Роман Одрехівський ■ ІСТОРІЯ ■ №28, 2017-07-09

(Гортаючи власні архіви та недавно видані книжки в Україні)

Участь українців у ІІ Світовій війні – питання до сьогодні малодосліджене. Ми маємо томи списаних наукових праць про участь поляків, совєтських вояків у ІІ Світовій війні. Але дуже мало інформації про участь у ній українців. Натомість українська нація належить до однієї з найбільш постраждалих у цій війні. Унаслідок того, що тоді не було української держави, представники героїчної мужньої та славної української нації воювали в арміях чужих держав, приносячи чужинцям славу.

Про звитяги совєтської армії написано томи. І навіть там де-не-де проскакує інформація про участь у совєтських збройних силах українців. Хоча перевага в описах звитяг, звичайно, надана «старшому» російському «братові». Особливо до малодосліджених належить питання участі українців у арміях альянтів антигітлерівської коаліції.
До найславніших битв західного фронту належить, звичайно, битва під Монте-Кассіно. Бійці 2 Польського корпусу під командуванням генерала Владислава Андерса 17–18 травня 1944 р. таки здобули вершину і вибили звідтам німців. Серед учасників цієї героїчної епопеї і мій дідусь – уродженець села Вільки ґміни Риманів Сяніцького повіту. Помер у Львові 1974 р.
Гортаючи сторінки Інтернету, довідуємось, що це – героїзм воїнів-поляків. Де-не-де проскакує в подачі літератури (і немало!) інформація про участь у військах 2 Польського корпусу білорусів. Молодці білоруси! Пам’ятають про себе!
І нарешті буквально за останні рік-два почала з’являтися інфомація про героїчну і самовіддану боротьбу у 2 польському корпусі тисяч українців. Ось професор Нестор Мизак у виданні «Українська кров під Монте-Кассіно» зазначає, що за різними даними у «2-му корпусі служило близько 5 тис. вояків інших національностей», серед них – і українці. Українців у складі армії генерала Владислава Андерса Н. Мизак назвав «троянцями Другої Світової».
Молодим поколінням українців варто знати, що саме 1 німецький бункер німецької оборони на Монте-Кассіно здобув українець Михайло Паньковець, родом із Погорілок біля Сарнів на Волині. І лежить він у могилі під Монте-Кассіно, та ніде ви не побачите напису, що це син України.
Те, що наша прогалина про вагому участь українців під Монте-Кассіно поступово заповнюється, свідчить і ще одна приємна новина. Оце 2016 р. вийшла книжка рівненського дослідника Тараса Пилиповича «Під чужими мундирами – українські серця». Нарешті вийшла публікація, дані якої базуються на основі українських, російських, польських, англійських архівів.
У Розділі 1 досить детально описано, як Совєтський Союз зайняв Західну Україну 1939 р. Багато польських вояків опинилося в радянському полоні. Тисячі українців були репресовані та як польські військовополонені та політичні в’язні були репресовані на великій території радянського союзу. Автор справедливо зазначає, що причиною появи українців у Армії генерала В. Андерса стала репресивна політика колишнього радянського союзу щодо громадян колишньої Польщі, яка розпалася у вересні 1939 р.

Власне, у Розділі 2 автор піднімає чи не найбільш маловивчене та найбільш дратівливе для чужинецької пропаґанди питання – український чинник в Армії генерала Андерса. Стає зрозумілим, як би це не хотіли применшити польська та російська аґітаційні сили, що український чинник був вагомим при формуванні цієї армії. На початковій стадії формування українці не мали жодних перепон для вступу в Армію генерала Андерса. Однак 25 грудня 1941 р. Держкомітет оборони совєтського союзу видав постанову про заборону етнічним українцям вступати в польську армію на території СРСР. На думку автора, ця заборона повинна була унеможливити участь українців у повоєнних дебатах щодо встановлення нових державних кордонів.
Адже ще були в пам’яті ворогів української державності змаги про утворення незалежної української держави після закінчення І Світової війни. Ці дії були сильні та вагомі і показали прагнення українського народу до державної незалежності. Вороги боялися створити будь-який прецедент навіть для думки про можливості утворення української держави.
Заслугою В. Андерса було те, що новоутворена польська армія була виведена з СРСР до Ірану у червні-липні 1942 р. Цьому довгий час протистояло радянське керівництво. Але не без підтримки західних альянтів це врешті-решт відбулося. 2 Польський корпус був утворений 21 липня 1943 р. на території Іраку.
У 3 Розділі видання Т. Пилиповича детально описано кульмінаційний етап існування армії Владислава Андерса – найбільш грандіозна та кровопролитна військова операція з участю 2 Польського корпусу – битва під Монте-Кассіно у травні 1944 р. Атака відбулася 11 травня, але через великі втрати польські частини змушені були відступити. автор монографії «Під чужими мундирами – українські серця» Т. Пилипович зазначає, що ці піхотні батальйони, які зазнали найбільших втрат у цьому штурмі, складались переважно з українців та білорусів. Так західні альянти і польське командування використовували українців у найбільш відповідальних та небезпечних для життя ділянках. Усе це робилося, звичайно, під польською вивіскою. І навіть в остаточному штурмі та взятті вершини Монте-Кассіно 18 травня участь українців теж була вагома. Це все, звичайно, протягом усього повоєнного часу було применшене або взагалі заперечене, у кращому випадку – замовчувалося.
Книжкові публікації проф. Н. Мизака «Українська кров під Монте-Кассіно» і Т. Пилиповича «Під чужими мундирами – українські серця» нарешті пропаґують та проливають світло на вагому та героїчну участь українців у битві під Монте-Кассіно.
Після закінчення ІІ Світової війни більшість учасників армії Владислава Андерса еміґрували на Захід. Деякі з них, як мій дідусь, з’єдналися з родинами на території колишнього Совєтського Союзу. Такі люди були під пильним оком служб держбезпеки. Хочеться побажати, щоб українські дослідники продовжили свою працю над цією важливою для українців темою. ■

▲ Книжка Тараса Пилиповича про участь українців у битві під Монте-Кассіно.
► Документи про проходження служби Павла Одрехівського в 2 Польському корпусі

У статті використано матеріали:
Мизак Н. «Українська кров під Монте-Кассіно», Чернівці: Чернівецький національний університет: Рута, 2013, 276 с.
Пилипович Тарас «Під чужими мундирами – українські серця», Київ: Кондор, 2016, 226 с.

Поділитися: