В Україну через Словаччину

Якуб ЛогіновУКРАЇНА№46, 2016-11-13

Подорож в Україну, як правило, пов’язана з багатогодинними чергами на кордоні, яких важко уникнути. Тому, якщо маєте час і хочете перетворити їзду в цікаву, але довшу мандрівку, варто поїхати окружним шляхом через Словаччину, залишивши собі трохи часу на пізнання тамтешніх земель. У Східній Словаччині на вас чекають не тільки неповторні краєвиди і дика природа, але також досі живі сліди українсько-русинської культури.

▲ Фото автора статті
▲ Фото автора статті

На словацько-українському кордоні функціонують три пункти пропуску (не рахуючи залізничних). Найбільший – це Вишне Немецке – Ужгород, поки що доступний лише для автомобілів та автобусів, хоч наступного року тут планують відновити пропуск пішоходів і велосипедистів. Черги на кордоні бувають, однак вони, як правило, набагато менші, ніж на польсько-українському кордоні. Загалом словацько-український кордон більш цивілізований, тут нема аж такої патології (контрабанда, корупція), як у Медиці – Шегинях чи Дорогуську.
Якщо їдете автомобілем, краще таки з’їхати з головного шляху і скористатися малим гірським переходом Убля – Малий-Березний (автомобільний і пішохідний). Тут не те, що немає черг, але взагалі нема людей. На дорозі в напрямку кордону рідко коли зустрінете якусь машину, скоріше всього, коли під’їдете до кордону, перед вами не буде нікого або будуть максимально два-три автомобілі. Перетин кордону триватиме максимально півгодини, з чого більшість часу займе не сам огляд, а розмова зі здивованими митниками, які рідко коли бачать тут немісцевих. Причому, попри локальний характер переходу, він доступний для громадян усіх країн світу.
Дорога туди веде через найцікавіші (теж з погляду етнографії) закутки Пряшівщини. Можете проїхати через Медзілаборце і відвідати музей Енді Вархола. Так само варто зупинитися (на ніч, або просто зробити собі коротку перерву) в русинському селі Стакчіні та його околицях, зайти в місцеві греко-католицьку і православну церкви, а перш за все – порозмовляти з тутешніми жителями. Тут навіть серед етнічних словаків збереглася специфічна східнословацька («виходнярська») говірка, яка є сумішшю словацької, польської, української мов та лемківської говірки. У кожному селі – свої особливості. Що цікаво, по другому боці кордону – ситуація аналогічна, але в протилежний бік. У Перечинському і Великоберезнянському районах, куди потрапите після перетину кордону в Ублі, компактно проживає словацька національна меншина, а мова тут більш нагадує словацьку, ніж українську.
Околиця Стакчіна й Ублі особлива і своєю дикою природою. Тут є Національний парк Полонини, який вважають найбільш дикою частиною Словаччини. Польсько-словацько-українське прикордоння називають «Вовчими горами». Крім вовків, своє королівство мають ведмеді, рисі та інші дикі тварини. Тут міститься також унікальний у масштабі Європи «парк темного неба». З огляду на низький рівень урбанізації, це одне з небагатьох місць у Центральній Європі, де вночі чудово видно зірки, навіть найменші. Тож, якщо навесні наступного року плануєте кудись поїхати під намет, це місце – ідеальне, а враження з обсервації нічного неба – неперевершені.

До Ублі можна доїхати й автобусом, а кордон перейти пішки (знову ж таки, за кілька хвилин). Однак дорога туди досить складна, це радше шлях для мандрівників, які мають час (наприклад, студентів), а не для осіб, що поспішають в Україну. Цей шлях варто сполучити з відві-дуванням Кошиць. Треба так само десь запланувати нічліг у тих же Кошицях або Букових горах (Полонинах).
Як туди доїхати громадським транспортом? Один з варіантів – доїхати до Закопаного, а звідти – до Попраду (від червня до жовтня тут курсує прямий і недорогий автобус, а поза сезоном треба доїхати на Лису Поляну бусом, що їде до Морського Ока, перейти на словацький бік і там пересісти на словацький автобус). З Попраду за півтори години доїдемо швидким поїздом до Кошиць, а далі – повільнішими (але комфортними) поїздами до Стакчіна (з пересадкою в Гуменному). Стакчін – наче кінець світу. Це остання станція, куди доїжджають поїзди. Зі Стакчіна до прикордонної Ублі курсують місцеві автобуси. Далі – два кілометри пішки до кордону, а потім ще три з кордону до села Малий-Березний, звідки вже часто їздять маршрутки або електрички до Ужгорода. Розклад словацьких автобусів знайдете на сайті www.cp.sk
Складно? Авжеж! Набагато простіше було б доїхати автобусом до прикордонного словацького села Вишне Немецке, потім перейти кордон пішки, от і ви вже в Ужгороді. Така можливість існувала до 2007 р., нею користувалося дуже багато транзитних подорожніх, котрі в такий спосіб їздили, наприклад, з Праги, Братислави чи Закопаного до Львова або Києва. Пішохідний пункт пропуску в Ужгороді, проте, закрили («тимчасово на півроку» – як тоді пояснювали) 2007 р., у зв’язку зі вступом Словаччини до Шенґенської зони. І досі не відкрили, хоча є шанс, що це станеться вже 2017 р.
На словацько-українському кордоні працює ще третій перехід – Вельке Слеменце – Малі Сельменці, кільканадцять кілометрів на південь від Ужгорода. Він доступний тільки для пішоходів і велосипедистів, а до нього з обох боків можна доїхати автобусом або маршруткою, але подібно, як у випадку Ублі, подорож туди вимагає багатьох пересадок і триває дуже довго. Це місце особливе тим, що до 1946 р. тут було одне село Сельменці, яке особистим рішенням Сталіна перерізали навпіл державним кордоном. Отак на кількадесят років розділили родини і сусідів, які могли спілкуватись тільки підходячи з двох боків до кордону і розмовляючи на відстані. Символічне возз’єднання села відбулося 2005 р., коли тут відкрили пішохідний пункт пропуску. Світові ЗМІ прирівняли цю подію до падіння Берлінської стіни, про розділене кордоном село зробили багато репортажів, а словаки зняли цікавий документальний фільм «Граніца». Якщо буде нагода, варто його оглянути, а ще краще самому відвідати це село і порозмовляти про його історію з мешканцями десь у місцевій корчмі.

Поділитися:

Категорії : Україна

Коментарі

  1. Чудовий опис мандрівки до Польщі через Словаччину – я власне цією трасою вже користав і був просто вражений побаченим, не кажучи про саму пр иємність поїздки!…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*