ШЛЯХОМ ватряної інтеграції – до асиміляції

Фейлетон Ярослава КеллераПОГЛЯДИ2010-10-29

{mosimage} Це, здавалось би, провокативне ствердження викликає різні асоціації в контексті заходу “Ватра – прикордонні зустрічі”, який проходив у серпні в Браневі та Ґлембоцьку. Захід відбувався під відкритим небом, на природі, в оточенні чудового парку, який створив йому натуральну сценографію. До цього варто додати гарну погоду, досить ретельну організацію та вдалий підбір і режисуру програми, що сприяло загально позитивному сприйняттю цієї ініціативи.

У задумі організаторів не було створення “кальки” ґлембоцьких “Прикордонних зустрічей”, які минулими роками приваблювали тисячі учасників на озеро Ґлембоцьке. З огляду на інші місцеві умови, організатори в Браневі з самого початку відмовилися від велелюддя, від масового характеру заходу, зробивши ставку на дозрілу, вимогливу публіку – не обов’язково з перевагою молоді, хоч кількість учасників (майже 900 людей) перевищила сподівання організаторів.
Однак відмінність браневської “Ватри” від ґлембоцької слід розглядати ще й в інших аспектах. Перш за все, цьогорічний захід був фінансований з коштів європейського Фонду реґіонального розвитку в рамках програми “Вармія і Мазури”, розрахованої на 2007-2013 рр. Сам захід реалізовано в рамках проекту “Вармінський дім: інтеґрація різних національностей на території Вармії”. Натомість формальним його організатором був Браневський повіт – від імені товариства “Вармінський дім”.
Здається, це всі організаційні подробиці. Але з’являється запитання – яка в цьому роль Об’єднання українців у Польщі? На жаль, у цій формулі вона зведена до звичайного користувача послуги, якому доручено виконання завдання згідно з вказівками організатора, у цьому випадку – староства. Тому концепція програми “Ватра – прикордонні зустрічі” сформувалася в товаристві “Вармінський дім” без участі ОУП, яке по-іншому відчуває національну “матерію” та ставить акценти на зовсім інші пріоритети. Суть усіх програм ОУП зводиться, перш за все, до розвитку української культури та збереження української національної ідентичності. Натомість проект “Інтеґрації різних національностей на території Вармії” ставить за провідну зовсім протилежну ідею. “Інтеґрація” – це ключове слово, яке означає процес об’єднання в одне ціле різних культур, націй, традицій, мов тощо. А це – уже прямий шлях до асиміляції, тобто, у наших умовах – до прискореної полонізації. Мале зацікавлення та мізерна участь українців (на 900 відвідувачів заходу українців могло бути не більше 150) – це, здається, підтверджує тезу: цей інтеґраційний захід адресований до широкого інтернаціонального суспільства, у якому немає належного місця для національної окремішності української спільноти.
Проте це все не означає, що можна нехтувати коштами з ЄС – навіть якщо вони передаються в інтеґраційному форматі. Слід пам’ятати про провідну місію, яку виконує ОУП. Це, зокрема, популяризація та розповсюдження української культури, розвиток різноманітних форм культурної та освітньої активності української спільноти, піднесення та укріплення національної ідентичності тощо. А це не зовсім по дорозі з інтеґраційними ініціативами. Щоб подавати заявки на кошти з Європейського Союзу, слід представляти відповідний організаційний потенціал. Для цього необхідні спеціалізовані кадри. Потрібні майстер- класи, студійні презентації для потенціальних реалізаторів програм. Сьогодні є широкі можливості користуватися семінарами в рамках програм ЄС. У Браневському старостві, наприклад, створено Центр неурядових організацій, який у різних формах допомагає всім неурядовим організаціям, для їхніх членів постійно проводяться семінари, у рамках яких центр навчає, як отримати кошти для статутної діяльності, як писати проекти, як вести фінанси організації, як створювати бізнес-плани, кошториси, як розраховувати програми, як створити мережу волонтерів тощо. Водночас центр проводить популяризацію організованих заходів. І все це – безкоштовно. Однак, з жалем треба констатувати, що зацікавлення лідерів нашої організації, громадських діячів, молоді цими курсами підвищення знань – мінімальне. Ніхто з них, незважаючи на постійні пропозиції центру, не відчуває потреби підвищення вмінь та кваліфікацій у цій галузі, що є викликом часу і дає шанси для здобуття нової професії, наприклад, координатора програм ЄС.
На запитання, чи в наступні роки організовуватиметься “Ватра” в Браневі, слід відповісти запитанням: чи є в нас відповідно підготований людський потенціал, який візьме на себе цю ініціативу? Серед українців, на мою думку, таких сил немає. Залишається користуватися підтримкою мережі волонтерів інших організацій або з покорою приймати роль звичайного виконавця, який не має жодного впливу на зміст і форму реалізованих програм. А якщо вже віддається організування українських заходів неукраїнським організаціям, установам, осередкам культури – тоді немає жодної ґарантії, що фундаментальна ідея Об’єднання українців у Польщі буде повністю реалізована та здійснена.

“Наше слово” №44, 31 жовтня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*