Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2010-11-24
{mosimage}
У Білому Борі 6 листопада відбулася конференція для вчителів української мови з Західнопоморського та Поморського воєвідств, яку організувала голова Українського вчительського товариства Ірина Дрозд. У конференції взяли участь голови Щецинського та Поморського відділів ОУП Іван Сирник і Єлизавета Кремінська, а також відповідальний у ГУ ОУП за справи шкільництва Марко Сирник.
Перша частина конференції була присвячена організаційним справам – І. Дрозд подала на черговий рік терміни культурних заходів, які заплановано організувати на Західному Помор’ї і в яких візьмуть участь діти з білобірської школи та пунктів навчання української мови. Отож, Фестиваль казки в Білому Борі відбудеться 5 лютого (під час цього фестивалю будуть проголошені результати малюнкового конкурсу “Моя улюблена казка”); Конкурс декламаторів “Поети України”, присвячений творчості Олександра Олеся, пройде 30 квітня в Щецині (слід пам’ятати, що термін надсилання інформації про майбутніх декламаторів завершується 20 лютого); ІІ Міжнародна наукова конференція для вчителів української мови в Щецині проходитиме напередодні місцевих Днів української культури, тобто 27-28 травня; Сакральний фестиваль у Білому Борі відбудеться 11 червня, Фестиваль українських дитячих ансамблів у Кошаліні мав би організуватися 18 червня (дата ще точно не встановлена, проте це єдиний вільний термін); натомість Фестиваль української культури в Кошаліні відбуватиметься 2-3 липня.
До речі, найбільшу дискусію викликали “казкові герої” – як конкурс, так і фестиваль, оскільки обговорювалися принципи оцінювання художніх робіт та підбір самих казок на фестиваль. Відповідальна за малюнковий конкурс вчителька української мови з кошалінського пункту навчання української мови Віра Грицков’ян повідомила, що в журі конкурсу знаходяться професійні митці, які на щодень працюють з дітьми, отже роботи оцінюються об’єктивно. На конкурс кожного року надходить понад 100 робіт, тому зрозуміло, що не всі учасники будуть нагороджені. Натомість вчителька української мови з члухівського пункту навчання української мови Марія Опар, яка минулого року підготовлювала бал -маскарад на завершення казкового фестивалю, закликала осучаснювати казки для того, щоб вони не повторювалися.
– Можливо, потрібно вибрати казки, навколо яких набудовуватиметься сюжет балу-маскараду, – сказала М. Опар. Потрібно також зменшити кількість казок, які представляють учні під час самого фестивалю, оскільки велика їх кількість втомлює дітей, – потім діти вже не мають сили брати участі в балі й виїжджають ще перед його завершенням додому.
Найбільше зацікавлення викликала лекція вчительки української мови зі щецинського пункту навчання української мови Алли Дьоміної – про зміни в українському правописі та розбіжності щодо написання в Польщі та в Україні. Варто згадати, що перед тим, як А. Дьоміна почала навчати української мови в Щецині, вона була викладачем Волинського національного університету ім. Лесі Українки в Луцьку, отже знання та досвід роботи в неї дуже великі.
– У Польщі важко навчити дітей правильно ставити наголоси у словах, бо в українській мові наголос рухомий. Тому доводиться розвивати фонематичний слух, подаючи мовленнєві ситуації побутового змісту, насамперед через казки. Крім того, маємо недостатню кількість неадаптованої україномовної літератури. Адаптована література не завжди допомагає навчити дітей сучасної української мови в тому обсязі, у якому хотіло ся б. У Щецині зацікавлення процесом навчання високе – більше того, батьки просять привозити їм україномовну літературу з України, диски з записом україномовних казок чи художніх фільмів, – говорить А. Дьоміна.
На думку М. Сирника, добре складається, що ми перестаємо тільки нарікати і починаємо підвищувати свої кваліфікації, удосконалюватися для того, щоб краще працювати з дітьми. Він повідомив, що від серпня ц.р. в польських гімназіях можна вивчати українську мову як іноземну (у ліцеях буде така можливість із 2014 р.). “Добре, що українську мову можна вивчати в польських школах, бо це означає, що вона стає престижною, але, з другого боку, для нас погано, що діти тоді не підуть до української школи”, – сказав М. Сирник. Однак батьки повинні знати, що лише навчання в українських школах дасть дитині всебічні знання на українські теми.
М. Сирник нагадав, що пункти навчання української мови мають можливості, які не використовуються повністю. Отож, крім трьох годин на тиждень навчання української мови (для однієї групи) можна ще додатково отримати одну годину для вивчення історії і одну годину – для уроків географії (додаткові години для навчання історії та географії введено від серпня ц.р.) та ще дві години занять, у рамках яких можна підготовляти дітей до різноманітних виступів (вони надавалися вже раніше). Однак, щоб отримати додаткові години, потрібні заяви батьків до директорів шкіл – на жаль, більшість батьків не хоче скористатися цією нагодою. Прикро, бо це свідчить про несерйозне ставлення батьків до вивчення української мови їхніми дітьми. Під час конференції обговорювалося і питання приділення директорами шкіл годин для навчання української мови для окремих груп (проблеми з інтерпретацією директорами відповідних законів).
На завершення конференції вчителька української мови з білобірського Комплексу шкіл ім. Т. Шевченка Марія Мандрик- Філь звернулася з закликом посилати до них дітей на навчання. Школа також запрошує дітей, які навчаються в пунктах навчання української мови, відвідати її в рамках Днів відкритих дверей.
“Наше слово” №48, 28 листопада 2010 року {moscomment}
