Фейлетон Павла Лози ■ ПОГЛЯДИ ■ №43, 2013-10-27
Здавалося б, що Хмельницький не має нічого спільного з футболом, а мульт-фільм із 1970 р. під назвою «Як козаки у футбол грали» (де запорожці грають матчі у трьох країнах Європи) – це лише казка. Однак виявилося, все це далеко не так. Свій опис ситуації нещодавно дало видання «Gazeta Polska Codziennie» у статті, надрукованій перед матчем збірних із футболу України та Польщі.
У згаданому номері написано: «Жорстоке повстання Хмельницького й убивство польських офіцерів у поблизьких лісах – з цими подіями пов’язана історія Польщі у Харкові. Команда Вальдемара Форналіка (тренер збірної Польщі – ред.) може почати стирати погані спомини. Першим кроком до цього є перемога над українцями (…)». Так починає свою статтю Кшиштоф Оліва.
Крім того, автор наближує читачеві сьогодення міста: «Харків був однією з арен Євро 2012, однак, гуляючи містом, важко помітити, що кільканадцять місяців тому тут відбувалася найважливіша подія з футболу Старого континенту. Тут усе лишилося, як було. Панує така атмосфера, як на початку трансформації устрою в Польщі. Обдерті будинки, понищені автобуси, старенькі автомобілі, які ледве котяться вулицями. Попри все, комуна обійшлася з українцями трішки краще, ніж з поляками. СРСР залишив по собі хоча б три справні лінії метро. Дух попереднього ладу на кожному кроці лякає пам’ятниками і назвами вулиць Леніна чи Радянської армії.» – описує К. Оліва. Проте головна частина статті відноситься до історичного минулого Харкова.
«З великою честю говориться тут теж про іншого, за польською традицією, злочинця й зрадника, Богдана Хмельницького. Історія Харкова почалася разом із заколотом гетьмана. Місто було засноване в другій половині XVII століття, коли в Україні вирувало повстання Хмельницького. Ці землі ми втратили безповоротно, однак поляки залишили помітний слід в історії міста…», – відзначає кореспондент.
Звичайно, кожен має особисте ставлення до історії – до історичних постатей, історичних подій. Кожен по-іншому може її оцінювати, найчастіше беручи до уваги свій народ, свої подвиги і кривди. Просто так є. Але навіщо прив’язувати ці питання до спорту? Це тільки футбол, це тільки матч…
З іншого боку, для декого це не просто матч, бо він може впливати на покращення відносин між двома сусідніми країнами. І все ж, якщо мислити такими категоріями, то матч у Харкові, в якому збірна Польщі програла команді України з рахунком 0:1, має неґативний вплив, бо українці знову стали зрадниками, як колись Хмельницький. Що б не говорити, таку подію, як футбольний матч, не варто вплутувати в історію.
У своїй статті К. Оліва також згадує, що тут навчалися Юзеф Пілсудський та викладав брат поета Адама Міцкевича – Александер. Однак автор відноситься і до історичних подій з часів ІІ Світової війни. Саме в цей період у Харкові НКВС розстріляв 4300 польських офіцерів. «Їхні тіла вивезено в ліс у поблизьких П’ятихатках і закопано у спільні могили. У часи ПНР увічнення пам’яті на цьому місці було неможливим», – пише журналіст. Далі автор згадує, що з увіковіченням поховань були проблеми й у часи ІІІ РП, і щойно 2000 р. тут вдалося побудувати некрополь. Як зазначив К. Оліва, «українці небагато знають про це місце».
Звичайно, шкода, що про це місце не знають, тим більше люди, які там живуть. Але, здається, питання, пов’язані з проблемами історичної пам’яті, знання та вивчання історії в Україні повинні підніматися в іншому, а головне окремому матеріалі, а не у статті під назвою «Збірна команда прилітає до Харкова. Польща-Україна вже завтра».
Таке об’єднання тем спорту з історичними подіями чи явищами не нове для польської журналістики. При нагоді поєдинків збірних команд Польщі та Німеччини, завжди з’являється тема Ґрюнвальдської битви 1410 р., яку нерідко називають прикладом останньої перемоги поляків над Німеччиною. До речі, тут можемо й ми приєднатися, бо, говорячи футбольною термінологією, 600 років тому в переможній збірній «ґрюнвальдського матчу» були представники Руського князівства.
Останнім часом тема історичних відносин між Польщею та Литвою також з’явилася у футболі. Під час серпневого футбольного матчу між познанською командою «Лех» та вільнюською «Жальґіріс» фанати «Леха» на трибунах у Познані вивісили великий транспарант, яким польські вболівальники висловили свою думку про литовців: «Литовський хаме, стань на коліна перед польським паном».
Здається, повинно бути більше спорту в колонці про спорт, а не політики чи нагадування кривд. Крім того, стаття з «Газети польської» укотре показує, що для частини людей розділяти народи на «панів та хамів», завжди буде більш привабливим, ніж справжні спортивні емоції. Бо, читаючи у щоденнику «gazeta Polska Codziennie» статтю про матч між Україною та Польщею, складається враження, що журналіст хотів сказати одне: «Український хаме, стань на коліна перед „газетою польською щоденно”». ■
