гс ■ УКРАЇНА ■ №48, 2016-11-27
Новообраний президент США Дональд Трамп прийняв телефонні дзвінки президента Росії Владіміра Путіна і президента України Петра Порошенка. У першому випадку сторони домовилися про нормалізацію стосунків, у тому числі торгово-економічних. У другому – наголошено на важливості підтримки України з боку Вашинґтона у протидії російській аґресії та здійсненні необхідних реформ. Сьогодні, мабуть, ніхто не знає, яку еквілібристику мав би зробити Д. Трамп, щоб покращити зв’язки з Москвою і водночас блокувати її аґресію. Тому над Дніпром найчастіше звучить хвилювання, яке намагаються пом’якшити конструктивними ідеями. Відкрите питання – чи можливими до здійснення?
Українські оглядачі нагадують, що Д. Трамп під час виборчої кампанії робив прихильні для Кремля заяви. Він відзначав, що може порозумітися з В. Путіним. Площиною, певно, буде те, на чому американському президентові залежить найбільше, а саме – боротьба з Ісламською державою. Трамп також офіційно заявляв, що сьогоднішні спроби повернути Крим можуть призвести до третьої світової війни. І взагалі переконував, що допомогою Україні більше, ніж США, повинні займатись її західні європейські сусіди. Тому не дивно, що український політикум радше відверто робив ставку на Гілларі Клінтон. Обоє поки що програли. Нового президента США під час капманії критикували в публічних коментарях українські депутати і міністри. У серпні 2016 р. появилася справа голови виборчого штабу Д. Трампа, який отримував гроші від Партії реґіонів. Дорадник утратив посаду, але, як відзначають оглядачі, напевно не прихильність роботодавця. Тому в аналізах говориться, що деякі українські службовці, позбавлені дипломатичного і стратегічного мислення, устигли зіпсувати відносини з новим президентом США ще далеко до його обрання. Що тепер можна запропонувати? Наприклад, зважаючи на чутливість Трампа до великого бізнесу, можна поділитися з американськими фірмами можливістю заробітку в Україні на військово-промисловому співробітництві. Варто показати і свою придатність у війні в Сирії. Крім того, теж буде нагода побачити найновіші види російської зброї, яка може використовуватись проти України. Ще один напрямок – це укріплення українсько-американських торговельних зв’язків, у тому числі зі значними преференціями для заокеанських партнерів.
Вважаю так само, що перемога Д. Трампа, вихід Великої Британії з ЄС і зростання правих політичних сил у Європі – це складові одного процесу. Його характеризує недовіра людей до теперішніх еліт, заперечення процесів глобалізації, загальної відкритості, вразливості у відношенні до інших. На перше місце висувається національний егоїзм. Люди хочуть сильних власних держав, а не конче союзів. Зрозуміло, що Україна в таких перегонах не має надто сильної позиції. Проте у слабкості є й сила. Ідеться про те, що українські політики багато що робили, озираючись на західних та американських партнерів, їхню підтримку, підказку чи нагляд. Світова хвиля егоїзму повинна якнайскоріше усвідомити українцям, що вони в основному повинні розраховувати на самих себе, а саме – розвивати Збройні сили, реформувати державу тощо. Треба також пробувати перегнати Путіна, який, пропонуючи американському колезі спільний бізнес, не забуде переконувати його, що «Україна – це навіть не держава».
Усі оглядачі погоджуються в тому, що новий господар Білого дому щойно вивчатиме ситуацію. Добре було б, щоби цей процес супроводило усвідомлення, що певен аґресор у світі, починаючи від Чечні, Грузії, Криму, Донбасу і Сирії, ніколи не зупинявся… (гс, на основі матеріалів у «Дзеркалі тижня», «Українській правді» та «Еспрессо ТВ»)
(гс, на основі матеріалів у «Дзеркалі тижня», «Українській правді» та «Еспрессо ТВ»)
