грає
Поклонися
Помолися
Хай це світло всіх єднає
Україна
Нам єдина
І усі ми її діти
Вона мати
Нам єднатись
І рідною говорити
Харків Волинь
Бога молить
Як Донбас і Закарпаття
Разом жити
І любити
Так як діти батька матір.
21.01.2012
________
Боже єднай Батьківщину
Молитву несуть в світ всі церковні звони
З’єднані долоні одна в тілі кров
Народ своїм предкам складає поклони
Говорить про правду про волю любов
В походах з тризубом й народні прапори
Народ колядує співає пісні
З батьками є діти яких повне море
І всі ми родина і всі ми свої
Ланцюг наших кодів від Криму по Волинь
З Луганська у Київ і в Галичину
Народ вірить в завтра і Господа молить
Щоб з’єднав на віки всю Батьківщину
22.01.2012
________
Я нашого раю шукаю
Того, що родивсь на землі.
Кого зустріну, всіх благаю.
НАШ рай знайти допоможіть.
Де він, на заході, чи сході?
Яким шляхом іти всім нам?
Промине чергова молодість,
А ми де вчора, й нині там.
Сестри прямують в право, вліво…
Ідуть з піднесеним чолом.
Ми втомлені, ми знов присіли…
Майбутність для нас весь час сном.
А де є той сонячний ранок?
Віра й надія в парі йшли…
Здавалось, рай був на Майдані.
Звучали пісні, молитви…
Гарячий чай, кусочок сала
І хліб насушний як колись.
Роздор й невіра все забрала.
Адам і Єва. Сад. Гріхи.
Мав бути рай під НАШИМ небом.
Небо ще НАШЕ. Рай, вже ні.
Влада створила рай для себе.
Діти, шукають в чужині.
________
Починаймо ГІМН
Помолімося Сестро
Щоб у край ввійшло добро
Щоб брат брату братом був
Та щоб свого не забув
Щоб завжди знав ким він є
Й понад все любив СВОЄ
Україні двадцять літ
Про це знає вільний світ
А у нас в Батьківщині
Люди ще живуть в брехні
Я помолюся і Ви
Наші внуки і сини
Київ Львів Херсон Донбас
Коли Бог почує нас
Дасть в подяці добро всім
Тому починаймо ГІМН.
24.08.2011
________
Молитва за Україну
Дай Боже щоб і так було
Щоб всі дружились в Україні
Щоб в шані був НАШ жовто-синій
Щоб плодами було ДОБРО
Щоб свій був паном в своїй хаті
Щоб рідну чути було всюди
Щоб ми промили ПРАВДУ з бруду
Щоб Богом були всі багаті
Молімось брате і сестро
Як діди колись так ми нині
Щоб була єдність в Україні
Відчинімо серця вікно
Хай бачить світ що ми багаті
Історія й віра нам як мати
Того не візьме нам ніхто
24.08.2011
________
Скажіть
(таврограма)
Святі війни
Святі гріхи
Свята неволя й воля
Серцем тюрми
Слабенькі ми
Стоїмо як тополя
Сестри сильні
Свої пісні
Співають майже щодня
Світ чує їх
Спиває сміх
Скажіть де в нас мелодія
25.08.2011
________
Спить сокіл свободи
(таврограма)
Солодкі свари. Сміх сестер.
Свої своїм співають…
Старим сниться СРСР:
– Сибір, сатана – Сталін…
Січові Стрільці сплять сумні.
Сплячий свободи сокіл.
Серце страждає. Солов’ї
Сонетний сіють спокій.
Скажіть синам своїх сестер,
– Слабкі, сприймайте спомин.
Сліпці свого співчуття стер
Складуть святим Содоми.
25.08.2011
________
НАШИМ поетам
Час перечісує життя,
Перераховує минуле,
І вписує в книжки буття
Все те, що є, що буде й бУло.
Не все, що бУло, знає світ,
Не поспішає він читати,
В минуле глянути, воріт
Ще довго буде він шукати.
Нема доріг, шляхи розмиті
Страшною повінню брехні,
Бо ми жили, як сателіти,
Горіло власне у вогні.
І тільки деякі поети
Явили світові дива,
Їх мудрість била кулеметом,
Набої – зважені слова.
Поетів Колимою били –
Не зник їх наддніпрянський зір,
Вони в народу брали сили,
Їх не здолав чужий Сибір.
Таких поетів я шукаю
Під небом нашої землі,
І щиро й радісно вітаю
За те, що наші, що мої.
Їх пісня лине до народу,
До віри кличе та добра,
Вона цілюща, наче вОда
З джерел священного Дніпра.
03.07.2010
________
ВІДКИНЬМО сльози
Втішаймось життям як тоді
Коли ми були молоді
Де жодне лихо не входило нам в дорогу
Втішало те що Бог дає
Бувало що тайком своє
Любили ми й за це подяку слали Богу.
Відкиньмо сльози болі гнів
Любімо своїх ворогів
І слухаймо що нам сказати вони хочуть
Виловлюймо з ворожих слів
Також приязний для нас спів
Брате сестро промиймо неприязні очі.
По різному було колись
Нас не єднала одна мисль
В минулому у майбуття ми не дивились
Бо ворожнеча пила кров
В бур’ян міняла нам любов
Щоби змінитися й сьогодні нема сили.
Брати сестри з усіх усюд
Промиймо древніх років бруд
Долоні разом – в цьому наша доля
З усмішкою нам всім в життя
Іти й писати своє я
Хай чесність буде нам як Божа школа.
16.07.2011
________
НАМ треба вчитись
А може не завжди ми з Богом?
Може не щиро ми молились
І тому всі наші дороги
Були, є і будуть безсилі?
Запитання живі, як вчора.
Батьки питали, нині внуки
Питають, чому край наш хворий?
Чи їм заламувати руки?
Я скажу – НІ! Нам треба вчитись
Також з того поміж рядками
І перш за все своє любити
В батьківській вірі, словом мами.
Віри й мови не соромитись.
Тоді нам подолати драму.
16.07.2011
________
СУМ серце ріже
Сів лемко думками при хижі
Співає молитву свою.
Сумує, а сум серце ріже.
Старий він, не вріс в чужину.
Схилами Карпат він крокує.
Стає при могилі батьків.
Слово материнське там чує.
Сьогодні свій біль зрозумів.
Села, де родився, немає.
Сад рідний здичілий стоїть.
Сумний соловій в нім співає.
Спитаєш, чи й його болить?
Сказати, хай скаже, хто знає.
Ставаймо, де святість ще спить.
15.05.2011
________
ДЛЯ наших матерів
Матусю
Матусю, твоє свято нині.
Мрії, надії сіли в тіні.
Мамцю, ти в Бога на гостині.
Мені ще жити на землі…
Молитви Богові співаю.
Міркую над усім, що маю.
Мудрість твоя не проминає.
Мислі й діла твої святі.
8.05.2011
________
Зереньце любові
Зеренце любові
До рідної мови
Якщо сіє мама
В своєї дитини
Повір будуть плоди
Мій любий народе
Закінчиться драма
Не вмре Україна.
9.05.2011
