УКРАЇНСЬКА Варшаво, я на Україні згадую тебе!

Віталій ПеркунРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ2011-01-27

{mosimage}

R. Szagała, E. Wiszka, Ukraińcy w Warszawie, Toruń-Warszawa 2010, 644 с.

Навряд чи більшість українців, прибуваючи в польську столицю тимчасово або ж на триваліший період, може собі уявити, що це місто щонайменше протягом останнього століття в різних обставинах було притулком для багатьох їхніх співвітчизників, і що новітня еміґрація є певним продовженням процесів, які колись відбувалися. Український і польський народи пов’язали невидимі нитки. Тому дослідження з історії українців у Варшаві авторства Омеляна Вішки та Романа Шаґали є назрілим і давно очікуваним.

Книжка, яка є підсумком 18-річної праці дослідників, свідчить про присутність українців як невід’ємної частини історії та культури польської столиці останніх кількох століть. Як зазначають автори, метою праці є повернення пам’яті про людей, з яких багато хто зробив суттєвий внесок у славу Варшави. Значна частина їх, як слушно зауважують автори, є донині маловідома або взагалі незнана в Україні.
Отже, у виданні представлено 375 біографій українців, які мешкали чи знаходилися у Варшаві або ж її околицях. Праця складається з трьох частин. Спершу автори роблять історичний екскурс в історію українсько-польських відносин, детально аналізують перебіг подій у 1917-1921 рр. та варшавські епізоди, пов’язані з діяльністю українських політиків і військових, виводять історію місцевого православного та греко-католицького некрополя. Другою частиною є біографічний словник, і третьою – список літератури, з якого можна дізнатися про осіб, що знайшли місце в цій праці.
375 людей умовно можна поділити на кілька груп. Найбільш репрезентативною є група політичних еміґрантів, які з’явилися у Варшаві після поразки української революції у 1917-1921 рр. Ідеться про військовослужбовців, дипломатів уряду Української Народної Республіки (головним чином, т.зв. “петлюрівці”). Наступною великою групою є українці, які народилися або виросли в межах ІІ Речі Посполитої. Інша частина представлених українців – це ті, які з’явилися в польській столиці зі суто життєвих причин, не пов’язаних із політикою: радше з професійних мотивів. Наступна група – ті українці, які не мешкали у Варшаві, але біографія яких пов’язана з містом. пов’язана з містом.
Першою з-поміж українців, згідно з твердженням авторів, до Варшави прибула княгиня Агафія в XII ст. – донька Ярослава Мудрого та дружина мазовецького князя Конрада. Дослідники слушно зазначили, що ця постать не вміщується в поняття “українці Варшави”. Представлення інформації про неї автори пояснюють давніми матримоніальними контактами поміж Рюриковичами та П’ястами. Гадаю, що на тлі нарису про польсько-українські взаємини представлення цієї постаті є цілком виправданим та логічним.
Окрім політичної еліти, бачимо також малярів, істориків, співаків, поетів, духівництво (з-посеред них – Соломія Крушельницька, Микола Вороний, Олександр Цинкаловський, Євген Маланюк, Ігор Шевченко, Ярослав Пеленський, Роман Смаль-Стоцький, Стефан Рудик та ін.). Уважно переглядаючи біографії осіб, які в різний час знаходили собі притулок у польській столиці, приходжу до висновку, що перед нами – свого роду малий словник української історії в постатях. Тут-бо І. Потій, С. Наливайко, П. Могила, Б. Хмельницький, Ю. Немирич, І. Мазепа, Ф. Прокопович, Н. Махно, С. Петлюра, Ю. Липа, О. Лотоцький, Д. Дорошенко, І. Огієнко, С. Бандера. Суттєвим плюсом роботи є світлини українських студентів, викладачів, політиків, військових, які надають написаному більш реалістичного звучання, унаочнюють героїв нарису. Вважаю істотним вміщення авторами адрес помешкань, світлин будинків, у яких проживали українці, що увиразнює представлену в життєписах інформацію.
Разом із тим, трапляються певні недоречності: як, скажімо, біографія проф. Мирона Кордуби – відомого українського історика, одного з найкращих учнів Михайла Грушевського. Автори чомусь вважають, що після 1939 р. історик виїхав на Захід, де і помер… 1948 р. Проте загальновідомо, що М. Кордуба повернувся до Львова, працював від 1944 р. у Львівському університеті. Помер 2 травня 1947 р. в читальній залі бібліотеки ім. В. Стефаника від крововиливу в мозок. Спогад про цей день залишив відомий історик Ярослав Дашкевич (1926-2010), на очах якого карета швидкої допомоги забрала професора з бібліотеки. До слова, М. Кордуба десятиліттями працював над збиранням бібліографії
української історії, встиг нагромадити приблизно 50 тис. позицій. На жаль, картотека М. Кордуби розпорошена та донині не видана. Про М. Кордубу в польських виданнях писав В. Педич, подаючи цікаві факти з варшавського періоду життя історика.
Автори “Українців у Варшаві” пишуть, що семінари проф. І. Огієнка у Варшавському університеті з кириличної палеографії мали велику популярність серед студентів. 1995 р. надруковано спогади проф. А. Ґейштора (1916-1999), який відвідував ці семінари: “…а глаголичної й передусім кириличної палеографії нас учив Іван Огієнко (пізніше – митрополит Іларіон), професор старослов’янської мови та палеографії Центру православної теології при Варшавському університеті. Я слухав ці ґрунтовні лекції, що поєднувалися з практичними завданнями, упродовж останнього року університетської діяльності професора (1934-1935). Він видав допоміжний посібник із двох частин для цих занять – “Зразки кириличних творів” (1927-1931). Ця постать, сильно пов’язана з українським рухом, зосереджувала навколо себе групку студентів, головним чином православний клір; обов’язковою була українська вимова старих текстів, що читалися, – їх професор коментував невпевненою польською мовою”. Тому було б цікаво дізнатися, на основі яких джерел автори дійшли до вищезгаданого висновку. Варто було б теж подати в книжці іменний покажчик, який полегшив би читачеві користування зібраним матеріалом.
Здається вкрай важливим, щоб таке видання презентувати на державному рівні, себто в посольстві з участю української молоді, студентів-україністів, викладачів, української громади.
* * *
Українська присутність у Варшаві – як і польська в Києві – є вагомою, означеною як трагічними подіями політичної історії, так і хитросплетінням людських доль. Слова Ліни Костенко про потяг із Києва до Варшави, про зустріч двох закоханих – поляка та українки – є цьому доказом (вірш Л. Костенко присвятила своєму першому чоловікові, поляку, письменникові Єжи-Яну Пахльовському):

Поїзд у Варшаву спогади навіяв,
Я на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами:
Co komu do tego, że my tak koсhamy!

Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожного своя
Як тебе згадаю забринить сльозами.
Co komu do tegо, że my tak koсhamy

Поїзд із Варшави йде крізь моє серце,
Зустріч довгожданну радість окриля
І минають роки, роки за роками
О яке то щастя, że my tak koсhamy!

Для багатьох поляків Україна, Київ стали другою домівкою, як і для численних українців Польща та Варшава були шансом зберегти життя, людську та професійну гідність; для багатьох вона стала й останньою земною адресою. Знати та пам’ятати рідну історію, яка пов’язана з польською столицею, рівно ж як й інших місць, де доля закинула українців, є умовою збереження української ідентичності, української пам’яті поза Україною.
Представлені біографії віддзеркалюють українське минуле XVII-XX ст. – минуле народу, який тривалий час був без держави, але з державою в серці. Такі нариси – це історія української культури та її плодів, які донині значною мірою український народ належним чином не освоїв.
Отже, книжка має не лише пізнавальне значення. Вона мусить бути для нас пересторогою – читаючи про трагічні долі української еліти, усвідомлюєш ціну втрати держави: це втрата шансів на гідне життя. Тому головний висновок, який роблю після прочитання цієї праці: пошана до України є запорукою існування нашого національного організму, що дасть нам право на власне, українське місце серед інших європейських націй.

“Наше слово” №5, 30 cічня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Коментарі

  1. Прекрасная песня …В 70-е я жила в Киеве…Напомнила мне детство и юность…Два раза уже была в Варшаве- такой красивой, такой неповторимой.
    Спасибо!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*