Олена Пронічева ■ УКРАЇНА ■ №24, 2017-06-11
«Панове, ви назву країни забули?!» – так прокоментував засилля російської мови в деяких українських медіа президент Петро Порошенко. Таким чином Порошенко ґарантував, що підпише закон № 5313 про впровадження 75% квоти українськомовного контенту в телебаченні. Напередодні Верховна Рада України прийняла в другому читанні цю ініціативу, за неї проголосували 269 депутатів.
Українізація національного телебачення
Основа закону № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації» – встановлення обов’язкового обсягу мовлення державною мовою. Так, національні та реґіональні телеканали будуть зобов’язані транслювати передачі або фільми українською мовою 75 відсотків ефіру в кожному з проміжків часу між 07:00 і 18:00 та між 18:00 і 22:00. Крім того, увесь іноземний продукт (наприклад, американські чи російські фільми) має бути 100% продубльований українською мовою. Винятком, за словами одного з авторів законопроекту Миколи Княжицького, є старі радянські фільми, які можуть бути російською. «Це був такий компроміс із власниками телеканалів, але ці фільми не потрапляють 75%», – уточнив Княжицький.
Перехідний період, за який українські телеканали мають підготуватися до виконання закону, становить 4 місяці. Ще рік дається для того, щоби канали могли підготувати власний продукт українською мовою. Сюди входять і новини, і передачі, і фільми власного виробництва. Так, передача не буде вважатися українською, якщо один з ведучих буде розмовляти російською мовою, але гості передачі можуть спілкуватися тією мовою, якою їм зручно.
Крім того, закон прописує контроль за його виконанням у декілька ступенів, останній з яких – позбавлення ліцензії. Втім, експерти вже побачили можливості для телеканалів реалізовувати закон «по-своєму». Зокрема, можна з понеділка по п’ятницю транслювати український контент, а в суботу і неділю робити «дні російської культури». Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинський пообіцяв, що в такому випадку Нацрада «буде оприлюднювати показники виконання квот загальнонаціональними телеканалами в суботу і неділю». Робитиметься це для того, щоби було видно, хто «суворо дотримується букви та духу закону про квоти кожного дня, а хто користується можливістю транслювати на вихідних, у прайм, російськомовні розважальні передачі».
Як у Європі?
На відміну від України країни Євросоюзу не так ревно захищають свої рідні мови у радіо- чи телеефірі. Однією з найактивніших уважають Францію, де в телебаченні має бути не менше як 35% фільмів та 40% програм французькою мовою, у радіо – не менше як 35% французькомовної музики. Також існує контроль за тим, щоб не менше як 50% програм були європейського виробництва. У Польщі 33% телеефіру має виходити польською мовою, 33% радіоефіру – музика державною мовою. У Швейцарії та Бельгії, де користуються трьома мовами водночас, мовних квот нема. Хоч кожна спільнота має право встановлювати власні квоти. Так само немає жодних мовних квот у Німеччині, Іспанії тощо.
Втім, для України більш показовий приклад сусідніх країн, які зазнали впливу русифікації в період Радянського Союзу. Ось у Латвії, де третина населення є російськомовною, діє закон, згідно з яким понад 90% продукту іноземною мовою має бути власного виробництва, і купівля закордонного продукту, російського зокрема, неможлива. Як свідчать місцеві експерти, це суттєво вплинуло на вживання російськомовного контенту і серед тих, для кого російська мова рідна, в тому числі.
Мовою об’єднати чи роз’єднати?
Мовне питання в Україні і досі є «рубіконом» для багатьох українців. Наприклад, «насильна українізація» після Революції гідності (фейк, який поширювали російські спецслужби) використовувалася як одне з виправдань формування так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». Питанням мови спекулюють політичні сили кожного разу напередодні виборів.
Тому не дивно, що подібний закон знайшов своїх суперників. Отож, партія «Опозиційний блок», яка була сформована з екс-реґіоналів, заявила, що даний закон – «це новий наступ на права і свободи громадян». Також представники партії пообіцяли, що збиратимуть підписи під зверненням до Конституційного суду, щоби визнати цей закон неконституційним. Виступив проти і телеканал «Інтер», мовлення якого здійснюється переважно російською мовою. «Цей закон порушить права мільйонів громадян України, для яких російська мова є рідною. Крім того, цей закон вносить розкол у суспільство, нагнітає і без того напружену ситуацію», – вказано в офіційній заяві «Інтера».
Однак дані соціологічних опитувань показують іншу, більш оптимістичну картину. Для прикладу, в опитуванні компанії GFK щодо мовних уподобань мешканців півдня і сходу України більшість респондентів (від 81% до 89%) вказали, що відчувають себе абсолютно або скоріше комфортно, коли говорять, чують або читають українською мовою. Так само результати опитування показали, що використання суто російськомовних медіа зменшується, а кожен п’ятий мешканець Сходу і Півдня України вважає, що українці мають вжити заходів, щоб протистояти переважанню російської мови в різних сферах, зокрема в освітніх закладах, бізнесі та засобах масової інформації.
Закон про «українізацію українського телебачення», як називають його самі автори, ще не вступив у свою дію. Але деякі українці вже відчули позитивне від запровадження квот української мови у радіоефірі. «Спочатку я ставилася до цього як до нав’язування, але завдяки квотам я відкрила для себе дуже багато нових українських груп», – зізнається Валерія, яка в побуті розмовляє російською. Втім, вона обирає український дубляж замість російського, коли хоче подивитися фільм, і купує українські переклади книжок, «бо українською мовою дивитися приємніше, а книжки стали перекладати саме ті, які хочеться читати». Тож чекатимемо, що відкриє українцям телебачення після вступу в дію закону № 5313. ■
