Павло Лоза ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2008-10-30
Кожного року Україна, інші держави світу та українська діаспора відзначають роковини Великого голоду 1932-33 рр. в Україні. Посольство України в Польщі та Об’єднання українців у Польщі вирішили символічно увічнити пам’ять жертв цієї трагедії.
Ще минулого року Посольство України у Польщі та ОУП звернулися з відповідною ініціативою до президента столиці Ганни Ґронкевич-Вальц. Згідно з законом, управління міста Варшави відправило цей документ до Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва, чия оцінка необхідна для встановлення пам’ятника. Через три місяці ОУП та Управління столиці отримали відповідь Ради з поясненням, що вона розглядає тільки повну документацію, де повинен бути будівельний дозвіл від управління міста або міської дільниці та дозвіл від реставратора пам’яток.
Згодом виявилося, що Рада із самого початку неґативно ставилася до справи. У листі Ґенерального секретаря РОПБіМ Анджея Пшевозника від 16 травня 2008 р., скерованому до директора Відділення просторового територіального планування столичного міста Варшави Марека Мікоса, представлене її ставлення до проблеми, прийняте одноголосно на засіданні. Отож, там було написано, що Рада єднається в болю з українським народом та нагадує, що польський Сенат та Сейм уже в 2006 р. визнав Голодомор геноцидом українського народу, однак “перший і основний обов’язок державної і самоврядної влади незалежної Польщі – передусім пам’ятати і вшановувати поляків, які полягли в боротьбі за Польщу…” У листі названо жертви, яким ще не встановлено пам’ятники, зокрема вбитих польських жидів (біля трьох млн.), тих, які втратили життя, рятуючи жидів, закатованих у тюрмах НКВС, жертви радянських та німецьких депортацій та біля 200 тис. поляків, убитих на Волині і Східній Малопольщі. Щодо останніх зазначено, що попри численні заяви родин убитих, та тих, хто врятувався, українська влада створює великі труднощі у справі вшанування пам’яті жертв. Пшевозник вказує також, що на Західній Україні встановлюються сьогодні пам’ятники ідеологам і організаторам злочину на поляках. Таким чином, Ґенеральний секретар РОМБіМ уже вкотре посилається на принцип взаємності. Свій лист він завершує словами: “Жертви Великого голоду в Україні потребують увічнення; однак у столиці Польщі в першу чергу слід вшанувати поляків, які також стали жертвами цього великого совітського злочину”.
Проте, як повідомляє Посольство України, вихід з патової ситуації знайдено: пам’ятник жертвам Голодомору встановлять на Православному кладовищі на Волі. На кладовищах діє інший закон щодо спорудження пам’ятників, а Православна церква у Польщі, як власник цвинтаря, не потребує на це дозволу РОМБіМ. Бронзовий обеліск авторства Геннадія Єршова створить разом із могилами козаків УНР меморіальний комплекс. Відкриття пам’ятника заплановане на листопад цього року.
“Наше слово” №44, 2 листопада 2008 року {moscomment}
