Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №49, 2017-12-03
Сенатор «Права і справедливості» проф. Ян Жарин вважає, що Україна веде себе як «варвар» у справах історичної пам’яті. Історик також зауважив, що для розв’язання проблем, пов’язаних з минулим, варто приглянутися українській меншині в Польщі, зокрема діяльності ОУП.
Польський політик звинуватив Україну у варварській поведінці щодо питань історичної пам’яті. Про це він заявив на початку листопада в інтерв’ю порталові wpolityce.pl, відповідаючи на запитання про ситуацію відносно польських могил в Україні.
Сенатор заявив про багатовимірну кризу в польсько-українських відносинах, викликану «серйозними і глибокими культурними відмінностями між Польщею та Україною».
«Україна не хоче належати до римської цивілізації. Вона поводиться як варвар у питаннях історичної пам’яті. У нинішній зовнішній політиці в нас багато спільного, у нас є багато позитивних пропозицій, – говорив політик. – Але взаємні відносини будуть дуже неглибокими, якщо Україна не зрозуміє, що значно глибші відносини походять з культурного виміру».
При цьому, вважає сенатор, рішення щодо виходу з «кризи» повинна знайти Україна.
«Рішення зараз – на боці України. У неї є ключ до того, чи хоче вона бути з Польщею, з польською культурою. Україна повинна відповісти, чи хоче вона взяти на себе спільну відповідальність за давню матеріальну культуру в сучасній Україні», – сказав Я. Жарин. Політик пояснив, що під цією матеріальною культурою слід розуміти цвинтарі, місця поховань та останнього спочинку поляків, «які досі не були відзначені наявністю хреста, що є належним символом пам’яті про загиблих і вбитих поляків у різних обставинах».
Слід тут згадати, що говорячи про «варварство» і потребу «присутності хрестів на могилах» покійних, історик не згадав, що протягом трьох років у Польщі відбулося кільканадцять актів знищення українських пам’ятників і могил, мало місце неодноразове осквернення хреста, і жодної пам’ятки не відновлено. Він теж не сказав, що за цей же період в Україні вандали пошкодили чотири польські пам’ятники, які відновлено коштом української сторони, а в кожній справі велося розслідування.
Тиждень пізніше на хвилях радіо «Wnet» історик радив, як розв’язати польсько-українську «кризу». У передачі «Поранек» 8 листопада Я. Жарин, розповідаючи про нинішні польсько-українські відносини, сказав, що в питанні історичної політики Польща має мати «тверду» позицію і робити своє.
«Ми є стороною, яка має у своїх руках різного роду карти (арґументи – ред). У цих картах є вкрита сила, якою можемо переконати українську сторону. Раніше чи пізніше українці муситимуть прокинутися», – сказав сенатор. На запитання журналіста про те, якими арґументами Польща може вимагати від України здійснення ексгумації, польський політик заявив, що одним з них є Об’єднання українців у Польщі. Професор підказав, що варто звернути увагу на діяльність ОУП.
«Треба приглянутися, як Об’єднання українців у Польщі вирішує дилему лояльності до польської держави та лояльності до української держави», – пояснив Ян Жарин, який вважає, що справою повинен поцікавитися польський уряд.
Делеґалізація та авантюра
Про лояльність польських громадян української національності можна почути не вперше. На початку 90-х рр., коли ОУП починало свою діяльність, з’являлися навіть голоси про потребу делеґалізації організації. З такими заявами у червні 1995 р., перед Фестивалем української культури, який організовано в Перемишлі, вийшли польські патріотичні організації та кола ветеранів з Перемишля і Ряшева.
Треба приглянутися, як Об’єднання українців у Польщі вирішує дилему лояльності до польської держави та лояльності до української держави, – пояснив Ян Жарин, який вважає, що справою повинен поцікавитися польський уряд.
Про те, що ОУП своїми діями загострює ситуацію в державі, говорив навіть міністр внутрішніх справ та адміністрації Польщі, коли на початку липня 2016 р. узамін за відкликаний концерт гурту «Ot Vinta» в Перемишлі з ініціативи Об’єднання українців у Польщі, Громадянського комітету «Солідарності з Україною» і Театру «Студіо» у Варшаві заплановано його проведення у столиці Польщі. Концерт мав відбутися в неділю 3 липня на площі біля Палацу культури та науки, проте польські прикордонники вночі видали заборону в’їхати на територію Польщі формації «Ot Vinta». Цю справу в польських ЗМІ прокоментував тоді міністр Маріуш Блащак. «Я вважаю, що організатор цього заходу хотів перенести авантюру з Перемишля до Варшави»… «У контексті проведення саміту НАТО і того, що через тиждень ми відзначатимемо 73-ю річницю Волинського геноциду, вчиненого українськими націоналістами, я проти того, щоб громадський порядок, за який я несу відповідальність, а також безпека громадян нашої країни були під загрозою», – сказав М. Блащак.
Реальні дії задля примирення
ОУП закидають теж часто, що своїми діями організація загострює ситуацію не лише у країні, але і шкодить польсько-українським відносинам. Чи дійсно українці не підтримують діалогу?
За свої роки існування Об’єднання українців у Польщі включалося в різного роду ініціативи діалогу, які були реалізовані з партнерами з Польщі та України.
Перш за все треба сказати, що ОУП було першою організацією, яка у співпраці зі Світовим об’єднанням вояків Армії крайової (Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej – пол.) започаткувала ініціативу міжнародних історичних семінарів «Польща – Україна». Результатом співпраці ОУП і СОВАК та проведених зустрічей були книжкові видання, які вміщали реферати й розкривали проблеми, котрі виникали під час дискусій польських та українських істориків.
Необхідно згадати і про відзначення 65-ї річниці Акції «Вісла», які ОУП організувало у співпраці з Інститутом національної пам’яті Польщі, чи видання книжки «Волинь: дві пам’яті» (збір статей з проблем, пов’язаних з оцінкою так званої «Волинської різанини»), яка з’явилася завдяки співпраці з київським видавництвом «Дух і літера». Від років ОУП співпрацює з організаціями польської меншини в Україні. Результатом таких відносин є цьогорічний проект «Галицька сцена – наша спільна історія. Популяризація польської та української культури у співпраці Польського дому у Львові та Українського дому в Перемишлі». Завдяки такому співробітництву Український народний дім у Перемишлі і львівський Польський дім мають отримати фінансування на рівні більше як 2 млн. євро на інвестиції та проведення ряду культурних ініціатив.
Українці є шпигунами в Польщі?
Але не всі в Польщі ставляться прихильно до такої дільності ОУП і співробітництву українців і поляків. Професор Кошалінської політехніки Чеслав Партач 23 вересня висловився стосовно об’єднання в інтернет-порталові prawy.pl. Історик розповідає, що до 11 травня 2020 р. має заборону в’їзду на територію України. Такий штамп він отримав у вересні ц. р.
На думку Партача, причиною, чому він був у чорному списку СБУ, є те, що він багато пише про історію України та сучасну українську державу. «Я займаюся їх улюбленим Бандерою і геноцидом (на Волині 1943 р. – ред.). Я пишу дуже критично, але правдиво. Нещодавно я також зробив кілька статей про сучасну Україну, про їхню мафію, корупцію, жалюгідність тощо. Видно, що один з членів Об’єднання українців у Польщі на мене доніс, бо вони виступають у ролі шпигунів у Польщі, – ствердив проф. Партач. – Доніс на мене до їхньої (української – ред.) служби безпеки і помістили мене в чорний список». У свою чергу 21 листопада в інтерв’ю wpolityce.pl проф. Кошалінської політехніки на питання редактора, чи Україна ставиться до Польщі несерйозно через це, що поляки простягають до неї руки, історик відповів: «Через те, що Польща є для них добра, а навіть задобра, вважають, що Польщі можна залізти на голову й робити, що їм подобається. Тим більше, що в Польщі є вже мільйон українців, не згадуючи меншини». Ч. Партач переконує, що домовляючись з Україною «потрібно проводити політику, яка відповідає інтересам держави, а не інтересам окремих груп національних меншин». ■
