ШКІЛЬНІ дипломи, бесіда та канікули

(пл)ПОДІЇ№26, 2009-06-28

Серед природи – у лісі Домброва над водосховищем біля Люблина – проходило 7 червня свято закінчення навчального року люблинської української недільної школи. Святкування розпочалося урочистою літургією в церкві православної парафії св. Петра (Могили).

Уже в самому лісі діти, перед врученням їм свідоцтв та подарунків, виступили з художньою програмою. Цю та інші програми вони вивчають та вдосконалюють під час театральних занять. Крім цього, у літній школі вивчають українську мову та Закон Божий. Школа існує від 2003 р., а півторагодинні заняття для дітей ведуться щотижня після недільної літургії.

„Тепер працюють дві вікові групи – старша (14-15 років) та молодша (11-13 років). Але раніше дітей було більше і навчання велося в трьох вікових групах”, – пояснює вчителька Ярослава Шевчук.
Вже протягом трьох років свято закінчення навчального року, яке прийняло назву „Українська бесіда”, відбувається на лоні природи. Місце його проведення та програма (виступи дітей, різних ансамблів з реґіону, вогнище) мають об’єднувати люблинських українців та переконувати їх, а передусім дітей, що варто бути учнем літньої школи, яка існує при парафії. При церковній світлиці гуртується також молодь, яка заснувала Братство православної молоді Люблинсько-Холмської єпархії. Деякі члени братства належать ще й до місцевого колективу „Хвиля”, який цього року виступив з народними та повстанськими піснями у своєму аранжуванні. „Українську бесіду” відвідав відомий у реґіоні дитячий ансамбль з Більська-Підляського „Ранок”.
Григорій Купріянович – голова Українського товариства в Люблині та один з організаторів заходу – вважає ці зустрічі вшануванням православної та української традиції предків, „а вшанування традиції дає можливість розвитку”, – добавляє. Такі акценти показують, що українське життя в реґіоні відроджується.
Цьогорічний захід відвідали архієпископ Люблинський і Холмський владика Авель, настоятель православної парафії св. Петра (Могили) в Люблині, представники духовенства та місцевої влади. Був присутній депутат польського парламенту Збіґнев Войцеховський, який походить саме з цього реґіону. Він мав сусідів -українців, тому без проблем володіє українською мовою, що підтвердив своєю доповіддю. Він як міністр освіти розуміє, що діти ходять до школи, бо мусять, але їхня участь у заняттях з української мови – це „вже їхній самостійний вибір”. Він вважає, що „всі повинні знати і розуміти державну мову, але важливішою для кожного має бути своя рідна мова”…
„Українська бесіда” закінчилася шашликами, спільним співом при вогнищі, дитячою грою у футбол та бадмінтон. Коротко кажучи, нарешті настали канікули!

„Наше слово” №26, 28 червня 2009 року

Спростування
Після появи в 26 числі „Нашого слова” статті „Шкільні дипломи, бесіда та канікули”, Головна управа Українського товариства в Люблині надіслала листа до редакції. У листі наводяться зауваги щодо статті та перераховуються помилки, які в ній з’явилися.
У двох абзацах статті „недільну школу” помилково названо „літньою школою”; згадана молодь, яка сьогодні діє в Братстві православної молоді Люблинсько-Холмської єпархії не була його засновником, бо Братство існує від 1989 р.; ансамбль „Ранок” діє в Більську-Підляському, а географічно це реґіон Підляшшя, а не Люблина. Пишучи „відомий у реґіоні”, я поклав акцент на те, що ансамбль знає громада з Люблина та околиць, а не, як могли зрозуміти читачі, що він „саме з Люблинщини”. У статті неправильно вказано також, що на закінченні навчального року української недільної школи взяв слово Збіґнев Войцеховський – у дійсності на урочистості виступив заступник міністра освіти Кшиштоф Становський. Я переплутав дві офіційні особи. Розумію, що це престиж для української громади не тільки в Люблині, але взагалі в Польщі, коли заходи відвідує міністр. Розумію також, що зрідка буває (не лише в недільній школі), щоб свідоцтва та подарунки на закінчення року вручав дітям заступник міністра та архієпископ, однак не йшлося мені про те, щоб чітко відмітити кожну дію та слова запрошених гостей.
Захід відбувався з нагоди церковного свята П’ятидесятниці та закінчення навчального року. Однак у статті я хотів представити передусім закінчення навчального року в лісі Домброва над водосховищем біля Люблина. Стаття мала на меті показати, як працює українська громада в Люблині, що українське життя відроджується, а свято закінчення навчального року, як розумію, це один з ефектів цієї праці. Саме це хотів показати в статті. Не завжди також згадую організаторів заходу, чи називаю джерело його фінансування, не йдеться про звітування, тільки намір показати захід, реальний стан життя громади – і не в „кривому дзеркалі” – як згадано у листі Українського товариства. За помилки, неточні інформації, неясності – перепрошую.

З повагою,
автор статті Павло Лоза

Категорії : Події

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*