Срібний ювілей парафії в Моронґу

Степан МігусПОДІЇ№21, 2017-05-21

Фото автора статті
Фото автора статті

З участю глави Української греко-католицької церкви (УГКЦ) в Польщі архиєпископа Євгена Поповича 6 травня ц.р. свій срібний ювілей урочисто відзначала греко-католицька парафія Святого Юрія в Моронзі, яку нині очолює о. Роман Стороняк. Раніше її парохами були о. Андрій Сорока та о. Іван Галушка. У літургії, яку відправляв митрополит о. Є. Попович, взяло участь кільканадцять священиків. Присутнє було також духовенство Римо-католицької церкви.
Крім сотень вірних, серед яких були й парафіяни сусідніх греко-католицьких парафій, на ювілей прибули очільники Вармінсько-Мазурського воєводства – маршалок Ґустав-Марек Бжезін та воєвода Артур Хоєцький, а також господарі Острудського повіту, міста і ґміни Моронг. З-посеред українських представників неурядових організацій та освітніх закладів присутня була, зокрема, Марія-Ольга Сич, директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому. На закінчення урочистого торжества присутніх порадували українські художні колективи – місцевий дитячий танцювальний гурт «Їжачок» та ольштинський вокальний ансамбль «Сузір’ячко».
Довгих 45 років, які минули від трагічного 1947 р., українські моронжани, вигнанці Операції «Вісла» (в основному з Лемківщини), чекали на Слово Боже рідною мовою і в рідному обряді. До тодішнього Моронзького повіту 70 років тому привезено майже 4 тис. українців, значна більшість яких були греко-католиками. Десятиліттями не було дозволу на молитву в рідному обряді. Єдині греко-католицькі станиці, попри заборону, діяли в далекому Хшанові і Новому Дворі-Ґданському. Після довгих домагань громади 27 квітня 1992 р. (на другий день Великодніх свят) удалося відправити першу Службу Божу. Оскільки латинські священики не погодилися тоді на літургію в місцевих костелах, Службу Божу у світлиці Об’єднання українців у Польщі (ОУП) відправили отці Ярослав Москалик та Андрій Сорока. Незабаром, 16 листопада того ж 1992 р., тодішній греко-католицький ординарій, архиєпископ Іван Мартиняк заснував греко-католицьку парафію Св. Юрія в Моронґу. Першим парохом став отець митрат Андрій Сорока, а вікарієм – о. Артур Маслей.
Прихильною до потреб українців виявилася самоврядна влада Моронґа, яка дослівно тиждень пізніше передала на потреби української громади, у тому й парафії, площу, на якій можна було побудувати храм. Спершу літургії відправлялися в бараці, переробленому на каплицю, потім на цьому місці постала світлиця ОУП, а разом з нею і приходське приміщення. Будова святині розпочалася навесні 1995 р. після виготовлення проекту і зібрання відповідних матеріальних засобів, які дозволили втілювати ідеї в чин. Завдяки самопосвяті і жертовності моронжан та мешканців навколишніх місцевостей (майже 20 найактивніших з них владика Євген Попович нагородив Почесними грамотами), а також зовнішній допомозі, 23 вересня 2000 р. церкву в присутності кількох сотень вірних, десятків священиків і монахинь у дуже врочистій піднесеній атмосфері освятив архиєпископ Іван Мартиняк.

Архиєпископ Є. Попович підкреслив під час ювілейної проповіді, що вірні Греко-католицької церкви на Моронжчині, хоч знайшлися в незавидній ситуації, не мали наміру піддаватись, а навпаки, – весь час боролися за своє існування, а це означало відродження церкви, зберігання традицій, культури і мови. Після 70 років від проведення злочинної Операції «Вісла» їм за це належиться особлива подяка. Глава церкви закликав, однак, і до пильності у зв’язку з ситуацією, яка виникла нині у світі.
– Сьогодні Ісус Христос вустами євангеліста й апостола Івана говорить до нас тривожні слова: «переслідували мене, переслідуватимуть і вас». Ісус Христос, запрошуючи нас бути його учнями, водночас не залишає ілюзій. Він говорить: «Якщо ви підете за мною, ваша доля буде схожою на мою…». І якось так дивно складається, що вся історія християнства (…) позначена стражданням, яке часом приймає форму апокаліпсису. Бо ж як по-іншому розуміти страждання наших братів і сестер на Близькому Сході, в Сирії чи Іраку? У ХХІ столітті, коли наша цивілізація дуже розвинута, людям доводиться залишати свою землю. Схожа ситуація сьогодні в Україні, де понад мільйон людей вимушені були залишити свої землі через російську аґресію. У всій нашій історії іде боротьба зі злом. Доходить аж до гекатомби (великих пожертв). Чи ми, зібрані тут сьогодні, не досвідчили такої ненависті на собі? У нашій новітній історії 70 років тому почалась трагедія, яка не повинна була мати місця, яка ніколи не повинна була статися. Але сталася. Бог не оберіг нас у цій державі від пролиття сліз, ми змушені вирушити на чужину. Однак Христос при цьому всьому завжди був і є з нами. Він був присутній у нашому житті, як і присутній серед втікачів з Сирії, Іраку та інших країн світу. А ми сьогодні закриваємо перед ними свої двері…
Уперше на такому помітному українському заході, як 25-ліття моронзької парафії УГКЦ, присутній був вармінсько-мазурський воєвода Артур Хоєцький. Він підкреслив, що 25 років існування спільноти – це вже багато, щоб вона стала сильною.
– Але варто теж згадати про те, що за 70 років вашого життя на цій землі, на яку ви і ваші предки прибули не по своїй волі, – сказав воєвода, – ви осіли й закоренилися, незважаючи на дуже несприятливі обставини. Ви підтримували свою тотожність, свою релігію, свої традиції і назавжди вписалися в історію нашої спільної Вітчизни…
Воєвода висловив українцям подяку за збагачення й урізноманітнення реґіону. Він підкреслив, що всі люди разом творять «спільну тотожність мешканців на Вармії та Мазурах». ■

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*