Що чекає наші школи?

Павло ЛозаПОДІЇ№32, 2017-08-06

У Польщі 1 вересня 2017 р. входить у життя нова реформа освіти. Які зміни чекають школи і пункти навчання української мови, а також учителів?

(Не)обов’язкова рідна мова

<strong>Діти з перемишльської «шашкевичівки»</strong>. Фото Павла Лози

Діти з перемишльської «шашкевичівки». Фото Павла Лози

Один з пунктів проекту розпорядження Міністерства національної освіти (МНО) передбачає зміну строку складання заяви про участь учня в заняттях рідної мови. Згідно з пропозицією, тепер її можна буде подавати до 20 вересня. Раніше заяви треба було складати до кінця квітня, тобто ще перед новим навчальним роком. Нову пропозицію не розуміє Любомира Тхір, директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання ім. Лесі Українки в Бартошицях.
Кожного року до кінця квітня я мушу подавати ведучому органові школи і в кураторії освіти план занять з української мови на новий навчальний рік, який треба складати на основі декларацій батьків. Як це можна буде зробити тепер, якщо інформацію про кількість учнів, що вивчатимуть українську мову, я матиму щойно в кінці вересня? – роздратовано говорить директор школи.
Зовсім абсурдною вчителям здається також пропозиція, що до 29 вересня нового навчального року батьки неповнолітніх дітей і повнолітні учні можуть відмовитись від вивчення рідної мови. Це стосується і шкіл, і пунктів навчання. Дана ідея викликає найбільше застережень, оскільки її введення матиме погані наслідки в кількох вимірах. По-перше, це може дезорганізувати планування занять з української мови; по-друге, як зазначає Марко Сирник, голова фонду «Просвіта», а разом з тим вчитель у пункті навчання української мови у Валчі, цей запис несумісний з деякими правовими актами.
– У школах з нацменшинною мовою рідна мова є обов’язковим предметом, – нагадує педагог.
На його думку, пропозиція несумісна так само з записами проекту, що стосуються подання заяви про навчання мови, бо це означає, що автоматично цей предмет стає обов’язковим для пунктів навчання української мови.
– Ця пропозиція дуже небезпечна для шкіл, а ще більше для пунктів навчання. Я надіюсь, що автори даної пропозиції візьмуть на себе повну відповідальність за неї. Маю на увазі членів Спільної комісії уряду і нацменшин, зокрема лідерів Українського товариства у Любліні та Об’єднання українців у Польщі, а теж тих батьків, яких вони запросили з відповідними «заявами», – додає М. Сирник.
Наступний розділ проекту, який насторожує меншини, передбачає, що кількість годин, призначених на вивчення географії країни, з якою дана меншина ідентифікується, не перевищить 15 годин на рік, починаючи з ІІ освітнього рівня, тобто з IV класу початкової школи. Порівнюючи з системою, за якою школи працювали досі, кількість годин не змінюється. Проте запис, як твердить М. Сирник, буде мертвим тоді, коли географію вивчають у міжшкільній групі.
– Звичайно, школа може організувати згадані уроки за згодою ведучого органу. Але практично жодна ґміна не захоче виділити не це грошей, – вважає голова фонду «Просвіта».

Змінити договір чи звільнити?

Фото автора статті

Фото автора статті

Після змін ще більшу проблему матимуть вчителі з пунктів навчання рідної мови, які підписують договір від 1 вересня до 31 серпня. Після змін може бути так, що вчителі будуть примушені підписувати такий договір щойно у вересні, коли директор школи вже знатиме про кількість учнів, які навчатимуться у пункті. У цьому випадку, згідно з законом, вчитель матиме умову лише до кінця дидактичного року, а на липень і серпень вона не продовжуватиметься.
Можливо, директори будуть використовувати таку парадоксальну ситуацію. Хіба не треба приховувати, що це теж дає можливість заощаджувати гроші. Директори чекатимуть на декларації від батьків до 29 вересня. Щойно потім, наприклад у жовтні, починатимуться з заняття української мови в пункті навчання, – говорить М. Сирник.
Подібними зауваженнями ділиться і директор школи в Бартошицях:
– Для мене така ситуація неможлива до прийняття. Я працюю з людьми, які мають підписані безстрокові договори (umowa na czas nieokreślony). Але може статися так, що в кінці вересня я не матиму для вчителя стільки годин української мови, скільки передбачено в договорі. Що тоді? Міняти договір чи звільняти вчителя з праці?
Директор звертає увагу на те, що деякі педагоги на початку вересня починають свою програму підвищення кваліфікації на вищий вчительський ступінь. Але внаслідок скорочення штатів учитель вже не матиме такої можливості.
– Підозрюю, що пропозиції міністерства пов’язані з фінансуванням, – говорить Л. Тхір і відразу уточнює: – На основі того, скільки учнів вивчатиме рідну мову, нараховується субвенція на наступний бюджетний рік. Якщо у вересні якась група дітей відмовиться від вивчення рідної мови, субвенція буде зменшена.
У свою чергу М. Сирник підказує, що цілком імовірно, учні старших класів середньої школи не схочуть продовжувати вивчення мови у випускному матуральному класі. – Мовляв, треба зосередитися на «серйозніших предметах», – ділиться спостереженнями педагог, який звертає увагу, що тут знову з’являється запитання про сенс вибору школи з українською мовою навчання, а так само про години т.зв. пенсуму для вчителя. Коли говорити про пункти навчання, вчитель вважає, що зміни вплинуть неґативно і на рівень навчання в пунктах.
– Зі свого досвіду знаю, що інколи батьки посилають своїх дітей у пункти навчання «для статистики». Якщо вчитель буде багато вимагати, батьки, можливо, захочуть забрати своїх дітей. Результат буде такий, що вчителі занижуватимуть рівень навчання, щоб не зменшилася кількість учнів, – зазначає М. Сирник:

Позитивна сторона проекту

Представники української меншини зауважують теж позитивні записи у проекті. Один з них передбачає, що кількість учнів міжшкільної групи (пункту) має нараховувати від 3 до 16 учнів (було до 20 осіб).
– Звичайно, чим менше дітей у групі, тим легше вчителеві працювати. Якщо буде більше як 16 дітей, відкриються два пункти навчання, – пояснює М. Сирник.
Наступний позитивний запис у проекті визначає мінімальну кількість учнів у класі на рівні 7 осіб, незалежно від освітнього рівня. Досі в початковій школі було 7 учнів, а в школі понадгімназійного рівня – 14. Оптимістично виглядають також принципи творення міжкласних груп. Такі групи тепер будуть утворювані виключно з учнів одного освітнього рівня.
У даний час проходять громадські консультації. Свої зауваження і пропозиції представники нацменшин можуть надіслати до Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин. Термін подачі зауваг закінчується 10 серпня. ■

Опубліковано в Головна, Громада, Останній номер.

Одна відповідь на: Що чекає наші школи?

  1. Марко Сирник пише:

    Не розумію навіщо змінили узгоджений текст. Я зараз не працюю вчителем у пункті навчання у Валчі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *