Складні часи для меншин

Степан МігусГРОМАДА№46, 2016-11-13

Напередодні трагічного 70-річчя

Об’єднанню українців у Польщі доводиться працювати у щораз складніших умовах. Такі висновки насуваються після чергового засідання Ольштинського відділу ОУП 22 жовтня.

Меншає громадська активність, особливо молодих людей. Сільські ланки опинилися під загрозою ліквідації з приводу міґрації мешканців до більших міст, бо менші теж дещо пізніше приречені на зникнення. Наростає небезпека утрати побудованої з великими зусиллями мережі освітніх структур. Це пов’язане з реформами в освіті, про які ще практично нічого конкретного не відомо, тим більш про ситуацію у шкільництві меншин. У публічних засобах масової інформації, передусім до передач меншин, повернулася цензура. Зобов’язує-бо польська «рація стану».
Якби цього всього було мало, зростають випадки нищення й осквернення українських цвинтарів, могил і пам’ятників. Останнім часом це трапилося на цвинтарі у Верхраті на Любачівщині, звідки 69 років тому на Ольштинщину переселено значну частину мешканців. Нічого не чути про покарання винуватців, хоч деякі з них відверто хваляться в Інтернеті тим, що скоїли. Не знайдено винуватців знищення пам’ятників на півдні Польщі, осквернення українських прапорів і німецького почесного консульства на півночі. Влада ж називає ці злочини лише «хуліганськими вибриками».
Перед нами наступного року скорбний ювілей. це 70-річчя злочинної Операції «Вісла», вчиненої комуністами. Протягом 25 років демократії в Польщі не спромоглися офіційно засудити її демократичні коаліції різних конфіґурацій. Здається, годі сподіватися на це і в наш час. Однак ольштинська рада відділу вирішила, що збиратиме підписи під зверненням до польського парламенту з вимогою врешті засудити цей злочин, учинений на громадянах Польщі. І не потрібно починати все спочатку. У сеймових шухлядах віддавна залягає проект закону, інспірований депутатом попередніх скликань Мироном Сичем. Проект пройшов уже перше читання. Вистачило б його ухвалити, щоб повернути гідність і віру в справедливість десяткам тисяч українців, громадян Польщі, а також понад 150 тисячам вигнанців і їх нащадкам. Це відродило би вірогідність влади, яка довела б, що демократія стосується всіх громадян Польщі. Керівництво ольштинської ради зобов’язане звернутися до двох інших відділів ОУП – Ельблонзького і Мазурського, щоб з усіма подробицями спільно розробити план цих заходів. Зустріч заплановано на першу половину грудня.
Кожна реформа освіти, проведена в Польщі, приносила великі ускладнення для системи навчання національних меншин, у тому чи не найбільшої – української. Нині ми знову стоїмо перед реформою, яка, зокрема, ліквідуватиме гімназії, а в початкових школах не дозволить приймати у перші класи шестилітків. Два українські шкільні комплекси на Вармії і Мазурах – у Бартошицях та Ґурові-Ілавецькому і 42 пункти навчання української мови не мають жодної інформації, як далі функціонуватиме освіта меншин. Ніхто не інформував, ніхто не вважав за потрібне порадитися з людьми, які мають багатющий педагогічний досвід. Виникає питання, чи в дотеперішніх комплексах шкіл, котрі працюють у тих самих будинках, зможуть існувати, як у випадку Ґурова-Ілавецького, дві окремі школи, тобто початкова і ліцей, а у випадку Бартошиць – дошкільнята і початкова школа, а також, що за тим іде, скільки буде дирекцій, адміністрацій, педагогічних рад тощо. Здається, нема чого дивуватися, що українців про те ані не інформують, ані не питають, якщо навіть польські школи про подробиці реформи довідуються часом із засобів масової інформації. У цьому питанні меншини безсилі і мусять очікувати на рішення Варшави. А це може означати, що чергова реформа знову обмежить доступ українських дітей до вивчення рідної мови. У цьому випадку залишається закликати українських батьків гуртуватись, набиратися відповідальності і, попри великі труднощі, які нас чекають, робити все, щоб принаймні більшість нашої дітвори, як не усі, потрапила на навчання української мови. Що це є можливим, довели часи ПНР, коли попри всі труднощі, а навіть їм наперекір, діти численніше, ніж тепер, приходили на навчання української мови. Заохочувати батьків до плекання рідної мови – це ще одне вагоме завдання місцевих ланок ОУП.

