ПОГЛЯДИ ■ №40, 2018-10-07
Це зайняло майже рік. Від моменту вчинення злочину до законних вироків. Щоправда, часто потерпілі у Польщі чекають і довше. Проте кілька справ закінчилося примусовими заходами щодо людей, котрі в Інтернеті ображали мене як «бандерівця».
Нещодавно закінчилися процеси за зведення на мене наклепу та образи за національною ознакою. Результати: один зі злочинців отримав умовний термін (umorzenie warunkowe), другий – кару обмеження волі на півроку, що полягає у виплаті 10 відсотків від зарплатні на користь центру, який займається лікуванням українських солдатів. Окрім цього, особи, котрі зневажили мене в Інтернеті, мали публічно написати, що просять вибачення у мене, журналіста українського походження, за мову ворожнечі та підкреслюють, що такі дії не відповідають польському законодавству.
Для частини людей, найімовірніше учасників польських «патріотичних» середовищ, така вимога прокурора була гіршою за ув’язнення. Перепросити українця означало для них поставити під сумнів свій патріотичний авторитет.
Зазвичай хвиля ненависті заливає чільних і не дуже діячів нашої громади після того, як користувачі котроїсь із «патріотичних» груп Фейсбуку чи Твіттера розміщують наші дані, посилаються на статтю в пресі чи на якусь заяву – і починається кипіння. Автори такого допису, вказуючи на котрогось українця, зазвичай не порушують закон, вони тільки натякають – мовляв, подивіться, що ці українці у Польщі собі дозволяють (провести фестиваль? організувати процесію? чи, не приведи Господи, зайняти політичну позицію?). Натомість у частини читачів всередині щось закипає, і тоді їм хочеться ламати дійсність і встановлювати нову правду.
На жаль, дехто робить це, порушуючи Кримінальний кодекс Польщі. І, найімовірніше, цього не усвідомлює. Фраза типу «Ти, Ігоре Ісаєв, сякий-такий бандерівцю, геть із Польщі» тягне на злочин до трьох років позбавлення волі (є образа за національною ознакою і звернення конкретно в мій бік).
У частини читачів Фейсбуку, які минулого року завдяки доброзичливим патріотам дізналися, що у Варшаві живе собі Ігор Ісаєв, українець, який відкрито протестує проти правлячої партії «Право і справедливість», ця інформація викликала шок. Проте ще більший шок з’явився тоді, коли особливо активні дописувачі почали отримувати повістки з поліції. Більшість давала свідчення і не усвідомлювала, що: а) погрожуючи мені, порушила своїми дописами закон; б) що в Інтернеті не все можна; в) що навіть пишучи під фальшивим іменем, неможливо зберегти анонімність.
А отже, варто усвідомлювати, що і в реальному житті, і в Інтернеті можна не все, і що за публічну образу, зокрема, нас як українців, можна заплатити суттєву ціну.
Керуючись своїм досвідом, я вирішив скласти маленький порадник. Якщо вас хтось ображає: в Інтернеті на публічних сторінках, надсилає вам листи, пише на паркані чи б’є шибки – варто звернутися до найближчого відділку поліції або прокуратури.
1. Повідомляйте про можливість вчинення злочину (пол. zawiadomienie o możliwości popełnienia przestępstwa). Правоохоронці, особливо поліція, намагатимуться відмовити вас від цього – мовляв, пане/пані, не морочте нам голови, без вас вистачає усього. На це варто відповідати, що повідомлення про злочин – не лише ваше право, але й обов’язок як громадянина, це прописано в польському Кримінальному кодексі. Вас відмовлятимуть подавати заяву – не відступайте під жодним приводом.
2. Якщо поліція все ж таки вирішила прийняти вашу заяву, поліцейський, що записуватиме повідомлення з ваших слів, намагатиметься викликати у вас сумніви. Мовляв, вам здалося, що це злочин на національному ґрунті, насправді ж – це звичайне хуліганство. Не піддавайтеся, це – черговий шантаж з боку правоохоронця. Він робитиме все, щоб не навантажувати себе додатковою роботою – а встановлення національного мотиву у злочині проти вас вимагає досить серйозної праці. Якщо, звісно, ви не відступите і вимагатимете вписати це до протоколу. Мотив може бути недоведений, його може не існувати – проте ви маєте обґрунтовані підозри, що злочинець обрав саме вас, оскільки ви говорили не польською мовою, поверталися не з римської парафії, мали не ловицьку вишиванку.
3. Щоб почуватися упевненіше, подаючи заяву до поліції, варто знати так звані «сім золотих питань» криміналістики. Якщо ви чітко відповісте на них перед візитом у поліцейський відділок, ваші шанси бути переконливими значно збільшаться. Ось вони:
4. Ви подали заяву. У якому ви тепер статусі? Ви можете просто повідомити про злочин, бути свідком або бути постраждалим. Залежно від цього статусу, ви матимете різні права. Ознайомившись із вашим повідомленням, прокуратура відкриє справу або відхилить його. Про це прокурор повинен повідомити вам протягом 6 тижнів, незалежно від нашого статусу в цій справі. Якщо цього не станеться, ви маєте право заявити у районній прокуратурі про бездіяльність. Якщо ви свідок, вас найімовірніше запросять до поліції на допит (також дуже часто як свідка поліцейські запрошують потенційного підозрюваного або навіть постраждалого – через те, що така людина не може відмовитися давати свідчення, натомість може відмовитися відповідати на конкретне питання). Постраждалий
має право переглянути акти справи або подати скаргу й апеляцію. Він так само може вимагати допитати працівників
поліції, які були свідками, надати йому доступ до відеозаписів поліції чи місцевого моніторингу.
5. Кваліфікація злочину. Це дуже важливо у випадку злочинів, учинених на ґрунті ненависті. Скажімо, під час церковної процесії або фестивалю у вас забрали хоругву або роздерли сорочку. Ви повідомляєте про можливість вчинення злочину (не мусите посилатися на параграфи), а прокуратура кваліфікує це як «крадіжку». Варто проти цього протестувати! Це не просто крадіжка, це «розбій», тобто відбирання або знищення якогось предмету, що відбулося із застосуванням насильства. Розбій, на відміну від крадіжки, прокуратура зобов’язана розслідувати навіть без вашої заяви, цей злочин має значно серйозніші наслідки.
6. Є цікавий приклад зневаження, з яким теж можуть стикатися українці Польщі. Якщо ви – відома особа у своїй громаді, ви можете вимагати від прокурора відкрити справу через образу та зневаження, посилаючись на те, що «цього вимагає громадський інтерес». Якщо ви обґрунтуєте негативне значення образи вас для локальної спільноти – прокурор муситиме відкрити справу.
7. Якщо ви – постраждалий, у вас є право на послуги уповноваженого (пол. pełnomocnik). Якщо має місце злочин на ґрунті ненависті, зверніться із запитом про уповноваженого до Об’єднання українців у Польща (ОУП).
8. Не соромтеся вказувати прокуратурі, що їй належить робити у вашій справі. Навіть навпаки – вказуйте. Якщо справу закриють, можна оскаржити це рішення після ознайомлення з актами справи: якщо, на вашу думку, чогось не було зроблено, можна вказати: «якби прокурор зробив те і те, розслідування було б більш ефективним».
Якщо ви вже вичерпали всі юридичні можливості у Польщі, можна звернутися до Страсбурзького суду з прав людини. Зазвичай це буває через 4–5 років після першого неправочинного вироку в Польщі, адже вам треба пройти всю юридичну стежку: суд першої, другої інстанції та касацію у Верховному суді.
