Українсько-польське 220-річчя від дня народження Александера Фредра

Мирослава Олійник (Бучківська)КУЛЬТУРА№30, 2013-07-28

Нехай кожен і по мені відвідає дім мій, де всім я буду радий. Александер Фредро

Головний вхід у палац. Фото авторки статті
Головний вхід у палац. Фото авторки статті

Саме така нагода випала нам, учасникам ювілейного дійства – відзначення 220-річчя від дня народження Александера Фредра у Вишні на Львівщині. У рамках міжнародної – українсько-польської – зустрічі відправлялася літургія в костелі Успіння Найсвятішої Діви Марії в сусідньому містечку Рудках, організовано концерт з участю самодіяльних колективів реґіону, було відкриття меморіальної таблиці на парадній стіні палацу, а також – презентація українського видання мемуарів А. Фредра «Три по три» в перекладі Андрія Павлишина та спектакль Польського народного театру зі Львова. Свято відбулося завдяки Незалежному культурологічному часопису «Ї», Львівській аґрарній академії, Управлінню культури Львівської обласної державної адміністрації, Городоцькій районній адміністрації, Самбірській районній адміністрації, Генеральному консульству РП у Львові, Інституту книги та Польському інституту в Києві.
Село Вишня (колишня назва Бенькова Вишня) Городоцького району лежить у мальовничому закутку Галичини, неподалік від головної траси Львів – Самбір. Славиться воно історичною пам’яткою XVIII–XIX століть – родинним двоповерховим палацом Фредрів–Шептицьких у стилі неоренесансу. Це єдиний будинок знатної родини, який зберігся до наших днів.
Всі промовці наголошували на необхідності збереження пам’яті про визначну особистість українсько-польського прикордоння, реставрації чудової в минулому і занедбаної сьогодні будівлі та дружби двох сусідніх народів.
Найважливішою подією святкування стало відкриття меморіальної таблиці на парадній стіні палацу. Під білим полотном золотився напис: «У цьому палаці жив і творив видатний польський письменник Александер Фредро (1793–1876) та пройшли молоді роки його дочки Софії Шептицької з дому Фредро (1837–1904), матері митрополита Андрея Шептицького (1865–1944)».

Уривок концерту. Фото авторки статті
Уривок концерту. Фото авторки статті

В одній з кімнат палацу зі старими меблями та чудовою гіпсовою ліпниною з гербами роду Фредрів відбулася не менш важлива подія – презентація здійсненого відомим львівським перекладачем А. Павлишиним перекладу книги спогадів А. Фредра періоду його участі в наполеонівській кампанії під назвою «Сім мішків гречаної вовни». При перекладі Павлишин адаптував назву книжки, яка в ориґіналі звучить «Trzy po trzy». Що означає «намолоти сім мішків гречаної вовни»? За фразеологічним словником – «наговорити дурниць, нісенітниць». Відразу проглядається гумористичний зміст публікації. Ця книжка – чи не перше видання творів А. Фредра українською мовою. Робота не з «легких», адже А. Павлишин, перекладаючи, хотів зберегти стиль ориґіналу. Тому він зробив це так званим «французьким способом»: навіть вірші перекладені прозою, щоб достовірно передати зміст і метафоричність твору. Павлишин влучно підмітив, що «перекладач є лише парфумером, який через запахи, почуття, аналогії формує тканину тексту так, аби вона дійшла до читача і була сприйнята ним так само, як і в ориґіналі»…
Поряд з А. Павлишиним сиділа скромна вчителька рудківської школи Неля Кінзерська. Вона представила нам поему «Александер Фредро» про те, як 24-літній чоловік 1817 р. закохався в Софію, яку в 15-річному віці віддали заміж за графа Скарбека. Цьому шлюбові не «судилося» утвердитися, і Софія стала дружиною Александера. У них народилося четверо дітей, та вижили двоє: Ян-Александер і Софія.
Друге «сімейне гніздо» Фредрів було у Львові, де щочетверга відбувалися літературні обід. Це був один з найважливіших осередків товариського і політичного життя Галичини. Помер А. Фредро 1876 р. в невеличкому дворику-маєтку у Львові (нині на вулиці Фредра).
Святкування 220-річчя від дня народження Александера Фредра завершилося показом вистави Польського народного театру зі Львова за комедією А. Фредра «Тітонька». ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Коментарі

  1. Про Олександра Фредра я вперше дізнався від покійного вже проф. Василя Білокозовича, що був він українцем.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*