Світлана Мельник ■ МІҐРАЦІЯ ■ №2, 2018-01-14

«Біженці», трудові міґранти, прибиральниці і будівельники… Приблизно такі ярлики досі ще існують в польському соціумі для окреслення українців, які тут живуть і працюють. Розумні і підприємливі — стверджуємо ми і продовжуємо знайомити наших читачів з українцями, які успішно створюють бізнес у Польщі, інвестуючи в її економіку значні кошти.
Сьогодні ми з приємністю запрошуємо вас до краківського ресторану української кухні «Чічері», який попри короткий час свого існування вже встиг заробити імідж закладу, де готують найкращий у місті український борщ.

У гості до пана Романа Дріна я потрапила у «правильний» момент, бо саме розпочиналася пізнавальна польсько-українська зустріч, присвячена особливостям національної кухні. Учасники жваво розповідали про специфіку страв у своєму реґіоні і деґустували почастунок. Дітлахи ліпили зі заздалегідь дбайливо приготованих шеф-кухарем тіста і начинки хто вареники, хто «piеrogi», щиро вірячи, що вони чимось відрізняються. Щоправда, потім ці кулінарні витвори потрапляли до одного казана і шансів на «національну ідентифікацію» в них не було. Так чи інакше, усе з’їджено, а що ні, помандрувало з учасниками додому як почастунок для інших членів родини.
Пан Роман задоволений, бо подія вийшла цікава й позитивна. Чергова маленька зернинка толерантності потрапила до відповідного ґрунту.
Не встигають зачинитися двері за вранішніми гостями, як на порозі з’являються учасники майстер-класу з малювання.
– А ввечері у нас сьогодні гратимуть три чудові бандуристки з України. Обов’язково приходьте, вони неймовірні, – запрошує господар.
– Мабуть, тут у вас уже залишуся до вечора, – відповідаю приречено. – Стільки цікавих подій на один «квадратний метр часу». І з голоду, певно, не пропаду.
– Це на 100 процентів, – запевняє пан Роман. – Українську вечерю ґарантовано!

Чічер (діалектне) – різкий, холодний осінній вітер з дощем або снігом

Надворі чічер, а наша бесіда в теплій гостинній українській господі «Чічері» продовжується.

– Я не розумію людей, для яких гроші – це самоціль, – каже пан Роман. – Чи вони не усвідомлюють, що на той світ нічого з собою не візьмеш? Важливо, що ти чиниш зараз, у даний момент, що доброго ти робиш, що даєш людям. Зроби щось хороше – воно потім до тебе повернеться, гроші теж прийдуть. Подібні акції, зустрічі, майстер-класи – це цікаво, позитивно і корисно для людей. Це також найкраща реклама для нашого закладу. Волію такий маркетинг, аніж акції на зразок: «Сьогодні знижка».
На День вишиванки разом з українськими активістами ми провели цікаву акцію на Ринку. Кожен, хто прийшов у вишиванці, міг пригоститися справжнім українським борщем від «Чічері». При можливості підтримуємо громаду. Наприклад, подарували нашій церкві тридцять ланч-карт (ланч-карта – пакет на 10 обідів).

Як з’явилася ідея відкрити ресторан у Польщі?
Це своєрідний виклик для мене. Ресторан «Чічері» успішно діє в Чернівцях. Нам вдалось увійти в число кращих і за кухнею, і за сервісом, і за зарплатнею персоналу. Захотілося спробувати, чи зможу це зробити за кордоном, адже тут усе ж рівень вимог вищий, конкуренція більша і зробити такий заклад популярним і прибутковим непросто. Наразі інвестуємо багато часу, праці і фінансів. Збираємо найкращих спеціалістів.

Чому обрали саме Краків?
Краків обраний спонтанно, хоч і не випадково. Це одне з найуспішніших міст Польщі, розташоване досить близько до України – 2 години автомобілем по трасі А-4 і ви вдома. Тут мешкає багато українців, тому наша ціль – поступово перетворити «Чічері» на своєрідний клубний ресторан, де місцева діаспора могла би проводити зустрічі, вечірки, різні цікаві події. На місце, куди можна буде прийти просто відпочити в теплому колі, скуштувати справжні українські страви, зустріти знайомих… Ми відкриті на нові ідеї і проекти. Приходьте, проводьте тут майстер-класи, приватні уроки чи консультації. Ми тільки раді. Навіть каву ніхто вас не змушуватиме купувати, якщо не хочете. А як зовсім скрутно, то ще й борщем пригостимо.

Хто працює в «Чічері»? Чи шеф-кухар теж з України?
У нас команда однодумців. Усі працюють згуртовано і повністю віддаються справі. Шеф-кухар три роки перед виїздом на проживання в Польщу працював у «Чічері» в Чернівцях. Потім працював у Вроцлаві, а коли відкрився «Чічері» в Кракові, з задоволенням повернувся до нас. Він сюди переїхав зі своєю дружиною, котра також тут працює.

Які «родзинки» меню ресторану?
Хіт продажу – український борщ. Помітний також попит на деруни, голубці, вареники. З меню попереднього ресторану прижилися і добре продаються чебуреки. Фірмові страви – салат «Чічері» та український борщ.

Поділитеся з нашими читачами якимось смачним рецептом?
О, це вже домовляйтеся з шеф-кухарем. Він рецепти не розголошує навіть мені.

КУЛІНАРНІ ПОРАДИ до святкового столу від шеф-кухаря «Чічері» спеціально для читачів «НС»

Ми обрали традиційну страву, яку українці люблять мати на своєму святковому новорічно-різдвяному столі. Усього рецепту не писатимемо. Шеф-кухар залишає простір для фантазії. Натомість дає цінні поради. Отже:

Як приготувати смачні голубці
Для самих голубців нам будуть потрібні: капустина, цибуля (2 шт.), морква (1–2 шт.), фарш зі свинини (400 г), рис (300 г), сіль, мелений чорний перець, олія, томатний сік/паста, вода, приправа «Хмелі-сунелі», часник.
Для підливи пан Олег рекомендує змішати в оптимальній пропорції (вважайте, щоб не дати забагато води) томат (сік, паста), воду, додати лавровий лист, сіль і духмяний перець.
Для грибного соусу, з яким подаємо голубці, візьміть гриби (печериці, можна і лісові – білі, наприклад), цибулю, сметану, борошно, кріп, сіль, перець.

● Як найшвидше і якісніше приготувати листя капусти?
Капустину опустити в кип’яток і потім що дві хвилини знімати за допомогою виделки зовнішній листок.

● У процесі приготування начинки важливо:
а) промити рис перед готуванням
б) готувати його до стану Al dente (як звучить!). По-нашому це значить – залишити його напівзвареним.
в) промити його на друшляку знову!
Ось вона, перша родзинка. якщо це все зробите, тоді рис буде розсипчатим і не зліпиться в суцільну масу.

● Увага! Другий секрет. Для надання неповторного смаку шеф-кухар Олег додає в начинку приправу «Хмелі-сунелі» (базилик, розмарин, петрушка, кріп) і трошки часнику.

● Щоб голубці не пригоріли, дно каструлі вистелити листям капусти. Щільно скласти голубці, залити заливкою, дати закипіти, а потім на малому вогні готувати близько години. Подавати з грибним соусом. Мусить бути смачно, приготуєте – розповісте.
Особисто я голубців у «Чічері» не пробувала, хоча чесно планувала дегустацію. Але тарілки борщу, який виявився дійсно дуже смачним, мені вистачило, щоб наїстися, на чому експеримент закінчився. Але то наразі. Тож – далі буде. ■

Поділитися: