Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №22, 2015-05-31
У Ґданську 23 травня відкрили й освятили пам’ятник хрестителеві Русі-України князю Володимирові Великому. Це він найкраще символізує як минулу, так і сьогодні відстоювану близькість Києва з християнською і вільною Європою.
Монумент став на площі перед місцевою греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці. Його ініціаторами були парафіяни та місцевий парох. Урочистості, молебень до св. Володимира і Ольги та архиєрейську літургію, очолив владика Вроцлавсько-Ґданський кир Володимир Ющак. Пам’ятник – це висока (4,5 м) бронзова фіґура святого, який в руках тримає хрест і Десятинну церкву. Святиню вважають першим кам’яним храмом Київської Русі. Побудував її в Києві наприкінці Х ст. сам князь Володимир Великий.
Автором ґданського монумента є польсько-український скульптор Геннадій Єршов, який багато років проживає у Ґданську. В місті з-під його руки вийшли також пам’ятники капелана «Солідарності» кс. Генрика Янковського та Целестина Мронґовюса – євангелітського духівника, мешканця Ґданська, борця з германізацією. Г. Єршов є теж автором монумента, присвяченого жертвам Голодомору, який стоїть на Вольському православному цвинтарі у Варшаві. Пам’ятник у Ґданську поповнює ті монументальні вшанування св. Володимира, які стоять в Україні, Росії, Великій Британії, Канаді, Австралії та Аргентині. Найстарший пам’ятник святому споруджено 1853 р. в Києві.
Крім численної української громади, в урочистостях у Ґданську взяли участь президент міста Павел Адамович, маршалок Сенату РП Боґдан Борусевич, голова Сеймової комісії нацменшин депутат Мирон Сич, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, скульптор Геннадій Єршов, представник Посольства України у Польщі Микола Ярмолюк та інші. Мистецько збагатив святкування місцевий церковний хор та кобзар з Києва Тарас Компаніченко.
У проповіді владика В. Ющак відзначив, що князь Володимир – це основоположник християнства Київської Русі-України, і сьогодні інші держави, включно з Росією, мусять сягати й визнавати це джерело, яке є в Києві. Цю правду особливо варто підкреслювати, оскільки офіційна Москва намагається привласнити собі всю спадщину Київської Русі: «Російське суспільство сьогодні міцно зманіпульоване і насичене пропаґандою», – відзначав учасник урочистості в Ґданську проф. Ігор Галагіда, з чого виводив можливість успіху інженерії Кремля стосовно минулого, зокрема постаті св. Володимира. На думку історика, таке «загарбнитцво» особливо видно на прикладі пам’яті про ІІ Світову війну. В московській оптиці не згадують про внесок українців, білорусів та інших народів у перемозі над фашизмом, а роблять це виключно подвигом Сталіна і Червоної армії. Разом з тим замовчується факт, що саме Сталін спричинив вибух останнього світового конфлікту.
Чергова символічність, на яку звернув увагу у своєму слові кир В. Ющак, це значення монумента для українців, розпорошених Акцією «Вісла», а також трудових міґрантів і втікачів від війни в Україні: «Цей пам’ятник має кожному з нас нагадувати, звідки наше коріння, де початки нашого християнства, звідки ми вийшли і куди маємо сягати зором, пам’яттю і молитвою.»
Радість від появи пам’ятника висловив маршалок Б. Борусевич. За його словами, пам’ятник у Ґданську свідчить про гостинність міста і його відкритість для всіх, хто творить місцеву громаду: «Я бажаю вам спокою в душах, а Україні – миру. Бажаю, щоб війна закінчилась і щоб тих людей, які її спричинили, просвітив Святий Дух, а також Святий Володимир». Депутат Сейму Польщі М. Сич подякував за ці слова та за прихильність польської місцевої і державної влади. На його думку, дуже важливо, що у Ґданську вшановують постать, яка має великий внесок у розвиток християнства і єдності у Європі.
Голова ОУП П. Тима наголосив на довгій історії польсько-українських взаємин у Ґданську. Він пригадав, зокрема, що через це портове місто в давні часи до Європи з України попадало збіжжя, в міжвоєнний період було тут консульство Української Народної Республіки, а в часи ПНР зав’язувалася співпраця і діалог між польською інтеліґенцією, опозиціонерами і католицькими середовищами, з одного боку, та українською громадою – з другого. «Ґданськ став також посередником між опозиційними колами в Польщі та Україні. Це історія і символ нашої тут присутності, співпраці і сьогоднішнього свята, бо ці події творять нашу спільну історію». Голова ОУП пригадав, що у Ґданську 1989 р. делеґати І Зїзду «Солідарності» написали послання до робітників Східної Європи. «Цей документ був доказом того, що польське суспільство та опозиція бажає свободи, добра, незалежності і підневільним совєтським народам», – наголошував голова ОУП, водночас дякуючи всім тим, хто будував основи польсько-українського співробітництва, яке сьогодні так потрібне Україні. Радість з появи монумента висловив і господар міста президент П. Адамович. Він відзначив, що Ґданськ на карті Європи і в культурно-політичному просторі появився 997 р. з християнською місією св. Войцеха. За його словами, тепер серед символів появляється й хреститель Русі-України – князь Володимир Великий, який своїм візерунком буде ґданщанам і гостям міста нагадувати, що Європа складається зі східної та західної «легені». Саме таке порівняння дуже часто вживав Папа Римський, а потім святий Іван-Павло ІІ. «Кожна спроба розділити ті легені закінчується погано для Європи», – відзначав президент Ґданська П. Адамович. За його словами, пам’ятник відкривається у властивий момент, коли Україна здійснює великий історичний вибір, рівний тому, який здійснив князь Володимир у Х ст. ■
