Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ 2010-07-30
{mosimage}
– Сьогодні культуру Битова збагачує культура нацменшин, у тому числі й українців, для яких ця земля вже стала батьківщиною, – зазначив бурґомістр Ришард Силька. Цю “батьківщину” 14 липня приїхали відвідати члени сеймової Комісії національних та етнічних меншин, які при нагоді взяли участь у встановленні в Битівській ґміні першої двомовної польсько-кашубської таблиці.
– Ця церква – це наша батьківщина, наша територія, бо тільки її ми маємо, – говорив парох о. Роман Малиновський, показуючи членам комісії місцеву греко- католицьку парафію, яка є однією з найстарших, що утворилися в Польщі після виселення. А чого немає?
– Бракує приміщення для домівки і через це працю з дітьми необхідно організовувати в прицерковному залі або на приватних квартирах, немає співпраці з Міністерством культури, яке не хоче фінансувати наших проектів, виправдовуючись тим, що меншини підтримуються ґрантами МВСіА, а, по суті, й ці ґранти – це не найкраща дорога, щоб фінансово допомагати меншинам, – перераховував уже під час зустрічі членів комісії з представниками української та кашубської меншин Мирослав Гарасим, голова гуртка ОУП у Битові.
– Найбільший культурний захід українців у північно- західній частині Польщі – “Битівська ватра” – отримує фінансування з воєвідства на жалюгідному рівні. Чи там не бачать козирів цього заходу? – запитує проф. соціології Ґданського університету Цезари Обрахт Прондзинський. З фінансових причин не можна провести “Ватри” таким чином, як би цього хотіли організатори: тобто принаймні з майстер- класами для молоді та дітей. 1,3% грошей з бюджету маршалківського управління, що йде на підтримку всіх меншин у Поморському воєвідстві, – це, безперечно, замало. Економісти заявляють, що один злотий, інвестований у культуру, повертається в розмірі 1,54 зл., проте “в самоврядних структурах, видно, думають по-іншому”, – констатує Ц. Обрахт- Прондзинський.
Чергова проблема: зникання єдиної україномовної програми “Теленовини”, та те, що нічого не змінюється в громадському телебаченні стосовно передач на тему трагедії на Волині (і далі в новинах можна почути про “банди УПА” – ред.).
– Добре було б, щоб автори програм до цієї теми підходили більш об’єктивно, – зауважує М. Гарасим. Саме медіа- політика стає однією з головних проблем меншин, адже ЗМІ показують українців односторонньо. Тож чи в цьому контексті під час національного перепису населення українці захочуть признаватися до своєї національності? Головне статистичне управління заявило, що інформація про загальний перепис населення, який відбудеться 2011 р., буде розповсюджувана також мовами меншин. Це має допомогти їм признатися, ким вони насправді є. “А все ж можуть боятися”, – стверджує Роман Дрозд, ректор Поморської академії у Слупську.
“Наше слово” №31, 1 серпня 2010 року {moscomment}
