У магічному парку

Богдан ТхірКУЛЬТУРА№41, 2017-10-08

Село Вишня в Західній Україні, що лежить на важливому історично торговельному шляху, який веде з Самбора до Львова, мало кому відоме, хіба що доволі вузькому колу архітекторів чи краєзнавців (може, більш відома його давня назва – Бенькова Вишня).

<strong>Садиба від парку. Перед будівлею недіючий фонтан.</strong> Фото автора статті

Садиба від парку. Перед будівлею недіючий фонтан. Фото автора статті

Саме тут зберігається велична пам’ятка архітектурна минулого та, ймовірно, єдина ориґінальна споруда, яка залишилася в Україні від польсько-українського роду Фредрів-Шептицьких. Це прекрасний, але досить запущений палац. Побудував його 1835 р. Александер Фредро, відомий польський комедіограф.
Про самого будівничого садиби та його родину нагадують два поміщені на стінах будівлі картуші, де вказане прізвище і дата (Aleksander Hr. Fredro, 1835 r.).
Заблукавши до вишневецького парку, який сьогодні скоріше нагадує звичайний ліс, завзятий турист і любитель давнини побачить двоповерховий палац, зведений у стилі англійського бароко з фонтаном від сторони парку. Це асиметрична в плані будівля, форму якій надав сам драматург, беручи за основу ілюстрацію, яку побачив у англійському журналі. У цій же садибі А. Фредро провів більшу частину свого життя, тут він написав більшість своїх творів, які стали класикою польської драматургії. Тут своє дитинство та юні роки провела його дочка Софія, мати греко-католицького митрополита Андрея Шептицького. І тут неодноразово бував сам митрополит.
Про Софію Шептицьку (з посиланням на її листування та спогади) цікаву книжку написала 2014 р. с. Олена Манькт СНДМ (Сестри служебниці Непорочної Діви Марії – ред.). Книжка надрукована українською та польською мовами.

<strong>Сходова клітка в палаці з ориґінальними сходами та прикрасами</strong>. Фото автора статті

Сходова клітка в палаці з ориґінальними сходами та прикрасами. Фото автора статті

Палац у Вишні, на відміну від багатьох давніх садиб, ніколи не був покинутий чи поруйнований. Він не тільки дійшов до нашого часу у відносно доброму стані, але й зберіг більшість елементів внутрішнього і зовнішнього декору. Крім самого палацу, до комплексу входять ще дві будівлі – будинок з баштою для гостей і прислуги, а також господарський будинок. У випадку цих будівель годі, однак, говорити про їхній добрий стан, оскільки бачимо на даху мох та вибиті шибки у вікнах.
Навколо маєтку зберігся давній парк зі ставком, щоправда, на даний момент – у досить запущеному стані, проте навіть випадковий відвідувач відразу зауважить, що колись це було місце, якому власники присвятили багато часу.
Після смерті О. Фредра 1876 р. маєток у Беньковій Вишні дістався його синові Янові Фредру. Потім успадкував його внук Андрій-Максиміліан. Андрій ґрунтовно відновив палац (про цей факт також засвідчують два картуші, поміщені на його стіні зі сторони парку). Вдова Андрія Феліція 1919 р. продала маєток Малопольському сільськогосподарському товариству. Коли в Західній Україні появилися «радянські визволителі», садибу передали українському сільськогосподарському технікумові.
У спогадах С. Шептицької палац у Беньковій Вишні був «малою батьківщиною», до якої вона часто поверталася в думках, і яка залишилася для неї найтеплішим спогадом минулого безтурботного дитинства під пильним оком батьків та вихователя – пана Свободи, чеха з Праги. Особливо запам’ятався їй парк, «великий, тінистий, з багатьма таємничими для мене куточками». Про роль, яку відіграла в її житті садиба в Беньковій Вишні, графиня Шептицька писала:

Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети

Опубліковано в Культура, Останній номер.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *