Український сучасний театр «десантував» у Варшаві

Катерина СемчукКУЛЬТУРА№46, 2017-11-12

Від 2 до 5 листопада у Варшаві тривав перший Огляд українських театрів «Десант». Митці, які приїхали до Варшави, походять з різних реґіонів України: з Харкова, Донецька та Сімферополя (Крим), Києва і Львова. Щоб скласти своє враження про сучасну театральну сцену України, на фестивалі побувала журналістка «Нашого слова».

<strong>Фраґмент вистави «Осінь на Плутоні».</strong> Фото авторки статті
Фраґмент вистави «Осінь на Плутоні». Фото авторки статті

Що таке Огляд українських театрів «Десант»? Це цикл найсучасніших українських вистав, автори яких особисто зіштовхнулися з війною в Україні. Кураторами проекту є Йоанна Ваховська з Польщі та Роза Саркісян – українська театральна режисерка і на даний момент головна режисерка у Першому українському театрі для дітей та юнацтва. Всі події проходили в Театральному інституті ім. Збігнева рашевського.
У даному перегляді брали участь такі українські театри: Незалежний театральний проект зі Львова, «Театр Переселенця» з Києва, театр «Чудові квіти» з Харкова, театр «PostPlay» та група «Пік-пік» з Києва.
Перегляд складався не тільки з вистав, а й з дискусій, тренінгів для молодих акторів та аудіо прогулянок. Темою вистав, які були представлені у Варшаві в рамках огляду, був особистий досвід творців, їхня позиція в питанні російсько-української війни, сумніви, відповідальність та закулісна праця.
Якщо звернути увагу на глибокі розбіжності українського суспільства сьогодні, інтеґраційний аспект зустрічі варшавського огляду українських театрів став надзвичайно важливим. Це була, на думку кураторок проекту, перша можливість для самих акторів та окремих театрів з різних українських міст, які до сих пір не зустрічалися в реальності, поглянути на роботу один одного, вступити в обмін. Всі запрошені проекти постали за межами українських державних установ та вийшли за межі класичного «продукту». Вони водночас пропонують критичний аналіз важливих суспільних тем.
Найцікавішими з проектів, представлених на даному показі, були вистави, «Товар» київського «Театру Переселенця» та «ДПЮ» харківського театру «Чудові квіти».

Спектакль «Товар» – це одноосібна вистава Альберта Сардаряна, водночас автора тексту та режисера, де говориться про смерть під час війни. Альберт – колишній учасник АТО, який служив у Нацгвардії санітаром медичної роти і брав участь у захисті Дебальцевого. Тож вистава є документальною, що базується на особистому досвіді автора, це монолог про людяність у критичних ситуаціях, та про смерть, яка ніколи не буває героїчною. Ми забуваємо, що ця смерть виглядає інакше, ніж у фільмах чи в телебаченні. Свою розповідь Альберт супроводжував позами відео-записів з подій під час оточення росіянами Дебальцевого, які записував власноруч під час бойових дій.
Цей проект цікавий ще тим, що він постав при «Театрі Переселенця». Це унікальний проект в Україні, адже його створили німецький актор Ґеорґ Жено та відома драматургиня Наталія Ворожбит, і який працює з внутрішніми біженцями в Україні, де ті створюють документальні покази на основі поточних подій.
Про романтизацію смерті в українському медіа-просторі говорять також у своїй виставі актори «Чудових квітів». Під час їхньої вистави звучали такі питання: хто такий патріот? що таке Батьківщина? коли закінчиться війна? Вистава була найбільш панковою, скандальною, повною криків і супротиву, як і належить в ситуації, з гострими слівцями.
Харківський театр «Чудові квіти» показав справжні історії з військової зони, розказані молодими солдатами, акторами, які внесли до тексту свій сценічний та особистий коментар на тему теперішньої війни. Адже хто з нас, що живуть в Україні, не є дитиною війни? Вона якоюсь мірою торкнулася кожного з нас, українців, і нам є що сказати: чи то жінка полоненого вже чотири роки бійця, чи то хлопець, що втік від армії, або родичі, у яких близькі живуть у зоні конфлікту, та інші. На сцені у виставі «ДПЮ» актори переносять нас на шкільний урок допризивної підготовки юнаків, щоб отримати таким чином інструмент для розповіді того, що відбувається до війни, під час та після неї – як з військовими, так і з усіма іншими. У виставі брали участь навіть справжні ветерани АТО Дмитро Галка, позивний «Похмурий» з Харкова та Анатолій Тапольський, відомий як DJ Tapolsky з Києва.
«У театральній системі, яка бореться з пост-радянською спадщиною, і в країні, де сьогодні переважають великі, жалюгідні, патріотичні та історичні наративи, голос від першої особи є значним жестом. Голос незалежних українських художників, особливо театральних, рідко звучить. Ми хочемо заповнити цю прогалину», – підкреслили куратори проекту Йоанна та Роза. ■

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*