Міняється закон про радіомовлення і телебачення. Крайова рада телебачення і радіомовлення відсунута практично на узбіччя. У демократичній державі, якщо слухач або глядач вважає матеріали, які випускаються в ефір, незгідними з правдою, можна оскаржити в суді. В публічному Радіо Ольштин, у якому українські передачі транслюються від 1958 р., а від 2001 р. щоденно, запровадили неофіційну цензуру. Українська передача не вийде у світ без попереднього перекладу на польську мову та акцептації видавця. Для цього навіть прийняли до праці перекладача, не пов’язаного з підготовкою програми, на що йде левова частка призначених на ці програми грошей. Матеріали, незгідні з польською «рацією стану», тобто такі, у яких є спроба пояснення й української рації, не проходять. Навіть словосполучення «українські патріотичні сили», вжите у протистоянні «русскому міру» в Одесі, не пройшло. Довелося викинути слово «патріотичні». Видавець не дозволив теж на випуск в ефір репортажу про леґальне екуменічне богослужіння у Гребенному. Подібних втручань можна знайти більше. Для доповнення картини варто підкреслити, що українським передачам в Ольштині скасовано один з двох штатів, бо, за словами нинішнього керівництва Ольштинського радіо, потреби українських передач були перебільшені. Нині невідомо, хто і за якими принципами має готувати українські радіопередачі. Раніше у правилах до законів про радіомовлення говорилося принаймні про те, що «національні меншини самостійнo підготовляють передачі». Нині ніхто з авторів навіть не заїкнеться, не говорячи вже про консультації на ці теми, про те, як передачі національних меншин впишуться в новий закон.
Майбутнє нашого організованого життя і вирішування цих проблем – це активна молодь в організації. Хоч в Ольштині молодих людей, серед яких чимало студентів, багато, однак до громадської праці непросто знайти охочих. Молоді взялися керувати ольштинською ланкою ОУП, але й досі не запропонували нічого нового. На останньому засіданні відбулася дискусія над новим планом на наступний рік. Хоч раніше деякі молоді представники ради закидали, що кожного року «відбувається те саме», на наступний рік не запропонували нічого нового з розрахунком на молодого адресата. Сумніви щодо успіху викликала й пропозиція організувати вишколи для молоді з метою її активізації. Говорили, і то молоді, що це не знайде зацікавлення. Хоч далеко не всі молоді люди проявляють активність та ініціативність, усе ж таки на деяких ділянках громадської ниви вони показують себе. Це, у першу чергу, вокально-музичні колективи, які, правда, здебільшого працюють на комерційній основі, але й громадським чином ремонтували світлицю ОУП в Ольштині. Так само в теренових ланках у Срокові, Кентшині, Бартошицях чи Ґурові-Ілавецькому є в керівництві молоді люди. Однак їх все-таки могло б бути значно більше, особливо у великих містах. Від вишколів задля активності теж відмовлятися не треба. На місцях вівся би пошук молодих людей, а самими вишколами мало б зайнятися центральне керівництво ОУП.
Щодо плану, то рада схвалила організування заходів на воєвідському рівні, як у попередні роки, але вони повинні бути, однак, в основному присвячені 70-річчю скорбної Операції «Вісла». Управи ланок у зв’язку з цим зобов’язані до збірки фотографій з місць переселення у перші роки після нього. Після їх селекції буде оформлена виставка. Підкреслювалося, що заходи, приурочені до 70-річчя Операції «Вісла» та іншим знаковим датам, треба організовувати спільно з церквами. Було б добре, якщо б реґіональні заходи відбувалися одночасно для трьох відділів Вармінсько-Мазурського воєвідства, а плани праці були узгоджувані так, щоб події не перекривали одна одну. З цією метою на зламі листопада/грудня буде проведена зустріч представників відділів і, можливо, церкви. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*