Анна ВінницькаГРОМАДА№30, 2018-07-29

Нещодавно у Білому Борі закінчився тижневий відпочинок 16 дітей з Помор’я та Вармії і Мазурів віком від 8 до 11 років. У програмі табору були, зокрема, інтеґраційні гри та забави, екскурсії, а також наука співу.

Усі фото Люцини Копішки
Усі фото Люцини Копішки

Це перший табір, організований Фондом розвитку демократії, освіти, культури та активізації ДЕКА, якому головує Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП. Фонд ДЕКА від вересня 2016 р. керує шевченківською початковою школою. Табір організовано у співпраці з Кошалінським відділом ОУП.

Наталія Салагуб приїхала з с. Ґронова-Ґурного, що неподалік Ельблонґа. Сьогодні вона ще не знає, чи прийде навчатися до Білого Бору, але тут їй дуже подобається. Наталія дуже любить співати українські пісні і танцювати, в Ельблонзі хоче заснувати свій вокальний ансамбль. Сьогодні вона заспівала улюблену пісню «Мазури» і була нагороджена оплесками!

Двоюрідні сестри Магдалена і Оксана Білас приїхали з Пасленка і Пєнєжна, де вони навчаються у місцевих пунктах навчання української мови. Їм також у Білому Борі сподобалося, однак до школи їм дещо задалеко.

Коли йдеться про навчання у Білому Борі, чи не найбільше кілометрів подолала Мальва Бойчук (родом зі Львова). Попри те, що сьогодні ще не знає чи залишиться у Білому Борі назавжди, у школі їй дуже подобається. Вона також любить співати українські пісні і танцювати. Разом з товаришкою Юлею Філь, яка приїхала зі Щеціна, заспівала пісню «Нехочуха», яку вивчила в таборі.

До певної міри ідею табору підказав нам кошалінський дитячий фестиваль, оскільки ми вже від кільканадцяти років виношували задум організувати напередодні фестивалю табір для дітей, щоб вони мали можливість краще засвоїти українську мову, навчитися співати і танцювати, а також зінтеґруватися з дітьми з інших осередків. Попри те, що ми не раз звертались до відповідних державних органів з проханням про дофінансування таких таборів, усе ж ні разу не отримали грошей, тому нам ніяк не вдавалось втілити в життя нашу ідею. Тоді ми вирішили організувати табір для дітей на канікулах, – розповідає Р. Білас.

Організатори надіються, що таборами зацікавляться не тільки ті діти, що навчаються в пунктах навчання української мови, а й ті, що ходять у польські школи, але мають українське коріння. Такі табори будуть теж привабливими і для учнів білобірських шкіл. Усі разом матимуть можливість краще пізнати українську культуру і її традиції, а також ближче пізнати один одного.

У Білому Борі живуть бабця і дідусь Юлі Філь, то ж вона день проводила разом з іншими учасниками табору, а ночувала у рідних. У Щеціні Юля навчається у пункті навчання української мови, однак дуже хоче вчитися у Білому Борі. Батьки її розповідали, що тут гарно й можна добре відпочити. Зрештою, кожного року на канікулах вона відвідує Білий Бір і добре ознайомлена з містом. У таборі їй найбільше сподобались екскурсії до Колобжеґа та Добжиці. Юля нещодавно брала участь у Дитячому фестивалі в Кошаліні і каже, що дуже любить виступати.

Організатори показали дітям не лише Білий Бір, а й інші місця західного Помор’я – Колобжеґ, Кошалін і Добжицю. У Колобжезі діти відвідали музей зброї і скансен (на жаль, погода не дозволила побувати над морем і поплавати на кораблі); у Кошаліні подивились казку в кінотеатрі, а опісля відвідали Добжицю, де побували в Садах Гортулус – найбільшій туристичній атракції західного Помор’я.

У Білому Борі діти також не нудьгували. Крім шкільного комплексу, вони відвідали стаднину коней, де зустрілися з чемпіоном Польщі та Європи з верхової їзди Камілем Райнертом, здобули піщану гору, а ввечері розважалися при грилі. Кожного дня діти також вчилися українських пісень – на закінчення табору вони заспівали для своїх батьків аж чотири пісні. Від організаторів кожна дитина одержала пам’ятну медаль першого літнього табору, диплом учасника, а також спеціально підготований співаник.

Ми хотіли показати Білий Бір як атракційне містечко, куди варто приїхати вчитися з інших міст, наприклад, зі Щеціна, Ґданська чи Познані. Побіч Білого Бору розташовані інші гарні міста, такі як Колобжеґ і Кошалін. Варто побувати і в селі Добжиці, – говорить Р. Білас.

Матейові й Миколі Брилям, а також Миколі Шевчуку, які приїхали з Кошаліна, у Білому Борі теж дуже сподобалось. Тут багато часу вони проводили на свіжому повітрі, грали в футбол, бавилися в хованки. Хлопці захоплені екскурсіями до Колобжеґа та Садів Гортулус, де побачили багато гарних квітів. Кажуть, що за батьками не було часу тужити. А Марії Копилець, яка приїхала з Ґданська, крім квітів та лабіринту, ще сподобалася відьма, яка сиділа на лавочці. У Білому Борі Марія подружилася з Мальвою, Маґдою і Оксаною. Після повернення додому дівчатка обов’язково писатимуь і телефонуватимуть одна одній.

Місцеві діти (на цей раз їх було троє) весь день проводили разом з іншими дітьми, а на ніч повертались додому.

– На жаль, погода змусила нас трохи поміняти плани, тим не менше, діти дуже задоволені. Навіть попри те, що з Колобжеґа вони повернулися дуже втомлені, то другого дня охоче їхали до Добжиці, де Сади Гортулус, – розповідає Здзіслав Бігун, один з вихователів групи.

Перший табір закінчився, а організатори вже мріють про наступний. Разом з батьками вони запланували, що через рік діти у Білому Борі зустрінуться аж у двох таборах: перший проходитиме від 7 до 14 липня (для молодших малят), а другий – від 4 до 11 серпня (для старших дітей). Р. Білас переконаний в тому, що бажаючих буде багато, оскільки тільки на Помор’ї у пунктах навчання української мови навчається кілька сотень дітей.

– Коли до того дорахуємо дітей з білобірської школи, то побачимо, що існує потреба організації подібних таборів, де діти мають можливість інтеґруватись. Дитячі фестивалі у Кошаліні та Ельблонзі – це замало, аби діти могли познайомитися. Щойно у таборах вони мають можливість подружитись. А головне – такі табори сприяють підтримці національної тотожності нашої громади, – говорить Р. Білас.

Крім того, організатори хочуть, щоб інтеґрація відбувалася також на рівні білобірської школи та пунктів навчання. Тому діти з Білого Бору мають можливість проводити час з приїжджими дітьми і тільки на ніч повертатись додому.

– Сьогодні в Польщі організовуються пластові табори і Сарепта, які, як правило, проводяться на півдні Польщі. На Мазурах діти відпочивають в осередку «Ґварек», який веде українське подружжя, натомість, на півночі нічого не організувалося, от ми цю прогалину хочемо заповнити, – підсумовує Р. Білас.

Сподівання організаторів, мабуть, виправдалися, бо діти виїжджали з Білого Бору повні позитивних вражень і були переконані, що через рік знову зустрінуться! ■

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*