Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2011-05-26
{mosimage}
Уже двадцять п’ятий раз у Кентшині пройшов Реґіональний фольклорний ярмарок “З мальованої скрині”. Отож, є нагода осмислити сам захід і поділитися висновками.
Цього року перед публікою виступали “Лісова пісня”, “Веселинка” й “сонечко”, тобто діти з пункту навчання з Бартошиць, “Журавка” й “Думка” з Ґурова- Ілавецького, гурт “Ізпрежди віка”, “Зорепад”, “Молтайнянки”, “Черемош” і гості з України: солістка Наталя Мельничук з Рівного, діти з Дрогобича і хор “Волинь” з Луцька. Найцікавішим виявився останній: хор “Волинь” виступав з оркестром.
Концерт тривав безперервно 4 години. Видно, що бракувало режисера чи особи, відповідальної за сцену. Чи то брак координації, чи ясних компетенцій довів до того, що глядачів було менше, ніж зазвичай, хоч деякі приїхали навіть з Пасленка (140 км). Сам голова Ольштинського відділу оуп Степан Мігус всього не допильнує: він організовує водночас журналістський конкурс “Калинові мости”, тож годі мати до нього претензії. Самі кентшиняни признають, що не допильнували популяризації заходу. Марко Мельничук відчуває навіть особисту відповідальність. Степан Сидор з Кентшина, голова гуртка ОУП в Ґенсиках (з 25- ма членами) оцінює, що можливою причиною меншої кількості гостей є демографія. Літні люди відходять на вічний спочинок, а молодь виїжджає у великі міста.
Стосовно рівня виконавців – С. Сидор невдоволений. Не бачить цікавої пропозиції для старших людей, а також і для молоді. Десятилітньому Михайликові Терешку з Асунів найбільше подобалася “Думка”, а точніше дівчата в танці хіп- хопу. Іван Павлик, родом із Заліської Волі (тепер з -під Ґіжицька), задоволений рівнем концерту. Сам знає ціну організовування культурних заходів та те, скільки сил це коштує. Він констатує важливий факт: “Громада мусить бути зв’язана з Церквою, інакше не можна. Як нема спільноти релігійного життя і культурно -освітньої роботи, то ця праця – невідповідна”…
Михайло Палюшок, політв’язень, мінер з УПА (І рій, ІІ відділ, курінь “Залізняка”, псевдо “Павлюк”), родом з Вербиці (тепер з- під Пєнєнжна) оцінює, що колись українська громада була більш активна й помітна. Активнішою була молодь. А тепер “пильнують телевізор”. М. Палюшок на концерті не вперше – захід йому подобався.
Звичайно, не всіх вдасться задовольнити, але організаторам слід задуматися і, можливо, варто змінити формулу концертів. Крім цього, понад півгодинний час, відведений на промови, – це забагато. Вистачить, що слово візьмуть дві-три особи, а не всі почесні гості.
Під час концерту поза глядацькою залою молодь організувала пункт для перепису через Інтернет. Мирослав Дрозд і Марія Хомин допомагали старшому поколінню, однак великого зацікавлення не було. Кільканадцять осіб списалося, все ж таки і стільки має значення. Попалися серед них і т.зв. презентаційні анкети. Я навіть чув, що літні люди абсурдно бояться чергового виселення і тому не беруть участі в переписі населення. Але частина з них вже переписалася. М. Дрозд при православній парафії намагається переписувати всіх, хто забажає, не тільки українців. Від активності волонтерів та вмілості переконувати залежатиме кінцевий результат перепису.
Серед офіційних гостей присутніми були, зокрема, вармінсько -мазурський воєвода Мар’ян Подзевський, радник Вармінського Мазурського сеймику з питань національних меншин Віктор-Марек Лейк, мер Кентшина Кшиштоф Гецьман, член управи радіостанції “Polskie Radio Olsztyn” Генрик Ланько, вармінсько -мазурський освітній куратор Малґожата Боґданович -Бартніковська.
“Наше слово” №22, 29 травня 2011 року {moscomment}
