Співпраця понад кордонами

Анна ВінницькаУКРАЇНА-ПОЛЬЩА№25, 2017-06-18

У першому в Трускавці Фестивалі польської культури взяло участь майже 160 гостей з Польщі. Вибір місця – невипадковий, оскільки в період ІІ Речі Посполитої Трускавець був одним з наймолодших і наймодніших польських курортів. Фестиваль організовано в рамках святкування 190-річчя міста.

<strong>Музика зносить кордони. Українці та поляки на сцені і під сценою міжнародного свята в Трускавці.</strong> Фото авторки статті

Музика зносить кордони. Українці та поляки на сцені і під сценою міжнародного свята в Трускавці. Фото авторки статті

– Нам дуже приємно вітати поляків у Трускавці, де, починаючи від Юзефа Пілсудського, відпочивали мало не всі прем’єр-міністри і маршалки Польщі, – говорить Андрій Кульчинський, мер Трускавця.
Враховуючи зацікавлення поляків містом, Міська рада Трускавця запропонувала Конвентові самоврядної співпраці «Польща – Україна» тут організувати фестиваль польської культури. Місце проведення фестивалю сподобалось і польській стороні.
– До Трускавця приїжджають гості з усієї Європи. І саме це сприяє відкритості жителів міста, – вважає Рафал Коцот, віце-консул Польщі у Львові.
Сьогодні до Конвенту самоврядної співпраці «Польща – Україна», організатора фестивалю, входять 22 самоврядні одиниці з різних реґіонів Польщі, а його завданням є співпраця із самоврядними структурами України з можливістю залучення фондів ЄС. Саме про польсько-українську співпрацю йшлося під час дискусії, у якій взяли участь самоврядувальники з обох країн. Українців насамперед цікавив польський досвід реформи місцевого самоврядування.
Українські учасники питали про результати реформи в Польщі, спосіб її фінансування та яким чином нараховуються субвенції на лікарні, школи тощо.
Яніна Квєцень, картузький староста і голова Конвенту самоврядної співпраці «Польща – Україна» вважає, що і польське, і українське суспільство мусять значно більше одне від одного вчитися, щоб переборювати стереотипи і старі конфлікти. «Польща та Україна повинні будувати нове майбутнє на дружній основі, бо Україна для Польщі дуже важлива. Україна повинна бути нашим приятелем», – переконана Я. Квєцень. Багатокультурність приносить великі плоди. Люди, відкриті на іншу культуру, толерантніші від тих, що перебувають виключно в однорідному середовищі. Найкращий приклад – це учасники фестивалю, які взаємно наповнювалися багатством презентованої культури та позитивною енергією.
– Люди дивуються, що польки співають українські пісні. Кажуть: як це можливо? А ми просто закохані в українську пісню і до нас приєднуються щораз нові особи, – говорять учасники українського гурту «Барвінок» і польського «Домбров’яци» з Русінова, які просто захоплені Трускавцем.
Своєю культурою не менш гордяться і кашуби.

– Культура нашої малої батьківщини нам дуже близька, тому ми хотіли показати на фестивалі, що ми родом з Польщі, але одночасно з Кашубів, і одне не суперечить другому. Ми хочемо підтримувати кашубську культуру і водночас передавати глядачам польські цінності, – кажуть кашуби з гурту «Пшодковянє» з Пшодкова.
– На Помор’ї культура тісно переплетена, і тому ми навчилися жити разом. Ми щасливі, що вміємо підтримувати в собі найважливіше, бо ж ніхто з нас не є безбатченком. Кожний з нас має власне коріння, – додає хористка «Кантусу» з Полчина-Здрою.
Під час фестивалю про велику політику не говорилося, однак це не означає, що гості не звертали уваги на ситуацію в Польщі та Україні. Тому фестиваль надзвичайно важливий у контексті нинішніх польсько-українських відносин.
– Попри те, що на сцені офіційно ніхто з українців не запитував, чому в Польщі руйнують українські пам’ятники, то в кулуарних розмовах такі питання ставилися. Якщо можна якось зрозуміти, що завжди знайдуться такі люди, які з різних причин, у тому політичних чи кон’юнктурних, захочуть руйнувати пам’ятники, то обурює факт, що з польської сторони нема рішучої реакції на подібні акти вандалізму, – наголосив почесний консул України в Щеціні Генрик Колодій, який очолив польську делеґацію.
Тим, що завжди зближує поляків та українців, є музика. У цьому переконаний також Болеслав Курек, поляк з України, який багато років живе у Польщі. Б. Курек народився, як сам каже, у симпатичному містечку на кордоні – Мостиськах. Навчався у Дрогобичі, працював у львівському університеті. І раптом йому вдалося реалізувати мрію життя, якою була можливість працювати і жити в Польщі. Сьогодні Б. Курек є директором Свідвинського осередку культури й веде два хори. Живучи в Польщі, Б. Курек гордиться, однак, тим, що був учнем визначного українського дириґента Олега Цигилика. Отож музика справді зносить кордони! ■

Опубліковано в Останній номер, Україна-Польща.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *