Українка у Ґданську запроектувала Центр української культури

Записала Христина ЗаникУКРАЇНСЬКА МЕНШИНА В ПОЛЬЩІ№52-53, 2017-12-24-31

Оля Котовська в рамках своєї маґістерської праці в Ґданській політехніці (спеціальність – архітектура) створила проект будівлі Центру української культури. Дівчина розповіла «Нашому слову» про цю роботу, внутрішні мотиви і перспективи існування такого центру.

 Оля Котовська та її проект
Оля Котовська та її проект

“Українська меншина є однією з найбільш численних та найактивніших у Ґданську. Крім того, у цьому місті – багато імміґрантів з України. Головною метою мого проекту було створення місця для зустрічей і, передусім, нової платформи для співпраці меншини з українськими імміґрантами, а також людьми інших національностей, що живуть у Ґданську.
Сьогодні ми, нащадки переселенців, знаходимо своє місце як повноправна, багата на традиції меншина, яка є співтворцем культурної унікальності Польщі. Моєю місією вважаю звернення уваги на потребу створення місця, де могла б розвиватися українська культура. З іншого боку, цей проект – це теж мобілізація до суспільної активності польської громади в усіх сферах життя й посилення позитивного іміджу Польщі та України. Місце, яке я запроектувала, сприятиме розвиткові різних культур, дозволяє демонструвати свою ідентичність, інтеґруючись з іншими культурами.
У Ґданську ми маємо українське місце – домівку, проте її вже не вистачає. Хотілося б мати простір для занять з дітьми, зустрічі молоді, а так само старших людей, парафіяльні сходини, репетиції театру «Навпаки» і багато інших справ. Тому мені захотілося створити «ідеальну версію» такого центру. Це – моя пропозиція. Я сподіваюсь, що вона дозволить задуматися над існуванням української меншини, збагаченої імміґрантами з України, яка заслуговує на своє місце у структурі міста.
Деякі національні меншини взагалі не мають власного штабу, а це перешкоджає їм повноцінно діяти у власних громадах. Я вважаю, що це призводить до замкнутості й обмежує співпрацю з іншими організаціями.
Ділянка, яку я підібрала для цього проекту, є в центральній частині міста, недалеко від церкви та існуючої домівки. Це місце вже добре закорінилося у свідомості місцевих українців. На жаль, ця територія вже недоступна для нас, але найважливіша все ж сама ідея та звернення уваги на потребу такого місця.
Під час проектування я намагалася поєднати найновіші архітектурні тренди з українськими мотивами та взірцями, які стали для мене натхненням. Сама конструкція – це будинок, покритий бетонними плитами брудно-червоного і сірого кольорів. Вони гармоніюватимуть з цією історичною частиною міста. Орнамент з’являється на перфорації, яка прикриває засклену стіну, а також перед головним входом і всередині будинку.
Найважливіший елемент проекту – це театральний зал. Він призначений для вистав і концертів не тільки професійних, а й аматорських колективів, а так само для невеликих груп, які шукають місце, де можуть випробувати свої сили. Є тут і гардероб, і репетиційні зали. Додатково запроектована вокальна й музична студія, що може існувати як окрема одиниця. Є теж кінозал і конференційні зали. Є адміністративна частина, основним завданням якої є праця над проектами, та головний інформаційний пункт допомоги для імміґрантів.
Один поверх – це функціональне віддзеркалення домівки (великий зал з кухнею для організування зустрічей, свят, банкетів та інших заходів). На верхньому поверсі розташована музейна частина для тимчасових виставок, пропаґування української культури, яка, ймовірно, не завжди доступна мешканцям міста. Існує також вихід на зелену терасу. До цього долучається ресторан, готель, кафе, освітній простір із залами для вивчення мови, тематичних уроків або майстер-класів, бібліотека іноземної літератури і приміщення для оренди.
Це місце відкрите для нових форм мистецтва з традиційними та етнічними елементами. Поки що жодне з міст Польщі не створило такої платформи співпраці для всіх національних та етнічних меншин, яке б сприяло самореалізації та анімації їхнього культурного життя. Якби мій проект став реальністю, він міг би показати, що мультикультуралізм для міста – це не проблема, а багатство і велике натхнення».
Оля Котовська говорить, що була приємно здивована позитивною реакцією викладачів та екзаменаційної комісії. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*