ВАРШАВА: пам”яті Голодомору

Наталя КравчукПОДІЇ2008-11-27

У 75-ЛІТТЯ, В ДЕНЬ СКОРБОТИ СТАВИМО СВІЧКУ І МОЛИМОСЯ ЗА ТИХ, ХТО ЗАГИНУВ МУЧЕНИЦЬКОЮ СМЕРТЮ, КОГО НАЙБІЛЬШИМИ ЧИСЛАМИ НЕ ОХОПИТИ. МОЛИМОСЯ І ГОВОРИМО: “ГОРЕ ТИМ, ЩО ЗАМИСЛЮЮТЬ БЕЗЗАКОННЯ” (Мих. 2,1).

Нині тут, у Варшаві, єднаємося молитовно у скорботі також з українськими Церквами та релігійними громадами, що в ці дні виявили свою спільність у ставленні до Голодомору 1932-1933 років як до злочину режиму. Вони – і православні, і католики, і мусульмани, і юдеї вважають, що народ України пережив трагедію геноциду, про яку ніхто і ніколи не може забути, – так сказав 17 листопада ц. р. на вольському Православному цвинтарі у Варшаві отець- професор ректор Богословської академії Мар’ян Бендза.
Тут відбулося урочисте закладення наріжного каменя під пам’ятник жертвам Голодомору в Україні. Акт встановлення місця і вмурування каменя провели посол України в Польщі Олександр Моцик та голова Координаційної ради українців у Польщі при Посольстві України Юрій Рейт. А освятили це місце отці Мар’ян Бендза та Дарій Цьолка – парох Кожухова, що біля Зеленої Гори.

{mosimage}Цей монумент пам’яті мільйонів побратимів, замучених в Україні голодною смертю, знаходитиметься в меморіальному кварталі Православного цвинтаря, поруч могил ґенералів, старшини та козаків Армії Української Народної Республіки, які спільно з воїнами Війська польського боролися проти більшовиків за незалежність України і Польщі.
У відзначення Дня скорботи, який припадає на кінець листопада (завжди четверта субота місяця), вписалася й варшавська подія, під час якої в присутності дипломатичного корпусу України, гостей з України та столичних українців отці провели молебень і панахиду за мільйонні жертви цинічної, цілеспрямованої, безжальної, злочинної акції, що була задумана на те, щоб знищити саму душу народу, привести її до повного рабства.
– Геноцид став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого, сповненого високих чеснот народу, синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод, прирекла націю на голод фізичний, – наголосив у проповіді о. Мар’ян.
Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Особливо страждали діти. Про нелюдську бездушність більшовизму, що винищував український народ, розповів посол О. Моцик.
Пам’ятаючи про загиблих від мук, єднаючись у молитві з нашими братами в Україні та у світі, отці заявили, що у святій вірі, надії та любові допоможемо українському народові кріпитися у пам’яті та займати належне йому місце між націями світу.
Церемонія закінчилася відспіванням “Вічної пам’яті” та мовчазним походом зібраних… Добре, що на клаптику “української землі” цвинтаря буде споруджений ще один меморіальний знак, який нагадуватиме про великий злочин проти українського народу.

* * *
Десятки країн світу визнали Великий голод в Україні актом ґеноциду, у тому числі й польський Сейм і Сенат, які ухвалили відповідні постанови. Об’єднання українців у Польщі, що варто тепер пригадати, не раз виступало з офіційними заявами у справі засудження Голодомору.
Голова української організації у Польщі звернувся в серпні минулого року до президента Варшави Ганни Ґронкевич-Вальц з пропозицією встановити у столиці пам’ятний знак жертвам Голодомору, бо тоді постраждали й поляки (кілька десятків тисяч) – тодішні жителі радянської України. У цій справі в січні ц.р. відповідного листа до столичної адміністрації скерував у свою чергу посол України в Польщі. Відповідь надійшла від Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва – компетентного у справах встановлення пам’ятників органу. У ній, зокрема, стверджується, що жертви Великого голоду, безсумнівно, вимагають увічнення, однак у столиці Польщі треба насамперед пам’ятати про поляків, які також стали жертвою того гігантського злочину, а досі на встановлення меморіальних знаків чекають ще десятки місць і фактів, пов’язаних з мартирологією польського народу.
Отже, добре сталося, що Посольство України разом з Православною церквою, прагнучи увіковічити пам’ять про жертви Голодомору, вирішили збудувати пам’ятник у меморіальній частині вольського Православного цвинтаря. Пам’ятник, авторами якого є скульптор Геннадій Єршов та архітектор Богдан Боберський, планується встановити, як подало Посольство, на початку грудня ц.р.
Кожного року українська громада у Польщі на місцях поселення намагається в різних формах (фотовиставки, концерти-реквієми, покази фільмів) нагадувати про трагедію нашої нації. У цьому їй сприяє Посольство України, Генконсульства, Церкви та інші організації в країні та діаспорі. Гадаю, що цьогорічне відзначення Дня скорботи, коли ми запалили свічки пам’яті, взяли участь у панахидах, стане знаковим. 23 листопада у Варшаві з участю дипломатів України молилися за жертви Голодомору у православному соборі, греко католицькому храмі і костелі св. Мартина.
Розміри лиха, яке сталося у минулому столітті, кожне покоління повинно щораз глибше осмислювати, бо правду про злочин говорять вже самі архівні документи, що зберігаються у Службі безпеки, а також очевидці цього пекла, скоєного на українській родючій землі. Однак буває й таке, що чиновники заперечують факти і не хочуть слухати про увіковічення пам’яті тих, що загинули страшною смертю. Тож треба пам’ятати, хто вчинив це жахливе зло українському народові.
Крик душ донині несеться над степами України, а дехто ще мовчить…

“Наше слово” №48, 30 листопада 2008 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*