Павло Лоза ■ МІҐРАНТИ ■ №25, 2017-06-25
Кілька років тому у Ґданську дві львів’янки продавали кебаби. Нині вони є власницями «Львівських вареників» у ґданській дільниці Вжещ (Wrzeszcz). Кожного дня в ресторані ліплять до 4 тис. вареників, усі – вручну.
Ресторани з варениками у Ґданську – це, безумовно, тенденція кількох останніх років. Вони з’являються в різних частинах міста. Ресторан «Львівські вареники», власницями якого є Ярослава Загурська та її мати Людмила, популяризують смаки Львівщини. Як зазначає одна з них, усе почалося з того, що своєю пристрастю до готування почали ділитися з іншими.
– У будинку, де ми жили, сусіди знали, що ми з України. Історія з варениками почалася з того, що одного разу прийшла до нас сусідка й запитала маму, чи можемо їй на свята наліпити вареників. Опісля про це попросила і її сестра. Пізніше й інші сусіди та їхні знайомі. І так ці вареники ми ліпили-ліпили, аж «доліпилися» до ресторану, – говорить жартома Я. Загурська.
– Як у кожному бізнесі, спочатку було нелегко. Гроші та обладнання довелося позичати від знайомих. Треба було також популяризувати українські страви.
Хоч у Польщі знають таку страву, як борщ, але спочатку важко було продавати його український варіант. Зайняло нам майже рік, щоб переконати клієнта спробувати український борщ. Тепер це основна страва, яку замовляють наші гості, – розповідає власниця. – Те саме було і з варениками, начиненими сирим м’ясом, які дуже популярні в західній Україні, але не в Польщі. Ми важко працювали на кожного свого клієнта. Зате зараз інколи навіть дві години потрібно чекати на місце у нас. Дуже радіємо, що все так розвинулось.
У Ґданську та сусідній Ґдині сьогодні працює кілька ресторанів, основою меню яких є вареники. Але власниці не бояться конкуренції. До ресторану «Львівські вареники» приїжджають за варениками навіть жителі Торуня. Відвідують його теж студенти, що вчаться у Ґданській політехніці, недалеко від ресторану, є теж постійні відвідувачі. Серед них – мешканка Ґданська Аня. Разом з дочкою Геленою вони бувають у ресторані кожного тижня.
Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети
– Я кілька років жила в Китаї і звикла до домашньої їжі. Моє покоління вже не робить вдома вареників чи іншого роду страв, які робили наші матері. Тому приходжу сюди. Просто бракує мені домашнього смаку і такої атмосфери, – говорить клієнтка, зазначаючи, що нині у Ґданську живе багато людей з України, які так само є потенційними клієнтами ресторану. – На стінах висить портрет Тараса Шевченка, малюнки й фотографії Львова. Думаю, що таке місце для приїжджих українців – це свого роду подорож додому.
Власники ресторану пригощають і українських захисників, які приїжджають на лікування у реабілітаційний центр в Осєку.
Слава Загурська (на фото поруч), як і її мати, львів’янка. До Ґданська приїхала більше як десять років тому на навчання. Ярослава навчалася на факультеті «Туристика і готелярство» Працювала в кав’ярні, опісля продавала разом з мамою кебаб.
Родинний бізнес жінок спочатку містився в одному приміщенні, а ресторан «Львівські вареники» тепер займає площину понад 100 квадратних метрів. Цікаво, що він запроектований так, щоб за процесом виготовлення вареників можна було слідкувати через вітрину кухні. Тут працює нині більше, як десятеро людей. У меню, крім борщу і кільканадцяти видів вареників, є деруни, налисники, галушки, різні м’ясні страви, напої з України та інше. Є теж можливість замовляти катеринґ.
Я. Загурська говорить, що своїм успіхом вона завдячує, зокрема, місцевій українській громаді.
– Коли я приїхала до Ґданська, тут не було стільки людей з України, як зараз. Мені не вистачало батьківщини і розмови з земляками. Думаю, що кожний міґрант щось подібне колись відчував. А тому я увійшла в місцеве українське середовище, яке нас дуже підтримало. До речі, саме тутешні українці були моїми першими клієнтами. Ними вони залишилися й досі, – говорить Я. Загурська, яка є членом ґданського гуртка Об’єднання українців у Польщі.
Ресторан «Львівські вареники» працює від понеділка до суботи (11.00 – 20.00 год.) і в неділю (13.00 – 20.00 год.). Він знаходиться на вулиці Do Studzienki, 8.
Більше інформації на сайті: pierogilwowskie.pl або в мережі Facebook.
