Спільне вшанування жертв – з інцидентом

Ярослав ПристашПОДІЇ№30, 2013-07-28

У римо-католицькому кафедральному соборі Св. Петра і Павла в Луцьку 14 липня, у сімдесяті роковини, відбулася свята меса за жертви на Волині й у Східній Галичині, за прощення гріха пролиття братньої крові та за примирення народів України і Польщі.

Президент Польщі Броніслав Коморовський у кафедральному соборі Св. Петра і Павла в Луцьку. У першій лавці (справа наліво): віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко, голова Волинської обласної адміністрації Борис Клімчук, віце-спікер Сейму РП Цезари Ґрабарчик, міністр Канцелярії президента РП Яромір Соколовський. Фото Ярослава Присташа
Президент Польщі Броніслав Коморовський у кафедральному соборі Св. Петра і Павла в Луцьку. У першій лавці (справа наліво): віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко, голова Волинської обласної адміністрації Борис Клімчук, віце-спікер Сейму РП Цезари Ґрабарчик, міністр Канцелярії президента РП Яромір Соколовський. Фото Ярослава Присташа

У богослужінні, яке відправив голова Конференції римо-католицького єпископства в Україні львівський архиєпископ Мечислав Мокшицький, взяли участь президент Польщі Броніслав Коморовський, заступник прем’єр-міністра України Костянтин Грищенко, апостольський нунцій архиєпископ Томас-Едвард Ґалліксон, голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук, голова Волинської облради Володимир Войтович, луцький екзарх УГКЦ архиєпископ Йосафат-Олег Говера, надзвичайний і повноважний посол України в Польщі Маркіян Мальський, надзвичайний і повноважний посол Республіки Польщі Генрик Літвін, радники президента Польщі Генрик Вуєц і Томаш Наленч, а також римо-католицьке священство, польські посадовці, польські та українські громади.
Після молінь виступив з промовою президент Б. Коморовський: «Дивлюся на цей кафедральний собор зі зворушенням і надією, що і ті, перервані 11 липня 1943 р., богослужіння в католицьких костелах будуть завершені, повертаючи нам віру в самих себе. Ми зібралися тут на молитву за душі жертв Волинського злочину. Сьогодні ми разом: поляки та українці. (…) Разом віддаємо честь всім убитим. Разом просимо прощення в Бога за злочини і кривди простими словами: „І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Ми разом закликаємо всіх поляків і українців до християнського примирення» .
Президент нагадав слова зі спільної декларації примирення польських та українських Церков про те, що жертвами злочинів й етнічної чистки стали не лише тисячі невинних дітей, жінок, літніх людей серед українців і, передовсім, поляків, а й також ті, хто рятував сусідів і родичів. Він прокоментував: «Ці слова, напевно, не сподобаються тому, хто хоче применшити або виправдати злочини, здійснені на Волині.
Їх не підтримає той, хто хоче сіяти взаємну польсько-українську ворожнечу. Однак ці слова можуть стати початком добрих вчинків для всіх, хто прямує до польсько-українського примирення, збудованого на фундаменті правди – болісної, але ефективної. Нема виправдання цим злочинам. Братовбивча боротьба є завжди злом. Прагнення свободи і суверенітету не виправдовує ані етнічних чисток, ані масових злочинів». Президент нагадав слова митрополита Андрея Шептицького про те, що злочин не служить народові, а злочин, скоєний в ім’я патріотизму, є гріхом не тільки перед Богом, але й перед власним народом.
Президент Польщі згадав також про гуманізм людей у той жорстокий час: «З особливою пошаною ми повинні пам’ятати про українців і поляків, які, ризикуючи життям, рятували від загибелі сусідів, попри панівну божевільну національну ненависть. Це справжні герої. Це справжні великі люди. Їхня позиція повинна бути для нас інспірацією і дороговказом, щоб ми відкрили уми для правди, а серця – для прощення. У спільній молитві ми повинні також пам’ятати про тих українців, які загинули в рамках колективної відповідальності за чужі злочини. Вони стали жертвами воєнного права відплати з польських рук на всій території протистояння».
Закінчуючи промову, президент наголосив, що примирення і прощення потрібне для нашого майбутнього: «І ми, поляки, і ви, українці, мусимо підняти „тягар правди”. Мусить її підняти кожен, хто бажає добросусідства, безпечного й успішного майбутнього наших народів».
К. Грищенко підтримав Б. Коморовського: «Нас об’єднують традиція та культура, проте болісним питанням залишаються трагічні події 1943–1944 років. Тому важливим і необхідним є свідоме обопільне примирення й прощення українського та польського народів. Не забуваємо тих, хто, ризикуючи своїм життям, рятував цілі родини, незалежно від їх національності. Схиляємо голови перед їх пам’яттю, молимося за них, вічна їм пам’ять». Він також закликав не політизувати трагічні події 70-літньої давності.
Коли президент Польщі вітався з людьми назовні святині, трапився інцидент: молодик розбив на плечі Б. Коморовського яйце. Як виявилося, винуватець є членом українофобської організації з Харкова «Слов’янська гвардія». Польські медіа приписали цю провокацію партії «Свобода». Проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович у відкритому листі перепросив польського президента: «Ви приїхали на нашу землю як паломник, що в молитві віддав шану жертвам братовбивчого конфлікту. Паломника благословляють і частують, а не ображають. Ви філігранно розставили політичні акценти свого візиту, щоб виконати свій громадянський обов’язок перед своїм народом і, водночас, не зранити почуття українського народу. За це дякують і шанують, а не плямують. Цілили у Вас, Пане Президенте, – потрапили в нас. Вам, незворушному, достатньо було зняти піджак, щоб ліквідувати наслідки злої волі. Нам, громадянам цієї країни, позбутись лахміття наших проблем значно важче. Вибачте, що бруд цього лахміття торкнувся і Вас».
Наслідки інциденту не забарилися: війт ґміни Мірче, ображений нападом на президента Польщі та критичною заявою Волинської обласної ради стосовно постанови Сейму РП про Волинський злочин, вирішив, що фестиваль «Дні добросусідства» обмежиться до польської сторони.
Президент Польщі та віце-прем’єр-міністр України відвідали також село Кисилин і віддали честь убитим 1943 р. полякам та 1941 р. євреям.
Відповідаючи на моє питання про відзначення подібних роковин на Холмщині і відкриття меморіалу в Сагрині, президент Коморовський сказав: «Побачимо. Я мріяв, щоб тут і там з’явилися обидва президенти. Побачимо, як буде. Потрібно зберегти певну „пропорційність” у жестах тут, на Волині, пропорції треба надробити».
Нагадаю, що на офіційному рівні були відкриті два польські меморіали – в Павлівці (Волинь) і Гуті-Пеняцькій (Галичина) – та один український – у Павлокомі (Ряшівський повіт). ■

Поділитися:

Категорії : Події