Андрій Живачівський ■ КУЛЬТУРА ■ №34, 2017-08-20
У Варшаві українці не почувають себе чужими. Всюди можна почути українську мову, адже після польської та англійської вона найбільш вживана у столиці. Поряд із давно відомими українськими острівцями, як-от церква на вулиці Медовій чи домівка Об’єднання українців у Польщі на Косцеліській, у місті постають нові українські організації, ресторани, кав’ярні. Українці реалізують себе в різних сферах, не занедбуючи культурного життя і власного дозвілля. Ось уже четвертий рік у польській столиці діє «Варшавський літературний клуб», де збираються книголюби та поціновувачі читання на дозвіллі. Ідея літературного клубу зародилась під час посиденьок українських аспіранток і студенток в одному з гуртожитків Варшави. Починаючи від лютого 2013 р., два рази на місяць у суботу люди збираються на обговорення тієї чи іншої книжки, про яку заздалегідь домовились. У перші два роки існування цього клубу зацікавлення його учасників зосереджувалися на сучасній українській літературі, натомість останнім часом для читання обирають переважно твори світової класики та сучасних іноземних письменників.
Місце зустрічей літературного клубу – це, зазвичай, кав’ярня чи кафе, а влітку – відпочинкові місця під відкритим небом. Загалом на літературні зустрічі приходить від кількох до кільканадцяти осіб. Особливістю літклубу є демократичність. Кожен учасник може запропонувати твір на обговорення на наступній зустрічі, а його вибір усі затверджують голосуванням. На зустрічах панує невимушена й дружня атмосфера. Професійних критиків та літераторів нема. Натомість приходять студенти, аспіранти і молодь, яка працює в різних галузях (гуманітарії, представники ІТ сфери, технічних та природничих напрямків). Завдяки відкритості групи, кожний з присутніх завжди може без перешкод висловити свою думку. Якщо навіть хтось книжку не встиг прочитати, його тут теж радо вітають, цікаво переказуючи сюжет, ділячись тим, що надихнуло і вразило, заохочуючи читати на майбутнє.
«Метою літературних зустрічей є інтеґрація української молоді у Варшаві. Це зручний майданчик не лише для обговорення художніх книг, а й для пошуку нових друзів та розширення своїх зацікавлень. Це добре місце для комунікації і пізнання між українцями, громадянами Польщі, та українцями, що приїхали з України на роботу чи навчання», – розповідають організатори.
На літературний клуб приходять також кримські татари, які проживають у Варшаві. Адже через динамізм життя у великому місті і постійну зайнятість люди часто не знаходять часу для саморозвитку й розширення кола своїх контактів. Варшавський літклуб став своєрідною платформою, де можна у неформальній та невимушеній атмосфері за філіжанкою чаю чи кави поспілкуватись і заприятелювати.
Слід відзначити, що важливим фактором є ще й те, що на зустріч приходять ентузіасти, люди далекі від літератури, і саме це притягує нових учасників. Тут не потрібно мати професійних знань про літературу. Найголовніше – це любов до читання, щире бажання дізнаватись про щось нове. Зрештою, навіть такі люди, котрі не мають часу чи не встигають читати, також можуть долучитися до нас, адже тут завжди можна послухати про зміст твору і тоді висловити свою думку.
На зустрічах у червні-липні обговорювались такі відомі твори як «Великий Ґетсбі» Френсіса Скота Фітджеральда, «Красиві двадцятилітні» Марека Гласка, «Процес» Франца Кафки та «Цитадель» Антуана де Сент Екзюпері. На серпневі зустрічі учасники читають Габріеля Гарсія Маркеса «Сто років самотності» та відносно недавнє видання британської письменниці Лілі Хайд «Омріяний край». Більшість творів – це світова класика і якщо хтось їх не читав, то, без сумніву, принаймні чув про них. Натомість «Омріяний край» – це розповідь про повернення з місць депортації до Криму кримських татар, ще й очима британки, яка до глибини зрозуміла кримськотатарську душу. Особливо твір актуальний зараз, коли Крим окупований Росією.
Варшавський літературний клуб цього року вперше не робить літніх канікул, тому ми радо запрошуємо і з нетерпеливістю чекаємо на всіх охочих. Оголошення з датами наступних зустрічей можна знайти на сторінці у Фейсбуку «Варшавський ЛітКлуб».
_____________________________
Учасники літклубу розповідають:
Уляна Радь: Головною перевагою варшавського літературного клубу є те, що в ньому може взяти участь кожен – достатньо просто любити книжки. Не потрібно бути вишуканим критиком літератури, вистачить задуматися над власними враженнями від прочитаного. На зустрічах ми ділимося своїми думками й обговорюємо твори в різних контекстах, наприклад, у контексті сьогоднішніх проблем чи періодів розвитку літератури. І все це в невимушеній атмосфері кав’ярні чи парку.
Вікторія Беляк: Літклуб – це прекрасна ідея. Тут ми можемо збагачуватися світовою літературою, ділитися думками, пізнавати і спілкуватись з цікавими людьми. Це також добра можливість підтримувати зв’язок з українцями.
Зерам Зейтуллаєва: Мені дуже подобаються наші зустрічі. По-перше, вони стимулюють до читання, по-друге, тут збираються цікаві люди, з якими приємно і повчально поспілкуватися. Спілкування просте і відкрите, усі можуть висловитися, хоча ніхто ні на чому не наполягає. Просто потрібно більше читати.
Валентина Беляк: Думаю, ідеї на зразок літклубу, передусім, розвивають людину як особистість, будуючи її світогляд. Це також прекрасна можливість інтеґрації українців за кордоном. Зустрічі дають можливість знайти однодумців або просто весело та приємно провести час. ■
